Бакалавр: Лазуков М.В.

Вінницький фінансово-економічний університет

МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Комерційні банки виступають специфічними установами, що мобілізують вільні кошти, спрямовуючи їх у ті сфери народного господарства, які їх потребують. Здійснення активних банківських операцій у цій справі має суттєве значення для фінансового забезпечення нормального економічного розвитку. Збалансоване зростання обсягу активів і поліпшення їхньої якості є необхідною умовою досягнення і підтримання стабільного функціонування й розвитку комерційних банків, їхнього позитивного впливу на розвиток економіки України.

Збільшення банківських активів великою мірою визначається кредитним портфелем, що позитивно впливає на економіку країни та діяльність суб'єктів господарювання зокрема. Нині фінансування економічних структур набуває ще більшого значення, оскільки головним чинником фінансового забезпечення інвестиційного процесу в Україні найближчим часом мають стати внутрішні ресурси, насамперед банківське кредитування.

Активними операціями називають кредитні та інші вкладення банківських ресурсів, що визначено чинним законодавством України з метою їх найефективнішого використання. При вмілому, доцільному розміщенні ресурсів комерційні банки отримують прибутки (як плату за надані ними кредити), а клієнти отримують у користування необхідні їм кошти. Кредитування – одна із найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит сприяє вільному переливу капіталу в економіці, забезпечуючи розвиток найефективніших сфер господарювання й економіки в цілому.

Активи банку відрізняються за ступенем ліквідності, прибутковості та ризикованості. Активи комерційного банку, як і будь-які види вкладення коштів, вирізняються різним рівнем ліквідності, тобто можливістю трансформації в кошти у готівковій та безготівковій формі, придатні для негайного виконання банком зобов´язань перед вкладниками й іншими кредиторами, а також швидкістю, з якою може бути проведена ця трансформація. Так, банкноти і монети в касі банку можуть бути негайно використані для видачі депозитів приватним вкладникам, а довгостроковий кредит, наданий для будівництва офіс-центру, не може бути швидко трансформований у кошти на кореспондентському рахунку банку або у готівкові кошти в його касі.

Головним завданням управління активними операціями є регулювання та збалансування відсоткових ставок та ризиків з ними пов’язанних.

Теоретично відсоткового ризику можна повністю уникнути лише у тому разі, коли активи повністю збалансовано з пасивами як щодо строків, так і щодо обсягів. Проте на практиці досягти такої відповідності майже неможливо, тому банки постійно наражаються на відсотковий ризик. Це зумовлює потребу безперервного аналізу і контролю за рівнем допустимого ризику та свідомого керування цим процесом.

Отже, відсотковий ризик банку пов’язано передусім з невідповідністю структури банківських активів та зобов’язань. Основними параметрами управління є строки та обсяги активів і зобов’язань банку.

Узгодження строків розміщення активів і залучення зобов’язань – це один із методів, за допомогою якого банк фіксує і нейтралізує ризик зміни відсоткової ставки. При цьому припускається, що всі відсоткові ставки, як за активними, так і за пасивними операціями, змінюються з однаковою швидкістю та в одному напрямі.

банку, використовується метод гепу.

У процесі управління активами та зобов’язаннями для встановлення контролю над рівнем ризику відсоткової ставки оцінюється чутливість окремих статей та банківського балансу в цілому до відсоткового ризику. Індикатором чутливості балансу до відсоткового ризику є показник гепу (від англ. Gap – розрив, дисбаланс).

Для визначення показника гепу всі активи і пасиви банку поділяють на дві групи – чутливі до змін відсоткової ставки та нечутливі до таких змін. Очевидно, що такий поділ можна здійснити лише в межах конкретно визначеного часового інтервалу. Адже якщо часовий інтервал не зафіксовано, то в довгостроковій перспективі всі активи чи пасиви банку буде колись переоцінено чи повернено до банку, а отже, їх слід визнати чутливими до зміни відсоткової ставки.

Для цього весь часовий горизонт, протягом якого банк планує проаналізувати відсотковий ризик, поділяють на періоди (часові інтервали). У межах кожного з періодів структура балансу вважається фіксованою. Це дозволяє управляти співвідношеннями обсягів різних видів активів і зобов’язань, елімінуючи вплив такого параметра, як час. Тривалість цих часових інтервалів обирається довільно, наприклад, відповідно до прогнозованих моментів зміни відсоткових ставок на ринку (здебільшого 90 днів).

Показник гепу визначається як різниця між величиною чутливих активів та чутливих зобов’язань банку в кожному із зафіксованих інтервалів:

GAP(t) = FA(t) – FL(t), (1.1)

де GAP(t) – величина гепу (у грошовому вираженні) в періоді t;

FA(t) – активи, чутливі до зміни відсоткової ставки в періоді t;

FL(t) – пасиви, чутливі до зміни ставки в періоді t.

Геп може бути додатним, якщо активи, чутливі до змін ставки, перевищують чутливі зобов’язання (FA(t) > FL(t)), або від’ємним, якщо чутливі зобов’язання перевищують чутливі активи (FA(t) < FL(t)).

Збалансована позиція, коли чутливі активи та зобов’язання рівні між собою, означає нульовий геп.

За нульового гепу маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань відсоткових ставок, а відсотковий ризик – мінімальним. Проте одержати підвищений прибуток завдяки сприятливій зміні відсоткових ставок на ринку за нульового гепу неможливо.

І додатний, і від’ємний геп надають банку потенційну можливість отримати більшу маржу, ніж у разі нульового гепу.

Головна ідея управління гепом полягає в тому, що величина та вид (додатний або від’ємний) гепу мають відповідати прогнозам зміни відсоткових ставок.

Історично склалося, що в комерційних банках України існує децентралізоване управління ліквідністю банку. Практично в усіх банках, які мають дирекції та/або філії Існує автономність у прийняти рішень. Дирекції та/або філії самостійно управляють ліквідністю, намагаючись привести у відповідність свої банківські активи, які складаються в основному із кредитів з розміром депозитів, які притягуються і клієнтів. Отже, відсутність централізованого управління ресурсами дозволяє кожній філії та/або дирекції проводити власну політику управління ліквідністю, зважуючи при цьому тільки свої потреби і не приймаючи до уваги глобальні і перспективні ресурсні вимагання на рівні всього банку. Для сучасного універсального банку дана система управління, в якій відсутній облік терміновості вкладів, відноситься скоріше до управління руху грошових коштів, ніж до управління ліквідністю.

Особливу увагу при управлінні активами комерційного банку слід приділити координації між управлінням міжнародними розрахунками і іншими відповідними управліннями у розрізі ресурсного забезпечення і ведення операцій, яка в сучасних умовах функціонування банківської системи знаходиться не на високому рівні.

Часто управління міжнародних розрахунків банку має свою власну політику і ліміти та не мас зв'язку з іншими управліннями. Також варто зазначити, що операції з національною та іноземними валютами в умовах як стабільної, так і нестабільної економіки зв'язані з процентним, валютним і ризиком ліквідності. В зв'язку з ним необхідно уніфікувати управління активами, які виражені як в національній, так і іноземній валютах.

Приріст активів комерційного банку залежить від ефективності: управління податками, контролю за витратами, управління активами, управління ресурсами, дивідендної політики.

Cуттєвий рівень зростання активів досягається тільки протягом певного короткого проміжку часу. Додатково в моделюванні зростання активів доцільно враховувати ефект масштабу та ефект розмаху діяльності.

Таким чином, принципом менеджменту активів є поєднання управління активами з управлінням пассивами.

Література:

1. Аналіз діяльності комерційного банку: Опорний конспект лекцій // Н.М. Сушко, Л.О. Нетребчук. – К.: КНТЕУ, 2005. – 230с.

2. Аналіз ринку банківських послуг: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ С.С. Герасименко, Т.О. Терещенко, В.А. Шустіков; Ред. В.Б. Захожай. - К.: МАУП, 2006. - 188 c.

3. Банківські операції: Підручник/ А.М.Мороз, М.І.Савлук та ін..; - К.:КДТЕУ, 2000.-384с.

4. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 464 c.

5. Операції сучасного комерційного банку: Навч. посібник/ М.А. Коваленко, В.М. Білінкіс, Л.Є. Сухомлин. - Херсон: Олді-плюс, 2004. - 467 c.