"Економічні науки" 7. Облік і аудит

Іванова Л.Б., к.е.н., доцент, докторант

Снитко А.С., магістрант

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана,

Чернігівський державний технологічний університет

Управління кредиторською заборгованістю в реальному секторі економіки

Нестабільність економічної ситуації в Україні та кризові явища, які з нею пов’язані, викликані насамперед збільшенням кількості підприємств, які не справляються з погашенням своїх зобов’язань. Коли підприємство не погашає вчасно борг, воно створює загрозу неплатоспроможності своєму контрагенту і така ланцюгова реакція може вивести з ладу усю економічну систему. Аналіз результатів діяльності у реальному секторі економіки України за 2009-2011 роки дозволяє зробити висновок, що частка збиткових підприємств стабільно тримається на рівні більше 40 %. «Хронічна збитковість промисловості, будівництва, торгівлі супроводжується ростом довгострокової і поточної заборгованості. Протягом останніх десяти років частка довгострокових боргів збільшилася у середньому з 4,0 % до 17,0 % до загальної валюти балансу підприємства, короткострокових – з 41,7 % до 46, 2 % [2; С.110].

В зв’язку з ризиком загрози ланцюгової неплатоспроможності керівники підприємств повинні чітко розуміти, що діяльність їх господарюючого суб’єкта має певний вплив на економічну систему в цілому, що зумовлює налагодження управлінського процесу розрахунків на основі чіткої організації бухгалтерського обліку та контролю.

Взагалі поняття «зобов’язання» не є суто бухгалтерським. У ньому присутній юридичний аспект, який регулюється нормами Господарського та Цивільного кодексу. З юридичної точки зору категорія зобов’язань передбачає як кредиторську, так й дебіторську заборгованості.

Проте, з точки зору бухгалтерського обліку поняття дебіторської та кредиторської заборгованостей розділені, методологія їх бухгалтерського відображення у фінансовій звітності представлена відповідно у Положеннях бухгалтерського обліку 10 та 11 (далі П(С)БО). Згідно з нормами П(С)БО 11 – «Зобов’язання» зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення.

Позитивним фактором національних стандартів є те, що в єдиному положенні відображається інформація про умови визнання, оцінку, класифікацію зобов’язань та розкриття інформації у примітках до фінансової звітності. За цим П(С)БО зобов’язання поділяються на поточні, довгострокові, забезпечення, непередбачені зобов’язання та доходи майбутніх періодів. За міжнародними стандартами класифікація зобов’язань є наступною: поточні та непоточні. У національному обліку контрактні та непередбачені зобов’язання обліковуються на позабалансових рахунках саме для забезпечення функції управління підприємством і далі знаходять відображення у примітках до фінансової звітності.

Необхідно зауважити, що на платіжну дисципліну впливають деякі недоліки державного регулювання цим процесом. За думкою фахівців з питань економіки обмежувальна грошово-кредитна політика держави гальмує виконання суб'єктами господарювання своїх платіжних зобов'язань. Отже, відповідальність за вирішення проблеми неплатежів не може бути покладено суто на підприємства. Крім того, спостерігається відсутність прозорої системи взаєморозрахунків між підприємствами. «Податкова адміністрація фактично зацікавлена лише у погашенні боргів підприємств перед бюджетом, навіть за рахунок зростання заборгованості перед іншими підприємствами, що є причиною уникнення оподаткування та виведення коштів у «тінь» [6].

В економічній літературі суттєва увага приділяється проблемам управління зобов’язаннями, серед яких можна виділити найбільш дискусійні :

1) Відповідно до думки деяких авторів «зобов’язання в юридичному і бухгалтерському сенсах не є тотожними [5].

2) Досліджуючи трансформацію національних стандартів у міжнародні, деякі науковці зазначають, що класифікація зобов’язань за П(С)БО має свої недоліки. Так, «в умовах МСФЗ - трансформації для потреб бухгалтерського обліку достатнім буде поділ зобов’язань на поточні (короткострокові) та довгострокові. Така класифікація полегшить і, в свою чергу, актуалізує роботу бухгалтерської служби» [1].

4) Проблемна стаття звіту як у національному, так і міжнародному обліку пов’язана з доходами майбутніх періодів. «Хендриксен Е.С. та Ван Бреда М.Ф. відмічають, що зміст статті «Доходи майбутніх періодів», яка не має будь-якої конкретно визначеної характеристики, може сприйматись як щось середнє між зобов’язаннями і власним капіталом. Автори указують на те, що така невизначена стаття звіту може бути використана в недобросовісних цілях [1].

5) Дуже цікавою є пропозиція щодо віднесення кредиторської та дебіторської заборгованості до капіталу підприємства. «Знаменитий бухгалтер Ф. В. Єзерський (1836-1916) наполягав на тому, щоб вся кредиторська заборгованість відображалася по кредиту рахунку “Додатковий капітал”, а дебіторська заборгованість – по дебету цих рахунків, зменшуючи реальну величину власних коштів організації» [5].

6) Що стосується форм погашення зобов’язань, можна сказати наступне. На жаль, як свідчить українська практика, акціонерні товариства, зокрема, часто намагаються працювати на умовах передплати, страхуючи таким чином себе від ризику втратити кошти. Така поведінка не є показником ринкової економіки [3]. Адже підприємства розвинутих країн для розширення масштабів своєї діяльності використовують оплату після відвантаження товарів або надання послуг і вкрай відповідально здійснюють розрахунки: по-перше, через можливі знижки за передчасну оплату, а по-друге, через можливе настання відповідальності за прострочення платежів у вигляді штрафів. Йдучи на ризик підприємства освідомлюють, що в подальшому отримають прибуток.

Провівши огляд нормативно-правової бази та наукової економічної літератури можна стверджувати, що національні стандарти обліку та державна політика в цілому не завжди сприяє ефективному веденню розрахункових операцій між контрагентами та змушує виводити кошти у «тінь». Тому підприємствам необхідно раціоналізувати облік та контроль зобов’язань і розрахунків.

Пропозиції та заходи щодо поліпшення системи управління кредиторською заборгованістю висунені з урахуванням особливостей господарської діяльності конкретного транспортного підприємства м. Чернігова. За результатами аналізу організації бухгалтерського обліку було встановлено ряд недоліків у системі контролю підприємства: по-перше, недостатність контрольних процедур з інвентаризації взаємних розрахунків; по-друге - ризик втратити платоспроможності через можливість фінансових труднощів контрагента-покупця, який займає вагому частку у доходах від реалізації послуг.

Відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків N 69 від 11.08.94 року підприємства-кредитори  мають передати всім дебіторам виписки про їх заборгованість, які пред’являються інвентаризаційній комісії для підтвердження реальності заборгованості. Підприємства-дебітори зобов’язані протягом десяти днів з дня отримання виписок підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. Виходячи з норм даної інструкції, вважаємо, що на першому етапі є обов’язкове запровадження графіка проведення таких інвентаризацій. На другому етапі підприємство має систематично проводити інвентаризації з окремими контрагентами  за певними договорами. Підтвердженням такої інвентаризації є складання «Акта звірки взаємних розрахунків між господарюючими суб’єктами», який підтверджується підписами відповідальних осіб та печатками. Якщо у ході інвентаризації було виявлено розбіжності в обліку зобов’язань обох підприємств і вони не дійшли згоди, то на третьому етапі вирішення питання здійснюється через претензійно-позовне провадження до Господарського суду, де належно оформлений «Акт звірки взаємних розрахунків» є доказом у такому провадженні. Бажано, щоб систематична інвентаризація зобов’язань стала звичною практикою для господарюючого суб’єкта у реальному секторі економіки.   
Наступною проблемою на підприємстві є значна частка одного покупця-дебітора у доході підприємства, а також те, що договором визначена відстрочка платежу у 120 днів. Згідно класифікації, наведеної у Методичних рекомендаціях щодо встановлення загрози виникнення податкового боргу та проведення аналізу фінансового стану підприємств, які звертаються до органів ДПС для розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, що затверджені наказом ДПС № 72 від 11.02.2010 р. «порушення позичальником строків та умов згідно господарському договору, який складає велику частку» навіть більш ніж 30 % означає, що цю заборгованість можна вважати сумнівною. На цьому підприємстві така частка складає майже 70%, що змушує його нарощувати кредиторську заборгованість за товари, роботи, надані послуги. Крім того, це створює ризик непогашення боргу дебітором-покупцем у разі непередбачуваних ситуацій таких як банкрутство або фінансова реорганізація. Для уникнення ризику непогашення необхідно диверсифікувати систему замовлень транспортного підприємства, що досліджувалось.
Таким чином, в умовах нестабільності економіки, проблеми неплатежів мають регулюватися як на державному рівні, так і на рівні підприємств. З боку держави бажано, щоб були створювані належні умови для ефективного господарювання підприємств. А підприємства, у свою чергу, мають систематично виконувати зобов’язання, не створюючи ризиків неплатоспроможності як для себе, так і для інших підприємств, шляхом належної організації обліку, постійного виконання контрольних процедур розрахункових операцій і диверсифікації системи замовлень.
Література:
1. Гончарук Р.П. Сутність та класифікація кредиторської заборгованості: колізії наукових підходів // Вісник Житомирський державний технологічний університет. Економічні науки. – 2012. – № 1. – С. 218.
2. Иванова Л.Б. Проблемы оценки имущества должника в условиях недействительных контрактов //Журнал Современная економика: проблемы и решения. – 2013. - № 4. – С. 151.
3. Фінансова звітність підприємств.[Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.zvitnist.com.ua
4. Марусяк Н.Л. Дебіторська та кредиторська заборгованості як основні фінансові регулятори кругообігу оборотного капіталу підприємства // Вісник Чернівецький національного університету ім. Юрія Федьковича. Економічні науки. – 2010. – № 2. – Т. 2Н. – С. 227.
5. Орлов І.В. Сутність поняття «Зобов’язання»: Аналіз наукових джерел // Вісник Житомирський державний технологічний університет. Економічні науки. – 2010. – № 1. – С. 249.
6. Яструбський М.Я. Дебіторська та кредиторська заборгованість: контроль та управління як запорука успішного розвитку // Збірник науково-технічних праць Національного лісотехнічного університету України. Економічні науки. – 2011. – Вип.21.4. – С. 315.
7. Іванова Л.Б. Теоретичні засади визначення сумнівних і безнадійних боргів в умовах антикризових заходів // Журнал Бізнес-інформ. – 2013. - № 3. – [Електронний ресурс]. — Режим доступу : www.business-inform.net.