Пашовської Оксани

Група ОА-21

Науковий керівник: Кравчук В.С.

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПРОБЛЕМ ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ В УКРАЇНІ

Анотація: У статті досліджено методику обліку виробничими запасами на підприємствах. Розглянуто автоматизацію обліку сировини й матеріалів. Вказано сучасні проблеми ведення обліку виробничих запасів та запропоновано шляхи їх усунення.

Annotation: This article explores methods of inventory management in enterprises. Consider automation of raw materials. The specified current problems keeping inventory and suggests ways to address them.

Ключові слова: виробничі запаси, облік виробничих запасів, автоматизація обліку виробничих запасів, проблеми ведення обліку виробничих запасів.

Keywords: inventories, records of inventory, automation of production inventory, problem keeping inventory.

Постановка проблеми: з переходом до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, ряд питань обліку надходження та використання виробничих запасів потребує додаткового дослідження і наукових розробок. Також невирішеними є питання удосконалення документального оформлення операцій руху виробничих запасів та організації внутрішньогосподарського контролю за їх надходженням і використанням з метою підвищення ефективності виробництв.

Постановка завдання: метою дослідження є виявлення та аналіз основних проблем ведення обліку виробничих запасів на підприємствах та запропонування шляхів їх усунення.

Аналіз останніх наукових досліджень: Багато вчених досліджували сутність та методику управління виробничими запасами на підприємствах, аналізували їх діяльність. Загальні питання обліку виробничих запасів висвітлені у працях відомих учених - економістів. Значну увагу їм приділяли Бутинець Ф. Ф., Голов С. Ф., Сопко В.В., Хом’як Р. Л. Зокрема, Сайко О. В. досліджувала облік виробничих запасів на підприємствах молокопереробної промисловості, Приймачок О. М. – на підприємствах хлібопекарської промисловості.

Актуальність: Розвиток виробництва неможливий без виготовлення конкурентоспроможної продукції та її реалізації на внутрішніх і зовнішніх ринках збуту. Водночас важливим фактором розвитку виробництва є стабільна забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами та їх ефективне використання. Тому питання обліку виробничих запасів на підприємствах залишаються актуальними та потребують нагального вирішення.

Виклад основного матеріалу:

Необхідною передумовою здійснення виробничого процессу як основної ланки діяльності господарського суб’єкта є наявність та використання значної кількості виробничих запасів, які становлять основу готових виробів.

Враховуючи те, що витрати сировини, матеріалів, палива, напівфабрикатів у більшості підприємств займають 80 – 90% серед всіх витрат на виробництво нової продукції, то головним завданням є визначення забезпеченості підприємства різними видами матеріальних ресурсів та пошук резервів раціонального їх використання [3].

Сайко О.В. при дослідженні даної тематики вказала на негативні сторони існуючої методики обліку виробничих запасів на підприємствах. Для підприємств доцільно звернути увагу на те, що потрібно доопрацьовувати та удосконалювати діючі форми документації з оперативного обліку виробничих запасів, а саме їх рух у процесі виробництва [5].

Однією із важливих умов якісного обліку матеріалів є застосування комп’ютерних програм для автоматизації обліку з передовими методами організації складського господарства і обліку матеріалів. Технологічний процес автоматизованого оброблення даних з обліку виробничих запасів полягає у виконанні всіх потрібних операцій введення, оброблення, збереження й надання потрібної інформації, групування даних на рахунках, із метою контролю за наявністю та витратами матеріальних засобів зі своєчасним складанням звітності. [6]

На даний момент існує багато різних програм для ведення обліку, найпоширенішими з яких і найбільш адаптованими до української системи ведення обліку є : «1С: Підприємство» – 7 і 8 версія; «Акцент-бухгалтерія»; «Парус – Підприємство»; «Бест Звіт Плюс». Але значною проблемою є те, що більшість бухгалтерів не володіють технікою їх використання.

Також недоліками застосування комп’ютерних програм з обліку виробничих запасів на підприємствах можуть полягати у тому, що підрозділи, які співпрацюють із складом, потребують більш оперативної інформації про надходження сировини і матеріалів, тому необхідно автоматизувати комплексне розсилання звітності про надходження сировини і матеріалів іншим підрозділам [4].

Аналізуючи діяльність деяких підприємств, можна виокремити наступні проблеми ведення обліку виробничих запасів:

– складність визначення справедливої (ринкової та неринкової) вартості запасів, що полягає у використанні підприємствами бартерного обміну,

– низький рівень оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств;

– обмеженість контролю використання виробничих запасів тощо[7].

Шляхи подолання проблем ведення обліку виробничих запасів зводяться до наступного :

1) підвищення оперативності інформаційного забезпечення управління виробничими запасами підприємств, яке забезпечується запровадженням інформаційних технологій обробки економічної інформації;

2) удосконалення системи автоматизації обліково-аналітичних робіт в управлінні виробничими запасами та обґрунтування раціональних методів проведення інвентаризації виробничих запасів;

3) узгодження механізмів бухгалтерського і податкового обліку виробничих запасів;

4) обґрунтування системи обліку матеріальних витрат на освоєння нової техніки і технології виробництва;

5) чітка організація обліково-контрольних процедур руху запасів підприємств;

6) уточнення класифікації та методики оцінки виробничих запасів;

7) визначення передумови раціональної організації обліку виробничих запасів на підприємствах[4].

Також можна сказати, що існують певні проблеми пов’язані з придбанням запасів витрат, одні з яких це транспортно-заготівельні витрати, статус яких до кінця не зрозумілий, через що є непевність при відображенні їх у бухгалтерському обліку. А проблема полягає у тому, відносити відповідні витрати до складу ТЗВ (тобто включати до собівартості запасів) чи до складу витрат поточного періоду.

Проблемними витратами є витрати на проведення вантажно-розвантажувальних робіт, виконаних власними силами підприємства; транспортування запасів до місця їх використання власним транспортом підприємства; утримання служби постачання підприємства.

Як зазначено у п. 9 П(С)БО 9, до ТЗВ, зокрема, належить «…оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів… до місця їх використання…».[1]

З цього випливає, що відповідні витрати включаються до ТЗВ, тільки якщо за транспортування запасів та вантажно-розвантажувальні роботи проводиться оплата тарифів (фрахту), тобто зазначені роботи виконуються не власними силами підприємства, а сторонніми організаціями.

Проте з позиції звичайної логіки такий висновок видається абсурдним. Адже економічна сутність зазначених витрат не залежить від того, хто проводить транспортування та вантажно-розвантажувальні роботи. Тому логічно ці витрати на роботи, виконані власними силами, включати до складу ТЗВ.

На нашу думку для уникнення непорозумінь до складу ТЗВ слід включати витрати на транспортування та вантажно-розвантажувальні роботи, виконані не тільки сторонніми підприємствами, а й власними силами.

Наприклад, до виробничої собівартості транспортних послуг включається вартість пального, запасних частин, використаних на ремонт, зарплата та нарахування на неї водіїв, відрядні витрати водіїв та вантажників підприємства з доставки вантажів від постачальників з інших населених пунктів, амортизація транспортних засобів тощо. Тому саме ці витрати будуть включатися до ТЗВ.

Ще однією проблемою пов’язаною з обліком ТЗВ є включення цих витрат до первісної вартості кожної одиниці придбаних запасів чи облік їх на окремому рахунку ,тобто слід внести у план рахунків рахунок 29, який мав би назву “Транспортно-заготівельні витрати”. На даному рахунку будуть обліковуватися: витрати на транспортування і завантаження матеріалів в транспортні засоби витрати на зберігання матеріалів; витрати на утримання заготівельно-складського апарату; винагороди, сплачені посередницьким організаціям, через які придбані матеріали; витрати на тару та інші.

Також введемо такі субрахунки:

291 – ТЗВ у виробничій діяльності;

292 – ТЗВ у торгівельній діяльності.

Наведемо декілька кореспонденцій рахунків обліку і списання ТЗВ у таблиці 1.

Таблиця 1. Кореспонденції рахунків обліку і списання ТЗВ

Зміст операцій	Кореспонденція
	Дебет	Кредит
Відображено витрати підприємства на транспортування матеріалів підрядниками	29	63
Нараховано зарплату працівникам за розвантаження сировини	29	66
Списано ТЗВ на використання матеріалів на виробництво	23	291
Списано ТЗВ реалізованих товарів	902	292
Списано ТЗВ використаних матеріалів на виправлення браку	24	29
Списано ТЗВ використаних матеріалів на ЗВВ	91	291

Виходячи з цього, можемо сказати що облік ТЗВ на підприємствах відіграє важливу роль, тонкощі якого ще не достатньо виявлені і відображені.

Висновки.

Кожне підприємство зацікавлено в створенні конкурентоспроможної продукції та її реалізації на внутрішньому та зовнішньому ринках, отримання прибутку і забезпечення стабільного фінансового положення.

В досягненні цієї мети приймають участь виробничі запаси, які забезпечують безперервний процес виробництва та продажу продукції.

Виробничі запаси є основною статтею оборотних коштів та основою життєдіяльності підприємства. Тому достовірний облік їх на підприємстві є невід’ємною частиною управління, без якого неможливе досягнення поточних та довгострокових цілей підприємства .

Вирішення комплексу суперечливих та дискусійних питань обліково-аналітичного управління виробничими запасами є актуальним для більшості підприємств і потребує подальших досліджень.

Список використаних джерел

1. П(С)БО 9 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом Мінфіна України від 20.10.99 р. № 246 із змінами і доповненнями

2. Бутинець Ф. Ф. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів. – 7-мевид., доп. І перероб. / Ф. Бутинець. – Житомир:ПП«Рута», 2009. –832 с.

3. Голов С. Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Підручник. / С. Голов. – Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2008. – 191 с.

4. Приймачок О. М. Облік виробничих запасів і аналіз ефективності їх використання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.04 «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит» / О. М. Приймачок. - Київ, 2010. – 24 с. [Електронний ресурс] – режим доступу: referats/7569/161447.

5. Сайко О. В. Облік і контроль виробничих запасів (наприкладі підприємств молокопереробної промисловості України): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец.08.06.04 / О.В. Сайко.- Київ, 2009. – 19 с. [Електронний ресурс] – режимдоступу: contents/p-2/36118.html.

6. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. В. Сопко. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ , 2007. – 578 с.

6. Хом’як Р. Л., Лемешівський В. І. Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посібник. / Р. Хом’як, В. Лемешівський. – 7-ме вид., перероб. ідоп. – Львів: Національний університет «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2008. – 1224 с.