САМОРОЗВИТОК МЕНЕДЖЕРА
ЯК ПРОВІДНИЙ ФАКТОР УСПІХУ ОРГАНІЗАЦІЇ
ЖУКОВСЬКА Ю. В.,
МЕЛЬНИК
А.С.
Наук. керівник – Новікова О. С.
This
article contains factors that help managers develop their skills and basic methods
of self-help that must to be used by company's employees.
У статті подані фактори, що сприяють
саморозвитку менеджерів, та основні методи самовдосконалення, які мають
використовуватися співробітниками підприємств.
Постановка проблеми. Ні для кого не секрет,
що розвиток компанії залежить від її співробітників. Особливу увагу слід
звертати на розвиток керівницької ланки на підприємстві. Велику роль відіграють
заплановані методи підняття професійного рівня службовців, але набагато
дешевшим і розумнішим є не лише проведення курсів з підвищення кваліфікації на
підприємстві, але й стимулювання до самостійного розширення власної бази знань
кожного співробітника. Хоча у більшості українських підприємств цю проблему
обходять стороною, вона все більше актуалізується. Самовдосконалення кожного
працівника як обов’язковий елемент забезпечення успіху компанії стає все більш
очевидним.
Аналіз основних досліджень та публікацій. Раніше більшість вчених при дослідженні
професійних якостей керівників не виділяли здатність до самоудосконалення як
провідну рису. Професіоналізм менеджера в основному вивчався у плані
встановлення структури професійних якостей (Е.С. Романова, А.Є. Пяткін);
спеціальних здібностей особистості (С. Д. Максименко, М. Й. Боришевський, В. П.
Москалець, М. В. Савчин, В. В. Москаленко, Г. О. Балл, В. Л. Зливков, А. Ф.
Бондаренко, М. В. Молоканов); самоактивності особистості та професійної
самосвідомості (М. Й. Боришевський, Т. К. Піддубна); професійної ідентифікації
(Л. П. Шнейцер); професійної культури (Н. І. Ісаєва); проектування професійної позиції
(Е. В. Бурмистрова). Варто
відзначити, що останнім часом ситуація змінилась. Науковці дедалі більше
наголошують на тому, що чим далі, тим більше вся економічна система
вибудовуватиметься на знаннях та професійному розвитку співробітників компаній.
Мета дослідження полягає у виявленні основних
аспектів та факторів професійного самовдосконалення менеджера.
Виклад основного матеріалу. Саморозвиток
менеджера - це процес усвідомленого цілеспрямованого розвитку себе як
керівника, який включає самостійне вдосконалення своїх знань, умінь,
особистісних і функціональних якостей, компетенції в цілому, що забезпечують
ефективність професійної діяльності.
Менеджери
повинні постійно працювати над своїм самовдосконаленням, прагнути до оновлення
знань, бо вони є прикладом для інших і розробляють стратегію організації. У
зв'язку з цим Джек Уелч ("Дженерал Електрик") запровадив систему
виявлення та розвитку талановитих менеджерів. При цьому ним було розроблено
спеціальну оціночну процедуру, яка давала можливість ранжирувати менеджерів за
категоріями А, В, С. Кожного менеджера оцінювали анонімно за 40 критеріями всі
люди, з якими він працював (колеги, підлеглі, клієнти, керівники). Той, хто за
кількістю набраних балів потрапляв до групи А, ставав резервом для висунення на
вищі посади. У цю групу, як правило, входило до 30 % менеджерів, що працювали в
організації. їм створювали додаткові умови для навчання, розвитку, підтримки та
підвищення. До групи С потрапляли до 10 % менеджерів, які ставали кандидатами
на звільнення [1]. Насамперед Джек Уелч звільняв тих менеджерів, які протидіяли
змінам корпоративної культури компанії.
Професійний
саморозвиток - це не масове і навіть не типове явище, тому що не всі володіють
якостями, які необхідні для цілеспрямованої роботи над собою. Саморозвиток
відбувається тільки у тих, хто володіє необхідними якостями, головними з яких
є:
-
внутрішня
мотивація на професійні завдання, досягнення високих результатів в їх вирішенні
і мотивація на себе;
-
здатність
до саморозвитку;
-
розуміння
змісту і методичних основ саморозвитку.
Ефективність
саморозвитку менеджера залежить і від зовнішніх чинників[2]:
-
організаційних
і соціально-психологічних умов професійної діяльності, в ширшому контексті -
від корпоративної культури підприємства;
-
доступності
для нього сучасних інформаційних систем, а також підготовленості до роботи з
ними;
-
методичного
забезпечення умов професійного розвитку.
Таким чином, для
того, щоб менеджер займався саморозвитком, необхідно, щоб у нього були:
-
внутрішня
мотивація професійної діяльності;
-
здатність
до саморозвитку.
Звичайно, якщо
менеджери розуміють роль знань для перспективної діяльності організації і самі
працюють над своїм самовдосконаленням, то вони створюють умови для розвитку
персоналу організації. У багатьох відомих компаніях (наприклад,
"Нестле", "Тойота", "Ніссан",
"Х'юлетт-Паккард", "Бритіш газ") культура знань формується
такими шляхами: по-перше, тут впроваджуються процеси поширення, використання,
передачі знань; по-друге, розвиваються інформаційні технології; по-третє,
створюються умови для підтримки талантів. Тут при прийманні спеціалістів на
роботу враховуються не тільки їхні професійні знання, а й їхні здібності
набувати нових знань [2].
Головним
напрямом самовдосконалення є розвиток навичок самостійного мислення, розробка
власних ідей на базі власного досвіду. Обидва напрями тісно пов’язані й
передбачають розробку власних ідей на основі одержуваної інформації,
спілкування з іншими людьми і зворотного зв’язку.
Результативність процесу самовдосконалення розглядається
з погляду мислення (наші ідеї, переконання, концепції, теорії); відчуття
(наші почуття, настрої); готовності до дій (здатність або нездатність діяти
залежно від ситуації).
Основні методи самовдосконалення, що сприяють
досягненню різноманітних загальних результатів у розвитку особистості, також
допомагають виробити якості і навички, необхідні для такого розвитку [3]:
ведення особистого журналу; ретроспективний огляд подій; роздуми про події, що
відбуваються; вміння прислухатися до свого внутрішнього «Я»; розвиток інтуїції;
сміливість у використанні нових ідей; експериментування з новим типом
поведінки; зміцнення сили волі; підтримка здатності до сприйняття нового;
робота над вищим і нижчим «Я»; способи вдосконалення мислення (читання, конспектування,
складання плану, методика систематичного запам’ятовування та ін.); інші
можливості самовдосконалення (навчання на курсах, участь у різних об’єднаннях,
гуртках, розробка індивідуального стилю управління, розвиток здатності
спілкування та ін.).
Створення умов і
ресурсів для саморозвитку, звичайно, вимагає визначених, іноді значних,
фінансових витрат. Для керівників, схильних економити на персоналі, слід
відмітити, що компанія, в якій є менеджери, що саморозвиваються, має серйозний
потенціал зростання; компанія, в якій кількість таких менеджерів постійно
збільшується, є перспективною; компанія, в якій більшість менеджерів займаються
самовдосконаленням, є вже організацією, що навчається. Тому створення
організаційних умов і ресурсів для саморозвитку менеджерів є ефективною формою
інвестування компанії у свій власний розвиток.
Висновки. Отже, самовдосконалення
менеджерів підприємства є одним із провідних факторів для успіху усієї
організації. Воно залежить від здібностей та схильностей самого працівника та від
факторів, що стимулюють його до цього розвитку. А отже керівництво організації
мусить чітко розуміти, що потрібно заохочувати працівників до власного розвитку
адже це безумовно приведе до підвищення ефективності праці на всьому
підприємстві.
Література.
1. Чайка Г.Л. Самовдосконалення
менеджера як складова культури організації і запорука успіху в бізнесі [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/18800413/menedzhment/samovdoskonalennya_menedzhera_skladova_kulturi_organizatsiyi_zaporuka_uspihu_biznesi
2. Умови вдосконалення і професійного саморозвитку [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://toplutsk.com/articles-article_375.html
3. Характеристика
процесу самовдосконалення менеджера [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://ugmediya.ru/osnovy-menedzhmenta/122/