Супрун К. К.

Донецький національний університет економіки і торговлі

імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Оподаткування суб'єктів малого підприємництва за спрощеною системою (за єдиним податком)

За економічною сутністю податки є обов'язковими плате­жами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фі­зичних осіб до відповідного бюджету для фінансування вит­рат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Це одна із форм вирівнювання дохо­дів юридичних і фізичних осіб з метою досягнення соціальної справедливості й економічного розвитку. Вилучаючи частину доходів підприємців і громадян, держава гарантує їх ефектив­ніше використання для задоволення потреб суспільства в ці­лому й досягнення на цій основі зростання його добробуту.

Перед податковою системою в даний час стоять дві, на перший погляд, суперечливі проблеми: максимально можливе збільшення податкових платежів до бюджету (одночасно з підвищенням збирання податків) і ослаблення податкового тягаря. Проблема оподаткування завжди займала не останнє місце при веденні як великого, так і малого бізнесу в Україні. На сьогоднішній день актуальність цього питання продовжує зростати і тому вивчення оподаткування суб'єктів малого підприємництва також є вкрай актуальним питанням. Законодавча база з даної теми останнім часом постійно зазнає змін і в зв'язку з цим тема недостатньо висвітлена в науковій літературі і вимагає подальшого вивчення та розробки, тому що багато навіть нових джерел містять інформацію, що вже встигла застаріти. Отже, мета роботи - дослідити діючу систему оподаткування суб'єктів малого підприємництва, розібратися в законодавчій базі з даної теми.

Для суб'єктів малого бізнесу - юридичних осіб можливе застосування двох систем оподаткування: загальної, та спрощеної(за єдиним податком).

Відповідно до "Податкового кодексу" з 1 січня 2011 р. існує спрощена система оподаткування малого підприємництва, що передбачає заміну сплати сукупності встановлених законодавством України всіх видів податків і зборів (загальна система оподаткування) сплатою єдиного податку, що вираховують за результатами господарської діяльності за звітний період [1].

Перейти   на  сплату  єдиного  податку  можуть  юридичні   особи - суб'єкти   підприємницької  діяльності   будь-якої   організаційно-правової форми власності, у яких середньооблікова чисельність праців­ників не перевищує 50 осіб за рік і обсяг виручки від реалізації продук­ції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн. грн. за рік.

Середньооблікову чисельність працюючих для суб'єктів малого під­приємництва визначають за методикою, затвердженою органами стати­стики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що пра­цюють за договорами та сумісництвом, а також працівників представ­ництв, філій та інших відокремлених підрозділів [2, c. 140].

Об'єкт оподаткування єдиним податком - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому виручкою від реалізації вважають суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на роз­рахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, послуг).

У випадку реалізації основних фондів виручкою вважають різницю між сумою, отриманою від реалізації осно­вних засобів, та їх залишковою вартістю.

Підприємства, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розраху­нків за операціями з реалізації, крім готівкового та безготівкового роз­рахунків коштами.

Не можуть перейти на спрощену систему оподаткування:

а) суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;

б)довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

в) суб'єкти підприємницької діяльності за наявності у їх статутному фонді понад 25% внесків, що належать юридичним особам - учасникам, які не є суб'єктами малого підприємництва;

г) спільні підприємства [3, c. 287].

Підприємство, яке перейшло на спрощену систему оподаткування, самостійно обирає одну із ставок єдиного податку:

а) 6% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість;

б)  10% суми виручки від реалізації за вирахуванням акцизного збору, з включенням податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Таким чином, при використанні ставки єдиного податку в розмірі 6% до суми виручки від реалізації повинні включатися суми ПДВ. Суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали таку ставку єдиного податку є і платниками ПДВ, сплачують цей податок відповідно до За­кону України "Про податок на додану вартість".

Юридичні особи, що обрали спосіб оподаткування за ставкою 10%, не є платниками ПДВ і не мають права виписувати податкові накладні й вказувати в них суми ПДВ. Операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) здійснюють без нарахування ПДВ. Якщо раніше до пере­ходу на спрощену систему оподаткування за зазначеною ставкою, таке підприємство було платником податку на додану вартість, воно зобов'я­зане здати до податкових органів свідоцтво платника ПДВ і його копії [2, c. 141].

Для переходу на спрощену систему оподаткування підприємство не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного періоду (кварта­лу), подає до органу податкової служби письмову заяву, в якій зазначає обрану ставку єдиного податку. Перехід на спрощену систему оподаткування за єдиним податком можливий лише за умови сплати всіх встановлених податків і обов'яз­кових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. Орган податкової служби зобов'язаний протягом 10 днів безкоштовно видати Свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову. Свідоцтво видають на рік. Новостворені підприємства - суб'єкти малого підприємництва мають право стати платниками єдиного податку з того кварталу, у якому здій­снена їх реєстрація. Суб'єкт малого підприємництва може прийняти рішення про перехід на сплату єдиного податку не більше одного разу на рік.

За результатами звітного періоду підприємство подає до 20 числа мі­сяця, що настає за звітним періодом, розрахунки про сплати єдиного податку, акцизного збору, розрахунок про сплату ПДВ (у разі обрання ним єдиного податку за ставкою 6%), а також платіжні доручення про сплату єдиного податку за звітний період.

При спрощеній системі оподаткування підприємство зобов'язане ве­сти Книгу обліку доходів та витрат і Касову книгу. Платника єдиного податку звільняють від сплати ПДВ, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%; податку на прибуток; плати за землю; збору на соціальне використання природних ресурсів; збору на обов'язкове соціальне страхування; комунального податку; податку на промисел; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного Фонду сприяння зайнятості населення; плату за патент.

Підприємство, що перейшло на спрощену систему оподаткування, крім єдиного податку сплачує:

а)  ПДВ (для платників єдиного податку за ставкою 6%);

б)  акцизний збір;

в) мито;

г) державне мито;

д) транспортний податок;

е) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

ж)збір за забруднення навколишнього середовища;

з) місцеві податки і збори (за винятком комунального податку, збору на видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг);

и)  рентні платежі [4, c. 378].

Отже, податкове законодавство стосовно розрахунків за єдиним податком знаходиться у стадії реформування та постійно зазнає змін, тому на даному етапі підприємцям суб’єктам малого бізнесу досить складно розібратися у питаннях оподаткування. Підприємець часто не володіє достатньою компетентністю в таких питаннях, що вимагають чималих витрат і часу і знань, і не має коштів, достатніх для оплати послуг кваліфікованого фахівця в галузі бухобліку та аудиту.

Податкова система нашої країни є досить недосконалою і потребує невідкладних змін. У податковому законодавстві наявні суттєві недоліки та недосконалості, що спричиняє виникнення протиріч у нормативно-правовому полі діяльності органів, що здійснюють податкове адміністрування. Податкове законодавство потребує комплексного реформування з точки зору стабілізації податкової системи, впорядкування відносин між платником податків та державою в особі податкових органів, чим останнім часом і займається Уряд України.

Після розглядання економічної сутності, проведення аналізу нормативно-правового регламентного забезпечення, вивчення обліку розрахунків з бюджетом за єдиним податком можна зробити висновки, що ще існує багато питань та неясних суперечливих моментів у законодавчих актах цієї форми оподаткування і що ця сфера ще довго перебуватиме в стані змін. Тема потребує докладного дослідження та висвітлення в науковій літературі, вимагає подальшого вивчення та розробки. Існує багато питань, на які нажаль неможна знайти чітких відповідей у чинному законодавстві, яке до того ж ще й не влаштовує самих суб’єктів оподаткування єдиним податком. Закони потребують багатьох доповнень та доробок, завдяки яким можна було б знайти оптимальний баланс між інтересами підприємців та Держави, не утискаючи жодну з сторін.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Закон України "Податковий кодекс" від 02.12.2010р..

2. Лютий І. О., Демиденко Л. М., Романюк М. В. Податкова система: навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 456 с.

3. Чацкіс Ю.Д., Геєр Е. С., Наумчук О. А., Власова І. О. Організація бухгалтерського обліку. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 564 с.

4. Шара Є.Ю., Бідюк О.О. Бухгалтерський фінансовий та податковий облік. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури 2011, 424 с.