Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Бялківська Я.В.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут», Україна

Зміст навчання науково-технічного перекладу: предметний та процесуальний аспекти

На сучасному етапі розвитку дидактики перекладу великого значення набуває створення системи навчання перекладачів науково-технічних текстів, підґрунтям якої слугують останні наукові розробки у даній сфері. У цьому зв’язку однією із ключових постає проблема визначення змісту навчання науково-технічного перекладу (НТП).

У широкому розумінні, зміст навчання є базисною категорією методики, що позначає сукупність того, що повинно бути засвоєно у процесі навчання [1, 282], а структурно являє собою комплексне утворення, яке реалізується одразу у двох аспектах – предметному і процесуальному (Н.Д. Гальскова [3], А.М. Щукін [9]). До предметного аспекту змісту навчання відносять сфери та ситуації спілкування, теми й тексти, комунікативні цілі і наміри, мовний матеріал, а до процесуального – навички оперування останнім, компенсаційні уміння, а також загальнонавчальні навички та уміння [3, 135-136].

Розглянемо предметний аспект навчання НТП. Зрозуміло, що через часові обмеження академічного навчання до змісту навчання неможливо включити більшість спеціалізованих тем та текстів. З цих міркувань варто використовувати тексти загальнотехнічного спрямування, а також тексти із тих галузей, які найбільш динамічно розвиваються: передусім, зі сфери комп’ютерних технологій, електроніки, машинобудування. Окрім цього, доречним є використання текстів найбільш затребуваних жанрів, таких як журнальні наукові статті, патентні реферати, інструкції до приладів, специфікації, тексти науково-технічної реклами, розділи веб-сайтів.

Мовний матеріал, який включається до змісту навчання НТП теж повинен обиратися з урахуванням специфіки перекладацької діяльності. По-перше, всі одиниці мови і мовлення, всі лексеми та граматичні явища мають подаватися у зіставному плані і розглядатися не лише з позиції користування мовою як певною знаковою системою, а й з точки зору здійснення ефективної трансляції повідомлень з однієї мови на іншу. По-друге, мовний матеріал, що надається для опрацювання, повинен мати виражене технічне спрямування. Звідси випливає, що в якості лексичного мовного матеріалу виступатимуть передусім термінологічні одиниці. Разом із термінами та граматичними явищами, що зустрічаються у науково-технічних текстах, важливим елементом предметної частини змісту навчання НТП є вивчення жанрово-стилістичних особливостей науково-технічної літератури.

Визначивши предметний аспект навчання НТП, звернемося до його процесуального аспекту, який включає навички та уміння, необхідні для ефективного здійснення перекладацької діяльності. Т.В. Попова [7, 213-214] серед ключових навичок перекладу наукових текстів називає лексичну та граматичну навички, а також мовленнєву навичку переключення з однієї мови на іншу. До лексичних навичок нею віднесено мовну термінологічну навичку, завдяки якій відбувається розпізнавання і розпредмечування вузькоспеціальних і загальнонаукових термінів, та мовленнєву термінологічну навичку, що забезпечує розуміння і правильність вживання термінів. До граматичних навичок включено дискурсивно-аналітичну мовну навичку дешифрування формальних ознак граматичних явищ у тексті (розуміння мовної інформації за допомогою аналітичних дій) та рецептивно-пасивну мовленнєву навичку (навичка впізнавання мовного матеріалу за зовнішнім виглядом на основі зорової пам’яті). У свою чергу, мовленнєву навичку переключення з однієї мови на іншу Р.К. Міньяром-Белоручев [5, 109] визначає як автоматизовані операції пошуку і реалізації рішення на перекодування пред’явленого для передачі позначення ситуації або елемента ситуації. Окрім зазначених, у сучасній дидактиці перекладу виокремлюють навички виділення ключових слів у тексті, знаходження у тексті лексичних, граматичних, орфографічних та стилістичних помилок [6, 7], а також навички одномовних компресії, перефразування та антиципації [8, 127].

Наступним компонентом процесуального аспекту змісту навчання НТП, є дві групи умінь, що були визначені Т.В. Поповою як уміння смислового аналізу тексту та уміння передачі інформації тексту у формі реферативного і повного письмового перекладу [7, 215]. До умінь, пов’язаних зі смисловим аналізом тексту відносять уміння розуміти і тлумачити ТО (текст оригіналу), уміння утримувати в полі уваги як смисл ТО, так і його мовну реалізацію, уміння розпізнавати типи текстів та мету їх авторів, уміння здійснювати контрастивно-семантичний, контекстологічний, лінгвокультурологічний та стилістичний аналіз ТО і ТП (тексту перекладу), уміння реконструювати логіку розвитку ТО та уміння аналізувати його жанрові особливості для розуміння комунікативного задуму автора й логіки викладу змісту ТО [8, 128]. В цілому уміння першої групи забезпечують повноту розуміння і знаходження інваріанту наукового тексту, а друга група умінь передбачає здатність працювати з довідковою літературою в процесі перекладу, здійснювати необхідні лексичні і граматичні трансформації. Окремою групою виділяють уміння оцінювати текст перекладу, а також уміння редагування перекладу, а саме: усунення змістових, мовних, позамовних та жанрово-стилістичних недоліків перекладених текстів і виконання їх прагматичної адаптації [6, 7].

Результатом засвоєння змісту навчання є формування комунікативної компетенції, яка включає: лінгвістичну, соціолінгвістичну (мовленнєву), дискурсивну, стратегічну, соціальну, соціокультурну, предметну і професіональну компетенції [9, 145]. Важливо зазначити, що до структури компетенцій прийнято включати також особистісне ставлення до діяльності. Так, М.Н. Вятютнєв [2, 70], розглядаючи комунікативну компетенцію, зазначає, що вона є неповною, якщо не враховуються мотиви, інтереси і комунікативні потреби особистості. Таким чином, компетенція набуває значення цінності суб’єкту навчання [4, 64].

Відповідно, зміст навчання НТП можна визначити як комплексне утворення, яке об’єднує частину об’єктивної реальності, а саме мову, мовлення, культуру та міжкультурну комунікацію із суб’єктивними, внутрішніми, когнітивними елементами, якими є знання, навички та уміння, що, вступаючи між собою у складні системні відношення, утворюють професійну компетенцію, структурні елементи якої знаходяться у безпосередньому зв’язку із мотивами, інтересами та комунікативними потребами особистості.

Підсумовуючи, зауважимо, що визначення змісту навчання НТП та його структури дозволяє окреслити напрям та обсяг відповідної методичної роботи, яка повинна бути проведена у ВНЗ для того, щоб підготовка перекладацьких кадрів в Україні відповідала міжнародним стандартам і забезпечувала конкурентоздатність перекладачів на ринку праці. Проте, як ми вважаємо, модернізація системи навчання перекладачів науково-технічних текстів у національних вищих навчальних закладах не буде завершеною без розробки найбільш ефективних у сучасних умовах методів навчання НТП. У цьому, на нашу думку, полягають перспективи подальших досліджень.

Література:

1. Азимов Э. Г. Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам) / Э.Г. Азимов, А.Н. Щукин. – М.: Издательство ИКАР, 2009. – 448 с.

2. Вятютнев М.Н. Теория учебника русского языка как иностранного (методические основы) / М.Н. Вятютнев. – М.: Рус. яз., 1984.— 144 с.

3. Гальскова Н.Д. Теория обучения иностранным языкам. Лингводидактика и методика: учеб. пособие / Н.Д. Гальскова, Н.И. Гез. – М.: Издательский центр «Академия», 2006. – 336 с.

4. Заблоцька О.С. Компетентнісний підхід як освітня інновація: порівняльний аналіз / О.С. Заблоцька // Вісник Житомирського державного університету: Педагогічні науки. – 2008. – Випуск 40. – С. 63-67.

5. Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода / Р.К. Миньяр-Белоручев. – М.: Московский Лицей, 1996. – 208 с.

6. Пасічник Т.Д. Методика навчання майбутніх філологів писемного двостороннього перекладу комерційних листів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Теорія і методика навчання» / Т.Д. Пасічник. – Київ, 2011. – 22 с.

7. Попова Т. В. О компонентах процессуального аспекта содержания обучения письменному переводу научных текстов в неязыковых вузах // Известия РГПУ им. А.И. Герцена. – 2009. – №91. – С. 213-215.

8. Черноватий, Л.М. Навчання письмового перекладу: навички та уміння етапу аналізу тексту оригіналу і вправи для їх формування [Текст] / Л.М. Черноватий // Філологічні трактати. – 2012. – №1 (Т. 4). – С. 126-131.

9. Щукин А.Н. Обучение иностранным языкам: Теория и практика: Учебное пособие для преподавателей и студентов / А.Н. Щукин. – М.: Филоматис, 2006. – 480 с.