Економічні науки/3. Фінансові відносини

Лопатіна О.В.

слухач магістратури

Харківського національного економічного університету,

м. Харків, Україна

Причини виникнення та класифікація кризового стану організації

В умовах сучасної економічної ситуації в Україні дуже важливим стає питання ефективного функціонування суб’єктів господарювання, тому формування організаційно-економічних механізмів антикризового управління набуває пріоритетного значення для кожної організації.

Криза (від грец. krisis - рішення, поворотний пункт, результат) – це крайнє загострення протиріч в соціально-економічній системі (організації), яке загрожує його життєстійкості в навколишньому середовищі[1, с. 17].

Зовнішнім проявом виникнення кризи є формування стійкої тенденції руху поточних витрат організації у бік збільшення, а обсягу та норми прибутку – у бік зменшення. Подальше поглиблення кризи характеризується істотним погіршенням усіх показників її стану (як кількісних, так і якісних), що призводить до поступової втрати власного капіталу, та виникнення дефіциту фінансових ресурсів для розрахунку по зобов’язаннях[3, с. 496].

Залежно від глибини фінансової кризи приймається рішення про відновлення платоспроможності установи або визнання її банкрутом. Існують три рівні фінансової кризи організації:

Легка криза – коли фінансовий стан організації не загрожує її функціонуванню (за умови переведення на режим антикризового управління).

Важка криза – коли фінансовий стан організації загрожує її існуванню та потребує негайного здійснення фінансової санації;.

Катастрофа діяльності – стан несумісний із подальшим існуванням організації і призводить до її ліквідації [4, с. 292].

Виділяють такі види криз: стратегічна, прибутковості та ліквідності. Причиною стратегічної кризи є неефективне планування та прогнозування, неефективний апарат управління, відсутність чи недостатність системи контролінгу. Стратегічна криза спричинює кризу прибутковості. Збитки відволікають власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу. Після затяжної кризи прибутковості виникає криза ліквідності, тобто організація є неплатоспроможною чи існує реальна загроза втрати платоспроможності. Основними причинами кризи ліквідності є незадовільна структура капіталу, зниження кредитоспроможності, високий рівень кредитної заборгованості, незадовільна робота з дебіторами.

Причинами можуть бути фінансово-економічні прорахунки, загальне положення економіки, низька кваліфікація персоналу, недоліки системи мотивування. Симптоми кризи – поява перших ознак негативних тенденцій, стійкість цих тенденції, ділові конфлікти, наростання фінансових проблем, і тоді факторами кризи будуть зниження якості продукції, порушення технологічної дисципліни, ріст і велика заборгованість по кредитах і т.п. Діагностика банкрутства перед усім складається з дослідження фінансового стану з метою раннього визначення ознак його кризового розвитку, вивчення масштабів кризового стану та основних факторів, які його обумовили.

Фактори, які можуть зумовити фінансову кризу організації, прийнято поділяти на зовнішні, які не залежать від її діяльності, та внутрішні, що залежать від організації.

Зовнішніми факторами можуть бути:

- спад кон'юнктури в економіці в цілому;

- значний рівень інфляції;

- нестабільність господарського та податкового законодавства;

- нестабільність фінансового та валютного ринків;

- посилення конкуренції в галузі;

- криза окремої галузі;

- посилення монополізму на ринку;

- дискримінація організації органами влади та управління;

- політична нестабільність у країні місцезнаходження.

Внутрішні фактори фінансової кризи:

- брак чітко визначеної стратегії розвитку організації;

- дефіцити в організаційній структурі;

- низький рівень менеджменту;

- низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції;

- незадовільне використання виробничих ресурсів;

- непродуктивне утримання зайвих робочих місць.

Вихід з кризового стану можливий лише за умови перегляду методів ведення бізнесу, що викликає потребу у накопиченні та систематизації наукових знань для антикризового управління організацією.

Антикризове управління являє собою спеціальне, постійно організовуване управління, націлене на найбільш оперативне виявлення ознак кризового становища та створення відповідних умов для його своєчасного подолання з метою забезпечення відновлення життєдіяльності окремого суб’єкта господарювання, недопущення виникнення ситуації його банкрутства [2, с. 43].

Прогнозування фінансової неспроможності суб'єктів господарювання можливе за допомогою методики оцінки кредитоспроможності оскільки вона за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці досить поширеними є модель Альтмана та модель Спрінгейта, але побудова багатофакторних моделей для української економіки досі залишається проблемною через нестабільність і недосконалість нормативно-законодавчої бази банкрутства вітчизняних організацій та відсутність урахування багатьох факторів, що впливають на їх фінансову стійкість.

Таким чином, можна зробити висновок, що криза організації, це переломний момент у послідовності процесів і дій, ненавмисне руйнівне уповільнення економічного зростання, зміна в загальному стані організації, що характеризується нестійким положенням і погіршенням основних показників її діяльності.

Підсумовуючи наведений матеріал необхідно зазначити, що кризи негативно впливають на процеси функціонування та перспективи розвитку установи. Саме тому важливо вчасно виявити, проаналізувати причини виникнення, оцінити масштаби існуючої кризової ситуації та розробити план фінансової санації. Для обґрунтування антикризових заходів націлених на стабілізацію розвитку організації необхідно зрозуміти масштаби кризи, що передбачає визначення її рівня.

Література:

1. Антикризисное управление : учебник [для студ. высш. учеб. завед.] / под. ред. проф. Э.М.Короткова. – М. : ИНФРА-М, 2006. – 620 с.

2. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: навч. посіб. / Л.О.Лігоненко.– К.: Б.в., 2004. – 580 с.

3. Осовська Г.В.Основи менеджменту: навчальний посібник / Г.В.Осовська, О.А. Осовський.–К.: "Кондор", 2006. – 664 c.

4. Філімоненков О. С Фінанси підприємств: навч. посіб./О.С.Філімоненков. — К: МАУП, 2004. – 328 с.