Економічні науки/5. Управління трудовими ресурсами

Кyвиркова М. В.

Науковий керівник: Савченко С.М.

Національний технічний yніверcитет України

«Київcький Політехнічний Інcтитyт», Україна

Складності нормування інтелектуальної праці

В сучасному постіндустріальному економічному середовищі спостерігається прогресуюча тенденція переміщення основної частини трудового потенціалу в сфери інтелектуальної праці. Факторами, стимулюючими цей процес виступають: вища мобільність інтелектуальних трудових ресурсів, охоплення більшої кількості сфер діяльності, дуже великі межі розвитку кваліфікації, вище цінове котирування на ринку праці даного ресурсу (аніж механічної праці). Підвищення середньої оплати інтелектуальної праці та зниження оплати механічної, з першого погляду, призводить до занепаду промисловості та необхідності аутсорсингу майже всіх виробничих процесів в Україні. Проте, якщо розглядати проблему детальніше, то головною причиною таких змін будуть не загальні тенденції переміщення високої грошової винагороди у нематеріальну сферу, а неправильне визначення цінності результатів інтелектуальної праці та її трудомісткості. Що викликане такою особливістю інтелектуальної праці, як залежність всіх її показників індивідуально від кожного суб’єкта цієї трудової діяльності.

Для збалансування рівня винагороди інтелектуальної діяльності робітників, необхідне впровадження ефективної системи норм та нормативів, що для даної сфери є особливо складним. Проблемою для роботодавця тут є неспроможність об’єктивно визначити яка кількість часу та затрат енергії дійсно необхідна конкретному робітнику на завдання.

Інтелектуальна праця вимагає активізації пізнавальних функцій — мислення, пам’яті, уяви. Особливо це характерно для творчої сфери, завданням якої є пошук новацій. Певні види розумової праці (коректор, банківський працівник) не вимагають від робітника нових думок, винаходів, хоча неможливі без напруженої уваги та відповідних знань.

Тому пропонується встановлювати нормування на основі експертних оцінок, в результаті дослідження функціональних обов'язків працівників, технічних регламентів роботи, виявлення алгоритму діяльності та запровадження наступної класифікації цієї діяльності:

1) Алгоритмізація

Зміст роботи пов'язаний із складністю завдань, що вирішуються за допомогою відомих алгоритмів (ручний, механізований, диспетчерська праця). Для творчої праці характерно створення нового алгоритму, що є найбільш складним в розумовій праці(праця композитора, поета, художника, архітектора, технолога і тому подібне). Цілий ряд трудових процесів слід віднести до змішаних за характером їх алгоритмізації(медицина, педагогіка і тому подібне).

2) Сенсорика

Сприйняття сигналів відображає необхідність отримання інформації сенсорними системами організму і реагування на неї в різних по складності умовах(автоматизована, диспетчерська праця).

3) Контроль

Складність роботи зростає від ступеня контролю. Від контролю власного процесу діяльності до контролю роботи, виконаної іншими особами, розподілу її між підрозділами (інженерно-технічний персонал, керівники).

4) Часові межі

Характер роботи може бути обумовлений діяльністю по вільному плану(бізнес, творчість, фріланс) або по графіку(більшість професій на підприємствах). Робота в умовах дефіциту часу властива диспетчерським службам, багатьом професіям в медицині.

Для розробки оптимальних математичних методів нормування при визначенні чисельності такої категорії працівників особливу увагу слід приділити проведенню оцінки інтенсивності, складності та напруженості праці персоналу інтелектуальної сфери. Для оцінювання інтенсивності, наприклад, пропонується використовувати такі показники, як: коефіцієнт завантаженості активною роботою, кількість виконуваних функцій, темп праці, ритм праці. Для виміру важкості праці доцільно використати:

1. калориметричний метод;

2. інтегральний метод оцінки втоми;

3. методи дослідження структури трудового процесу по рухам і діям.

Також в розрахунках можна спиратися на аналіз інтелектуального потенціалу організації, слідуючи за наступними етапами:

- виявлення наявних нематеріальних активів;

- завдання переліку параметрів по кожному виду нематеріальних активів;

- встановлення максимального і поточного значення кожного параметра;

- оцінка приватних індексів параметрів у балах від 1 до 5;

- обчислення загальних індексів активу як середньоарифметичного приватних індексів усіх параметрів;

- проведення аналізу сильних і слабких сторін компанії.

Отже запорукою ефективного нормування інтелектуальної праці, що дасть можливість підвищити її продуктивність, виступають – детальне планування, подальше підведення підсумків (звітність) та вимірювання ефективності праці.

Література:

1. Чумаченко О.В. Особливості нормування управлінської праці/ О.В. Чумаченко, Т.С. Шульгіна //ДНТУ. Економічний вісник Донбасу. - 2011. - №1 (23). - С. 186-190.

2. Омельченко И.Б. Нетрадиционный метод нормирования численности управленческого персонала/ И.Б. Омельченко// Кадры предприятия. – 2004. - №4. – С. 21-28

3. Гриньова В. Організація виробництва// Підручник/ Під ред..:В. Гриньова, М.М. Салун. – К.: Знання, 2009. – С. 582

4. Воротникова И. Нормирование интеллектуального труда: реальность или вымысел?/ И. Воротникова //Управление персоналом. - 2010. - №2 (197). - С. 17-20.