К.і.н., Нарадько Андрій Валеріович
Полтавський національний технічний університет ім. Ю.Кондратюка
Благодійність у розвитку вищої освіти в Україні
другої половині ХІХ ст.
У силу
різноманітних причин заклади вищої освіти України переживають досить складний
етап розвитку. Через недостатні обсяги фінансування державою вони знаходяться у
край скрутному матеріальному становищі. У зв’язку з введенням платної форми
навчання у вузах з’явилася велика кількість студентів, які потребують допомоги
для отримання вищої освіти. Отже, дослідження благодійної діяльності у сфері
освіти в Україні є актуальною проблемою сьогодення. Оскільки радянською
історичною наукою благодійність тлумачилася як буржуазне явище, вона на довгий
час залишалася поза межами історичних студій. Лише після здобуття Україною
незалежності з’явилися перші розвідки вітчизняних учених з історії благодійної
діяльності. Вони засвідчили потребу об’єктивного вивчення та використання в
сучасних умовах досвіду, набутого в процесі розвитку благодійної діяльності
загалом та в галузі освіти зокрема. Вивчення історії благодійності допоможе
уникнути типових помилок та перейти до втілення найбільш перспективних програм
благодійної підтримки, і, нарешті, усвідомити її значення як важливого та
необхідного елементу розвитку сучасного суспільства.
Благодійна допомога в галузі вищої освіти здійснювалася за такими напрямками: допомога навчальним закладам, допомога учням, допомога вчителям та підтримка позашкільного навчання. Допомога навчальним закладам надавалася грошима, землею, приміщеннями, речами, знижками під час продажу книжок, навчальних приладь, приміщень, особистою працею на користь закладу (благоустрій, проведення лекцій, концертів, вистав тощо). Навчальним закладам надавалася допомога у створенні при них бібліотек та музеїв.
Значна частина вищих навчальних закладів, від університетів до вузькоспеціалізованих регіональних інститутів, була заснована та існувала саме завдяки благодійній підтримці. У другій половині ХІХ століття відбувається швидке зростання кількості вищих навчальних закладів. Навіть державне фінансування найбільших університетів не могло задовольнити всіх їх потреб. Недержавні вищі навчальні заклади фінансувалися приватними особами й часто трималися на ентузіазмі викладачів університетів.
Нагальна потреба у висококваліфікованих спеціалістах примушувала підприємців самим робити рішучі кроки для заснування вищих навчальних закладів, зокрема, політехнічного спрямування. Так, на серпень 1898 року для будівництва Київського політехнічного інституту ними було зібрано понад мільйон карбованців: 300000 крб. виділила Київська міська дума, Микола Терещенко надав 150000 крб., Лазар Бродський – 100000 крб., Київський біржовий комітет – 72000 крб., Я.Б.Епштейн – 24000 крб., спадкоємці Ф.А.Терещенка, граф Ф.Л.Сабанський, Промисловий та Земельний банки – по 15000 крб., І.М.Зайцев, М.Б.Гальперін – по 10000 крб., М.Р.Закс – 5000 крб., кн. Щербакові і Горчакови – по 4000 крб., Є.П.Демидова Сан-Донато, М.І.Зайцев, С.Я.Ліберман, М.Я.Стегофер, М.В.Штейнгель, Б.І.Ханенко – по 3000 крб. Усього надали грошову допомогу 84 фізичні та юридичні особи. Після того, як сума пожертвувань сягнула 1 млн. крб., уряд дозволив створити в Києві технічний вищий навчальний заклад. Крім того, благодійники засновували стипендії при Київському політехнічному інституті. Так, лише брати Лев та Лазар Бродські на створення стипендій виділили по 18000 крб. [1, 222; 2].
Підтримка і допомога студентам здійснювалася за такими напрямками: заснування стипендій, їх повне утримання, безкоштовне надання підручників, навчальних посібників, одягу, харчів, забезпечення житлом, безкоштовне лікування. Найбільш популярною формою допомоги студентам вищих навчальних закладів було заснування стипендій. Державних стипендій Міністерства народної освіти, які призначалися вищими навчальними закладами найбільш здібним студентам з незаможних прошарків населення, далеко не вистачало для підтримки тих, хто її потребував. Тому часто саме стипендії, засновані приватними особами, установами, організаціями й товариствами давали можливість здібним незаможнім студентам одержати вищу освіту.
Благодійна діяльність всебічно сприяла розвитку системи вищої освіти в Україні. Благодійники були ініціаторами заснування та подальшої підтримки вищих навчальних закладів. Завдяки їх пожертвуванням були створені окремі навчальні заклади, будувались нові корпуси, при навчальних закладах засновувалися й поповнювалися новими надходженнями музеї й бібліотеки. Особливо активною була діяльність благодійників у справі заснування стипендій та сприяння товариствам допомоги бідним студентам. Суми пожертвувань на стипендії при вищих навчальних закладах були більшими, ніж при навчальних закладах нижчого рівня. Це зумовлювалося більшою вартістю навчання у вищих навчальних закладах й переважна більшість стипендій використовувалася саме для сплати за навчання.
Товариства допомоги бідним студентам, що діяли при вищих навчальних закладах, крім грошових пожертвувань надавали студентам й іншу допомогу: сплачували за навчання, купували одяг і навчальні приладдя, надавали позики, займалися пошуком роботи для студентів, будували для них гуртожитки та їдальні. Показником необхідності діяльності товариств допомоги бідним студентам може слугувати їх наявність при кожному вищому навчальному закладі. Обсяги діяльності таких товариств були значними як у фінансовому відношенні, так і у загальній кількості осіб, що отримали допомогу.
Благодійна діяльність активно підтримувала
наукові дослідження при вищих навчальних закладах і разом з державними важелями
була додатковим стимулом її розвитку. Допомога науковцям з боку окремих
благодійників надавалася у вигляді фінансування досліджень, грошової допомоги
окремим особам у надзвичайних випадках, стипендій та премій за певні наукові
досягнення та дослідження. Суб’єктом та об’єктом благодійної допомоги виступали
наукові товариства, що засновували премії і стипендії, підтримували науковців і
навчальні заклади, отримували різноманітну допомогу від окремих благодійників у
вигляді пожертвувань капіталів, різноманітних речей та книжок. Крім того,
наукові товариства активно включалися в благодійну діяльність шляхом проведення
збору коштів на різноманітні доброчинні акції інших товариств та груп осіб.
Значення допомоги, що надавалася науковцям важко переоцінити. Стипендії, які
створювалися для них, давали можливість завершити освіту або пройти стажування,
у тому числі й за кордоном. Наукові премії, крім матеріальної допомоги, сприяли
виявленню здібних молодих дослідників. Іноді дослідження переможця конкурсу
творів певної тематики безкоштовно друкувалися окремими виданнями, а кожен
переможець мав право самостійно видавати свій твір із зазначенням назви
конкурсу та місця, яке він посів.
Благодійна допомога була важливою умовою розвитку та функціонування початкової, середньої та вищої освіти в Україні. Результати дослідження різних форм благодійної діяльності у галузі освіти в Україні середини ХІХ – початку ХХ століть переконують у необхідності врахування набутого тоді досвіду для розвитку сучасної системи благодійної діяльності. Заслуговує на увагу практика фінансової діяльності благодійних товариств, її адресність та підконтрольність суспільству. Виважена фінансова політика сучасних благодійних організацій є одним з необхідних чинників їх існування та можливості подальшого надання допомоги.
Література