Новак Анна

Научный руководитель: к.э.н., профессор Криковцева Н. А.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

имени. Михаила Туган-Барановского

Методи вирішення бізнес-конфліктів конкуруючих підприємств

В умовах жорсткої конкуренції, яка панує у сучасному бізнес-середовищі, економія часу, сили та грошей при вирішенні конфліктних ситуацій є особливо актуальною. Це стосується як внутрішніх конфліктів, так і конфліктів між підприємствами. Консерватизм у вирішенні конфліктних ситуацій (шляхом судових позовів) часто зумовлює цілу низку інших проблем: втрату висококваліфікованих працівників, псування відносин з партнерами і, як наслідок, зменшення прибутку тощо. Це призводить до зниження рівня конкурентоспроможності підприємства. А в умовах ринкової економіки втрата конкурентних переваг найбільше лякає сучасних підприємців. Отже, виникла потреба у нових, більш прогресивних методах вирішення суперечок. Таких методах, які б дозволили вирішити конфлікт швидко, з мінімальними фінансовими витратами, орієнтованих не лише на ліквідацію конфлікту, а й на збереження гарних відносин з бізнес-партнерами.

Офіційними медіаторами можуть виступати міжнародні організації, окремі держави, державні правові інститути, урядові або інші державні комісії, представники правоохоронних органів, керівники підприємств, установ, організацій, громадські організації, професійні медіатори.

Неофіційними медіаторами є загальновідомі люди, які досягли успіхів у суспільно значимій діяльності, представники релігійних організацій, психологи, педагоги, соціальні представники, неформальні лідери соціальних груп різного рівня, старші за віком люди, свідки конфлікту.

На даний час у світі існує багато процедур проведення медіації. Сторони можуть домовитися користуватися правилами, розробленими відомими медіаційними організаціями: Endispute, CpR в США, CEpR у Великій Британії, WipOв Швейцарії тощо. Ці організації розробили найбільш вдалі правила ведення процедури медіації з вирішення бізнес-конфліктів.

Результатом вдало проведеної медіації є Угода між сторонами, в якій фіксується взаємне рішення з приводу вирішення конфліктної ситуації, що склалася. Текст Угоди має бути простим, зрозумілим для сторін. Угода має бути перевірена юридичними експертами, які встановлюють відповідність рішення сторін правовим нормам. Найчастіше медіатором є особа, яка має юридичну освіту. В таких випадках немає потреби звертатись до юридичних експертів, оскільки їх роль виконує безпосередньо медіатор.

 При вирішені бізнес-конфліктів кращих результатів можна досягти скориставшись допомогою медіатора-економіста. Глибокі економічні знання, а головне - досвід роботи у відповідній галузі є передумовою для швидкого та компетентного вирішення бізнес-проблеми.

Україна, яка знаходиться на шляху побудови правової держави та громадянського суспільства, вкрай зацікавлена щоб конфлікти, які виникають між фізичними та юридичними особами, вирішувалися не лише у залі суду, а й шляхом переговорів. Такі переговори повинні проходити за участю незацікавленого посередника, здатного підказати не лише взаємоприйнятний, а й законний спосіб вирішення всіх суперечок.

Переваги використання медіації при вирішенні конфліктів в бізнес-середовищі очевидні: по-перше, медіація дає змогу уникнути затяжних судових процедур, дозволяє вирішити конфлікт за кілька тижнів, а не років, а також відповідно до розкладу, вигідного сторонам, а не залежно від дат, призначених судом. По-друге, медіація завжди конфіденційна. По-третє, при конструктивному вирішенні конфлікту відсутня можливість програшу, оскільки учасники самостійно розробляють та узгоджують необхідні їм рішення. По-четверте, медіація дозволяє значно заощадити фінанси, оскільки відпадає необхідність сплачувати послуги адвокатів. По-п’яте, використання медіативних принципів при вирішені бізнес-конфліктів дозволяє зберегти гарні партнерські стосунки між конфліктуючими сторонами.

Однак, для того, аби звернення громадян та юридичних осіб по допомогу до медіатора стало нормою життя, необхідно законодавчо регламентувати його повноваження та забезпечити певним статусом. Лише в такому випадку конфліктуючі сторони будуть впевнені, що їх угода матиме таку ж юридичну силу, як і рішення суду.

Незважаючи на численні вищевикладені позитивні якості медіації, вона й досі залишається маловідомою, незрозумілою, а головне – недооціненою. Отож, залишається глибока надія, яка базується на іноземному досвіді, що докладаючи постійних старань щодо наукового обґрунтування ефективності застосування медіації при вирішені бізнес-конфліктів, цей альтернативний захід вирішення суперечок знайде широке практичне застосування в нашому правосудді.