Максимчук Р.Ф.

ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ У ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКАХ

У даній роботі розглядаються принципи, на основі яких здійснюється функціонування систем фінансового моніторингу в окремих агентах фінансових посередниках. Автором аналізуються елементи системи фінансового моніторингу та принципи її функціонування.

Ключові слова: фінансовий моніторинг, протидія легалізації, внутрішній контроль, принципи побудови системи фінансового моніторингу.

Побудова будь-якої організаційно-правової конструкції, що передбачає постійну взаємодію її складових, вимагає системного підходу, який згодом повинен забезпечити побудову системи з її новими якісними характеристиками. Так, В.Г. Афанасьєв визначав систему як сукупність компонентів, взаємодія яких породжує нові якості, які не притаманні її окремим складовим.

Міжнародним стандартом у галузі побудови системи фінансового моніторингу в окремо взятих фінансових посередниках є система фінансового моніторингу, що складається з чотирьох основних елементів, це: 1) організаційно-функціональна складова; 2) призначення спеціального посадової особи; 3) освітньо-методологічна складова і, нарешті, 4) системи внутрішнього контролю.

На наш погляд, найбільш доречно говорити про чотири складових частинах системи фінансового моніторингу у фінансовому інституті.

Перша частина представлена сукупністю внутрішніх документів, що регулюють питання фінансових посередників або, іншими словами, нормативної основи системи фінансового моніторингу.

Дана складова являє собою локальну правову основу для діяльності фінансових посередниках, будучи продовженням нормативно-правової бази у сфері фінансового моніторингу, підготовленої законодавчими та іншими нормотворческими органами.

Друга частина системи фінансового моніторингу являє собою безпосередньо набір заходів, спрямованих на протидію легалізації (відмиванню) злочинних доходів і фінансуванню тероризму, будучи функціональної складової. Представляється, що навчання слід розглядати як один із заходів, а не як самостійну частину внутрішньої системи фінансового моніторингу. До даних заходів слід віднести ідентифікацію клієнтів та їх вигодонабувачів, обов'язковий і факультативний фінансовий моніторинг і т.д.

У рамках зазначеної складової частини на основі здійснюваних фінансовими установами заходів слід виділити ряд основних заходів, що визначають контрольне зміст фінансового моніторингу, до яких слід віднести такі заходи, як: 1) ідентифікація клієнта і його вигодонабувача; 2) моніторинг операцій клієнтів та їх вигодонабувачів; 3) напрям повідомлень в Росфінмоніторинг за фактом виявлення операцій або на підставі запитів Укрфінмоніторінга; 4) фіксування інформації в сфері фінансового моніторингу; 5) навчання персоналу суб'єкта фінансового моніторингу.

Найбільш стисло це можна сформулювати у вигляді принципу побудови системи фінансового моніторингу ІМУНО:

І - ідентифікація клієнта;

М - моніторинг операцій;

У - повідомлення про підозрілі операції / угодах;

Н - наявність (зберігання) документів про операції / угодах;

О - навчання співробітників.

Сама назва принципу кілька співзвучно слову «імунітет». На наш погляд, неухильне дотримання даного принципу дає можливість виробити стійку опірність кредитної організації будь-якій протиправній діяльності, пов'язаної з відмиванням злочинних доходів і фінансуванням тероризму.

Суб'єктна складова представлена третьою частиною системи фінансового моніторингу - це правове положення відповідального співробітника (спеціального посадової особи) фінансового посередника, його діяльність з організації та забезпечення функціонування внутрішньої системи фінансового моніторингу у фінансовому інституті.

І нарешті, четверта (контрольна складова) частина - це сукупність контрольних дій, що дозволяють оцінити відповідність організації та функціонування системи чинному законодавству і здатність протидіяти легалізації (відмиванню) злочинних доходів і фінансуванню тероризму.

Фінансовий моніторинг можна розглядати як державний і як внутрішньокорпоративний контроль, останній обумовлений приватним інтересом фінансового посередника виключити будь-яку причетність до протиправної діяльності з відмивання злочинних доходів або фінансуванню тероризму.

У свою чергу, фінансовий моніторинг як вид внутрішньокорпоративного контролю є складовою частиною всієї системи внутрішнього контролю, створеної фінансовими посередниками.

Поряд з фінансовим моніторингом, здійснюваним відповідним працівником фінансового інституту, в систему внутрішнього контролю суб'єкта фінансового моніторингу входить загальні збори учасників (акціонерів) суб'єкта фінансового моніторингу, наглядова рада, одноосібний виконавчий орган та його заступники, головний бухгалтер та його заступники, ревізор (ревізійна комісія), служба внутрішнього контролю, відповідальна за розробку і здійснення принципів і методів внутрішнього контролю.

Фінансовий моніторинг як один з видів діяльності фінансових посередників також стає об'єктом перевірки з боку органів, що здійснюють контрольні функції.

Усі контрольні органи, що здійснюють перевірку у сфері фінансового моніторингу, можна розділити на дві основні групи: внутрішні та зовнішні контрольні органи.

Так, до внутрішніх контрольним органам відносяться загальні збори учасників (акціонерів) суб'єкта фінансового моніторингу, наглядова рада, одноосібний виконавчий орган та його заступники, головний бухгалтер та його заступники, ревізор (ревізійна комісія), служба внутрішнього контролю, відповідальна за розробку і здійснення принципів і методів внутрішнього контролю. У свою чергу, до зовнішніх контрольним органам слід віднести аудиторів, аудиторські організації, контрольні підрозділи саморегулівних організацій, учасником / членом яких є суб'єкт фінансового моніторингу, чия діяльність стала предметом перевірки.

Сказане вище веде нас до висновку про те, що система фінансового моніторингу в окремій фінансової організації являє собою систему взаємопов'язаних елементів (нормативна складова, суб'єктна складова, функціональна і контрольна складові), об'єднаних спільністю принципів державно-правового регулювання системи фінансового моніторингу та організаційно-правових принципів побудови системи фінансового моніторингу.

1. Запольский С.В. Дискуссионные вопросы теории финансового права: Монография. М., 2008. С. 82.

2. Прошунин М.М. Кредитная организация как субъект финансового мониторинга (правовой аспект): Монография. М., 2009. С. 36.

3. Рукавишникова И.В. Метод финансового права: Монография. М., 2004. С. 69.