К.т.н., доц. Штефан Н.М., Макурдумянц А.С.

Національний гірничий університет, м. Дніпропетровськ

СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Період інвестиційної кризи, який характеризується згортанням інвестиційної діяльності практично усіма національними суб’єктами господарювання та пасивністю іноземних інвесторів у вкладанні коштів в економіку України, потребує нових підходів щодо активізації інвестиційної активності країни.

Для розв’язання своїх економічних та соціальних проблем Україна має недостатній фінансовий потенціал. В умовах фінансової кризи спостерігається скорочення інвестиційних ресурсів як держави так і власних джерел інвестування у суб'єктів господарювання. Країна потребує додаткових ресурсів. Це можуть бути прямі іноземні інвестиції або кошти, залучені на фінансовому ринку.

Найбільш потребує інвестицій гірничорудна, металургійна та нафтодобувна промисловість. Вітчизняна економіка має матеріало-, енерго-, та капіталомістке виробництво, що дісталося їй у спадок від колишнього СРСР.

Необхідність виходу України із кризи потребує реструктуризації народного господарства за рахунок інноваційних рішень , а це потребує, в свою чергу, значних обсягів інвестиційних ресурсів як внутрішнього, так і зовнішнього походження.

За останні роки рівень інноваційної активності промислових підприємств постійно знижувався.

У 2005 р. кожне друге підприємство витрачало кошти на продуктові інновації.

У 2009 р. інноваційною діяльністю у промисловості займалося лише 12.8% підприємств, але , починаючи з 2010 року питома вага таких підприємств почала зростати: у 2010 році -13.8%, а у 2011 році - вже 16.2% [1].

Невисокі темпи зростання інноваційної активності промислових підприємств пояснюються недостатнім фінансовим потенціалом як підприємств, так і держави.

Незважаючи на вигідне транспортно-географічне розташування України, значний внутрішній ринок та незадоволений попит населення, висококваліфіковану робочу силу та високий рівень освіти населення, значно нижчий рівень заробітної плати, ніж в інших економічно стабільних країнах, потенційні іноземні інвестори не поспішають вкладати свої капітали в країну з нестабільною економічною та політичною ситуацією і постійними змінами до українського законодавства щодо надання гарантій іноземним інвесторам.

Відсутність розвиненого фондового ринку та незавершеність процесів приватизації (приватизації землі і земельних ділянок, на яких розміщені приватизовані об'єкти), занадто складна процедура розмитнення – всі ці фактори не сприяють припливу іноземного капіталу в країну.

Але для інвестиційного забезпечення значних перспективних інноваційних проектів і программ необхідно не тільки знайти необхідні кошти, а й ефективно використати їх.

Тому особливе значення в умовах нестачі фінансових ресурсів має визначення пріоритетних напрямів інвестування, які забезпечують, швидку віддачу, розвиток економіки та підвищення життєвого рівня населення.

Сучасний інвестор, навіть, якщо він не претендує на одноособову участь в управлінні компанії, буде зацікавлений купити таку її частку, яка дозволить впливати на ухвалення рішення щодо ефективного інвестування коштів.

Розвиток інвестиційної діяльності характеризують обсяг, прибутковість і диверсифікованість інвестиційних ресурсів.

В якості цілі в умовах фінансової кризи найчастіше ставиться досягнення максимального прибутку від впровадження в дію запропонованої програми інвестиційного розвитку підприємства.

Досягнення цієї мети забезпечить подальший розвиток підприємства за рахунок власних коштів і незалежність його від зовнішнього фінансування.

Розробка бази інвестиційних проектів для подальшого розвитку підприємства це фундамент інноваційно-інвестиційного процесу на підприємстві.

Відомо, що рівень розвитку країни залежить від рівня розвитку інноваційної діяльності, тому впровадження інновацій є головним чинником успіху підприємства і країни в цілому. Ефективна база інвестиційних проектів – це інновації.

Відсутність реальних механізмів об'єднання наявних ресурсів, їх концентрації на найбільш значних та перспективних напрямах розвитку стримує інноваційний розвиток країни.

Але, навіть в самих сприятливих умовах, коштів на впровадження усіх можливих проектів не вистачає. Тому необхідно процес інвестиційно-інноваційного розвитку країни підтримувати як „зверху” так і „знизу”.

Зі сторони суб’єкта господарювання необхідно здійснити ранжування інвестиційних проектів за обраними критеріями і вибрати такі з них, які забезпечать максимальний прибуток для підприємства при врахуванні обмежень, які існують на даному підприємстві (ліміт різного виду ресурсів, встановлені норми доходності для інвестора і т.і.).

Визначення оптимального варіанту інвестиційного розвитку кожного суб’єкта господарювання та впровадження його в життя дасть поштовх активному інвестиційному розвитку країни в цілому.

З боку держави необхідно запровадити механізм надання пільг промисловим підприємствам, які впроваджують і реалізують інноваційну продукцію.

Фінансові посередники також можуть зробити внесок у розвиток інвестиційної діяльності країни шляхом поширення практики надання інноваційним підприємствам середньострокових кредитів зі зниженою відсотковою ставкою.

Література (електронний ресурс):

1. Державна служба статистики України. За редакцією О. Г. Осауленка. Україна в цифрах 2011. Статистичний збірник. Київ, 2012. Електронний доступ: http://library.oneu.edu.ua/docs/Ukraina%20u%20cyfrah%20-%202011.pdf