Економічні
науки/9. Економіка промисловості
Знамен
А.М. Бабій І. В
Хмельницький
національний університет, Україна
Обґрунтування напрямків розвитку промислового підприємства
Вдосконалення
структури національного господарства в Україні, з одного боку, супроводжується
розвитком підприємництва, що обумовлює появу цілої низки підприємств різних
організаційно-правових форм, які повинні знайти своє місце в суспільному
виробництві. З іншого боку, відбувається неминуче припинення діяльності цілого
ряду суб'єктів господарювання, які виявляються не в змозі виконати складні
завдання, що стоять перед ними, через незадовільний стан основних фондів і
низьку ефективність їх використання, падіння обсягів виробництва, зниження конкурентоспроможності,
недостатній розмір капітальних інвестицій. Це обумовлює необхідність
поглиблення теорії та удосконалення практичних інструментів з обґрунтування
можливих напрямків подальшого розвитку підприємства, які забезпечать підвищення
ефективності його роботи.
Розвиток підприємства розглядається як
довготривала сукупність процесів кількісних та якісних змін в діяльності
суб'єкта господарювання, які приводять до поліпшення його стану шляхом
збільшення потенціалу, адаптації до зовнішнього середовища та внутрішньої
інтеграції, що сприяє підвищенню здатності підприємства протидіяти негативним
впливам зовнішнього середовища та його життєздатності.
Виходячи з вище наведеного визначення
розвитку підприємства, можна виділити наступні його елементи або складові, які
дозволять уточнити і конкретизувати поняття (рис. 1).
Для загального розвитку підприємства
необхідно встановити його ресурсні можливості, здійснити вибір їх використання,
що забезпечить підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання в
умовах їх обмеженості. Сутність процесу розвитку, з точки зору функціонування
підприємства, становить зростання рівня його організації, коли в міру
накопичення інформації зменшується невизначеність. Розвиток повинен
здійснюватися таким чином, щоб усі зміни, що відбуваються на підприємстві,
дозволяли в динамічних ринкових умовах зберегти й поліпшити рентабельність і
стабільність.
Одним із важливих етапів аналізу та
розробки дій з підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання є визначення
резервів і факторів підвищення ефективності їх діяльності. Одним з факторів
збільшення прибутку є розширення виробництва товарів і послуг. Наростити
виробництво можна двома шляхами: шляхом збільшення кількості залучених у
виробництво факторів (екстенсивний шлях) або за рахунок поліпшення технологій
(інтенсивний шлях).
Особливості середовища і необхідність
постійних змін потребують також змін підходів, в рамках яких відбувається
управління організаціями. Проведене дослідження різних методологічних підходів
дозволило зробити висновок, що потрібна розробка інтегрованої наукової
концепції, що визначає ключові параметри розвитку підприємства та дозволяє
обґрунтовано вибирати напрямок і принципи вдосконалення управління
виробничо-економічними системами. Тому для побудови несуперечливого
методологічного підходу до стратегічного управління розвитком підприємства
необхідно здійснювати об'єднання окремих складових різних теоретичних
концепцій. Це дозволяє аргументувати вибір ситуаційного підходу до управління
розвитком підприємства як методологічної основи. Використання ситуаційного
підходу в управлінні розвитком підприємства дозволяє серед усіх існуючих
методів управління вибрати той, який максимально адаптований до конкретної
ситуації і найбільш відповідає їй, що дозволяє досягти більш ефективних
результатів управління.
Передумовою стратегічного розвитку
підприємства в умовах ринку є збалансований розвиток і правильне використання
його потенціалу. Досягнення максимального зростання потенціалу при мінімальних
витратах можливе лише за умови правильного відбору управлінських рішень щодо
його посилення. Від уміння правильно використовувати наявні можливості у
вирішальній мірі залежить ефективність функціонування підприємства, темпи та
якість розвитку його бізнесу. У зв'язку з цим велике значення набувають
виявлення і кількісна оцінка потенціалу підприємства, його реалізованої й
нереалізованою частин.
Одним з найсучасніших інструментів
автоматизованої оцінки та управління потенціалом є графоаналітичний метод
аналізу, названий «Квадрат потенціалу». У даному методі виділяють такі чотири
складові потенціалу підприємства: виробництво, розподіл та збут продукції,
організаційна структура та менеджмент, маркетинг, фінанси. Даний метод надає
можливості встановити причинно-наслідкові, тобто якісні і кількісні
взаємозв'язки між окремими складовими потенціалу, оцінити рівень розвитку і
конкурентоспроможності і на підставі цього обґрунтувати, прийняти і своєчасно
реалізувати управлінські рішення для забезпечення ефективності функціонування
підприємства.
В свою чергу безпосереднім інструментом
вирішення завдань управління підприємством визнано функціонально-вартісний
аналіз затрат. Цей метод аналізу найкращим чином здатен створювати уяву про
структуру повної собівартості продукції підприємства, даючи можливість
встановлювати місця виникнення надвитрат. Функціонально-вартісний аналіз
полягає в інформаційній взаємодії планування та обліку затрат на здійснення
загальних функції підприємства. Однак, в управлінні затратами, як процесу
виконання функцій управління, спостерігається дифузія, зумовлена недостатньою
взаємодією функцій управління, які спрямовані на формування затрат з метою
досягнення цільового співвідношення отриманих вигод і понесених затрат,
пов'язаних із діяльністю промислового підприємства.
Для пошуку найбільш економічних, з точки
зору споживача і виробника, варіантів того чи іншого практичного вирішення за
допомогою аналізу повинні вирішуватися такі завдання: загальна характеристика
об'єкта дослідження; деталізація об'єкта на функції; угруповання виділених
функцій на головні, додаткові і непотрібні; визначення та групування витрат
відповідно до виділених функцій; обчислення суми витрат на виготовлення виробів
при виключенні зайвих функцій і використання інших технічних і технологічних
рішень; розробка пропозицій по технологічному та організаційному вдосконаленню
виробництва.