ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

Євенко І.Ю.

Розкрито основні засади сучасної методологічної бази розрахунку показників ефективності діяльності банку, визначено недоліки та переваги окремих методик.

Расскрыты основные принципы современной методологической базы расчета показателей эффективности деятельности банка, исследованы недостатки и преимущества отдельных методик.

In the article the basic principles of modern methodological basis of calculating the efficiency of the bank examined the advantages and disadvantages of individual techniques.

Ключові слова: банк, методичний підхід, показники ефективності діяльності банку, прибутковість.

Ключевые слова: банк, методический подход, показатели эффективности деятельности банка, доходность.

Keywords: bank, methodical approach, performance of the bank, the yield.

Постановка проблеми. Ринкова економіка потребує від українських банків підвищення ефективності управління банківською діяльністю. Важлива роль у реалізації цього завдання відводиться оцінці фінансового стану банку. З її допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку банку, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності проведення активних і пасивних операцій, оцінюються результати діяльності банку, його окремих підрозділів. Актуальним для банку є постановка аналітичної роботи, що дозволяє надавати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їхні сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи оптимізації фінансового стану банків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам оцінки ефективності діяльності банків присвячено праці багатьох провідних зарубіжних і вітчизняних вчених, таких як О. В. Васюренко, А. М. Герасимович, Г. Т. Карчева, А. А. Мещеряков, О. О. Примостка, М. Алле, И. Ансофф, Л. Рассел Акофф, П. Роуз, Дж. Сінкі. Аналіз і узагальнення наукових результатів, отриманих вищезазначеними та іншими науковцями, дозволили визначити об’єктивну необхідність більш глибокого дослідження методології оцінки ефективності банківської діяльності на прикладі ПАТ «Альфа-банк».

Мета статті – дослідити необхідність аналізу показників ефективності діяльності банку, розглянути основні методики розрахунку цих показників

та виявити її недоліки.

Виклад основного матеріалу. Під ефективністю діяльністю банку слід розуміти його здатність досягати поставлених цілей шляхом оптимального використання ресурсів, враховуючи при цьому не лише мікроекономічну, а й макроекономічну функції банків у ринковій економіці. Забезпечення ефективного функціонування банку, у свою чергу, потребує раціональної організації аналітичної роботи, результати якої слугують основою для прийняття економічно обґрунтованих управлінських рішень. За допомогою аналізу стає можливим визначення тенденцій та закономірностей діяльності банку, оцінка характеру впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на його функціонування; науково обґрунтоване планування подальшої роботи та контроль її виконання; визначення потенціал розвитку банку та резерви підвищення ефективності його діяльності [1].

Науковці-дослідники, як правило, ставлять за мету дослідження методології оцінювання ефективності та удосконалення окремих теоретико-методичних аспектів – розвиток аналітичного інструментарію оцінки, підвищення достовірності результатів оцінювання, зниження їх чутливості до вхідних параметрів оцінки та інше.

Аналіз вітчизняних та закордонних джерел дозволяє об’єднати всі інструменти оцінювання у два умовних методичних підходи: бухгалтерський, основним критерієм якого виступає дохідність (прибутковість) діяльності банку, який заснований на використанні методів фінансових коефіцієнтів; економічний або виробничий, критерієм якого виступає оптимальність ведення діяльності (включаючи рівень прибутку, витрат та ризику), що базується на економіко-математичному моделюванні [2].

Перший підхід, який ґрунтується на оцінці ефективності діяльності банку стосовно прибутковості банківського бізнесу, визначає ефективність як відносну розрахункову величину. У даному випадку основними показниками ефективності виступають показники рентабельності активів (ROA) та рентабельності капіталу (ROE), чиста процентна маржа, чистий спред, продуктивність праці, рентабельність витрат тощо (рис. 1.1).

Рис. 1. Основні показники ефективності діяльності банку [4]

Не дивлячись на переваги методу фінансових коефіцієнтів (простоту розрахунку та інтерпретації отриманих даних, доступність для всіх суб’єктів оцінки), використання методу обмежується складністю визначення факторів впливу на ефективність, ретроспективним характером оцінювання, зосередженістю на короткострокових фінансових результатах діяльності банку, що значною мірою зменшує його цінність для подальшого аналізу та прийняття стратегічних рішень [3].

Аналіз фінансових показників ПАТ «Альфа-банк», які представлені в таблиці 1, дозволяє зробити висновки, що банк є прибутковим, хоча показники рентабельності капіталу та рентабельності активів мають невисокі значення.

Таблиця 1

Фінансові показники прибутковості діяльності банку ПАТ «Альфа-банк

Показники	Формула розрахунку	Значення
		2010 рік	2011 рік	2012 рік
Адекватність реулятивного капіталу (Н2)		12,7%	15,7%	16,0%
Рентабельність активів, %		0,0%	0,09%	0,13%
Рентабельність капіталу, %		0,0%	0,6%	0,8%
Чиста процентна маржа, %		7,9%	5,3%	8,1%
Чистий спред, %		7,4%	4,7%	6,5%
Рентабельність витрат на персонал		0,2%	4,4%	5,3%

Аналітична модель Дюпона, або методика декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу також заснована на методі фінансових коефіцієнтів, хоча і дозволяє виявляти фактори, які впливають на прибутковість капіталу банку. Розглянутий підхід ототожнює поняття ефективності діяльності з рентабельністю, дозволяючи оцінити тим самим, лише одну із сторін ефективної діяльності банку [5].

Цей підхід досить універсальний і дозволяє керівництву банку оцінювати діяльність кредитної установи за тими самими критеріями, за якими її оцінюють зовнішні аналітики. Отже, декомпозиційний аналіз власного капіталу має важливе значення саме для стратегічного управління фінансами банку. У цій методиці прибутковість банку оцінюється показниками ROE (прибутковість капіталу) та ROA (прибутковість активів), а показником ризику банку служить мультиплікатор капіталу. Показник мультиплікатора капіталу (МК) – це відношення середніх активів (А) до власного капіталу банку (К), що вищим є значення мультиплікатора капіталу, то вищим буде й ризик.

Залежність між прибутком і ризиком описується моделлю: ROE = ROA*МК і вказує на взаємозв’язок прибутку із джерелами формування банківських ресурсів, а точніше – зі співвідношенням власних та залучених коштів. Що вищий прибуток, то ризикованішою має бути структура банківського балансу за інших однакових умов.

Якщо ефективність роботи банку знижується, то для забезпечення бажаного рівня прибутковості капіталу необхідно погодитись на вищий ризик – збільшити відношення активів до капіталу. Це означає, що навіть банк із невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно високого рівня прибутковості капіталу за рахунок максимально можливого використання боргових зобов’язань.

На наступному етапі проводять поглиблений аналіз (власне аналіз Дюпона), розклавши прибутковість активів (ROA) на показник чистої маржі прибутку та коефіцієнт дохідності (або використання) активів. Чиста маржа прибутку (NPM) є відношенням чистого прибутку до валових доходів банку. Коефіцієнт дохідності активів (EA) розраховується як відношення валових доходів до сумарних активів банку. Тоді отримаємо залежність: ROA = NPM * EA.

Отже модель залежності між прибутком і ризиком матиме вигляд:

ROE = NPM · EA · МК.

На завершальному етапі аналізують чинники, які вплинули на маржу прибутку та дохідність активів. До них належать валові доходи, операційні витрати та структура активів банку. Мета такого аналізу полягає у виявленні причин неефективної роботи банку та пошуку резервів підвищення чистого прибутку. Чистий прибуток банку розкладається на доходи та витрати. Надалі вивчається динаміка різних складових доходів (процентних, комісійних, торгових, інших) і витрат банку (процентних, операційних, податкових платежів).

Для досягнення порівнянності даних за різні періоди й аналогічних показників діяльності інших банків використовують відносні показники, такі як структура, темпи приросту та ін. У такий спосіб банк дістає відповідь на останнє запитання стратегічного управління: як досягти бажаного фінансового стану та реалізувати намічені цілі.

Для проведення аналізу необхідно сформувати інформаційну базу, яка складається з чотирьох груп показників банківської діяльності.

Вихідні данні для проведення декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу ПАТ «Альфа-банк» представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Вихідні дані для декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу банку ПАТ «Альфа-банк», тис. грн.

Показник	2010 рік	2011 рік	2012 рік	Абсолютний приріст ланцюговий		Темп приросту, %
				за 2011 р.	За 2012 р.	за 2011 р.	За 2012 р.
Власний капітал	3118260	4081898	4102065	963638	20167	30,9	0,5
Усього активів	24477029	25979992	25577554	1502963	-402438	6,1	-1,5
Чистий прибуток	1012	23957	33599	22945	9642	22,6	40,2
Валові доходи	50 304	36 144	20 167	-14160	-15977	-28,1	-44,2

Однак банк намагається забезпечувати приріст прибутку, адекватного темпам зростання активів і капіталу. Обчислимо значення показників прибутковості та мультиплікатора капіталу банку (табл. 3).

Таблиця 3

Декомпозиційний аналіз прибутковості власного капіталу ПАТ «Альфа-банк»

Показник	Формула розрахунку	Показники			Відхилення
		2010 рік	2011 рік	2012 рік	за 2011 р.	За 2012 р.
Маржа прибутку, %		2,0%	66,3%	166,6%	64,3%	100,3%
Дохідність активів, %		0,2%	0,1%	0,1%	-0,1%	0,0%
Мультиплікатор капіталу, разів		7,85	6,36	6,24	-1,48	-0,13
Прибутковість капіталу, %		0,0%	0,1%	0,1%	0,1%	0,0%
Прибутковість активів, %		0,0%	0,6%	0,8%	0,6%	0,2%

Результати аналізу свідчать про загальне погіршення ефективності діяльності банків, адже показники прибутковості капіталу і активів протягом 2010-2012 рр. залишились на незначному рівні. Мультиплікатор капіталу зменшився і це є позитивним моментом, оскільки це означає зменшення загального ризику банку, але не суттєво, що свідчить про наявність ризику і про те, що банк не використовує повною мірою можливості із залучення коштів і розширення своєї ресурсної бази.

Оскільки кожен банк є ланкою банківської системи країни, то результати його діяльності треба розглядати в контексті загальних тенденцій розвитку системи. Для з’ясування позицій окремого банку й обґрунтування цільових рівнів прибутковості застосовують порівняльний аналіз.

Порівняємо показники прибутковості банку зі середніми значеннями по відповідній групі (за величиною активів банк належить до групи середніх) банків (табл. 4).

Результати порівняльного аналізу свідчать, що в цілому банк має гірші показники прибутковості й ризику, ніж середні значення по банківській системі та по відповідній групі банків. Якщо порівняти показники ROA і ROE банку з орієнтовними значеннями, уживаними в міжнародній банківській практиці, то можна дійти висновку, що прибутковість активів банку є задовільною, але на низькому рівні.

Таблиця 4

Порівняльний аналіз показників прибутковості капіталу, активів і мультиплікатора капіталу групи середніх банків з ПАТ «Альфа-банк»

Показник	Група середіх банків	ПАТ «Альфа-банк»	Відхилення
Прибутковість капіталу, %	3,47	0,1	-3,4
Прибутковість активів, %	1,32	0,8	-0,5
Мультиплікатор капіталу, разів	2,63	6,24	3,61

Отже, підвищення середнього рівня прибутковості власного капіталу слід визнати стратегічною метою діяльності банку у сфері фінансів. Низькі показники прибутковості капіталу та активів пов’язані насамперед з нарощуванням капітальної бази та сукупних активів банку в цілому без адекватного приросту прибутків.

Можна зробити висновок, що рівень інвестиційної активності, рентабельності та капіталізації банку ПАТ «Альфа-банк» залишається низьким. До того ж недостатній рівень капіталізації загрожує стабільності банківської діяльності і не відповідає потребам економічного зростання.

Висновки та пропозиції. Таким чином, у сучасному банку фінансовий аналіз являє собою не просто елемент фінансового управління, а його основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є головною. Проаналізувавши основні показники ефективності діяльності банку на прикладі ПАТ «Альфа-банк» можна зробити висновки, що показники прибутковості хоча і мають низькі показники в зв’язку з низьким рівнем чистого прибутку, однак банк все-таки намагається забезпечувати приріст прибутку, адекватний темпам зростання активів і капіталу.

Список використаних джерел:

1. Буряк А. В. Особливості визначення ефективної діяльності банку / А. В. Буряк // Фінансово-кредитна діяльність : проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. Випуск 1(8)/2010. Частина II. – Харків, 2010. – С. 41-46.

2. Алексеєнко М. Д. Капітал банку : питання теорії і практики: Монографія / М. Д. Алексеєнко − К. : КНЕУ, 2002. – 276 с.

3. Костюк А. Н. Корпоративное управление в банке: монографія / А. Н. Костюк. – Сумы : ГВУЗ «УАБД НБУ», 2008. – 332 с.

4. Євдокімова Ю. Ю. Управління прибутковістю банку / Ю. Ю. Євдокімова // Проблеми формування і розвитку фінансово-кредитної системи України : збірник наукових статей. – Харків : Константа, 2004. – 212 с.

5. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку : підручник / Примостка Л. О. – [2-ге вид., доп. і перероб.]. – К. : КНЕУ, 2004. – 468 с.

6. Кириченко О. Банківський менеджмент : навч. посібник / Кириченко О., Гіленко І., Ятченко А. – К. : Основи, 2004. – 671 с.

7. Офіційний сайт ПАТ "Альфа-Банк". – Режим доступу: www.alfabank.com.ua