Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Цибульська В.М., Коломієць Ю.В.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Дидактичний аналіз напрямків використання комп’ютера в школі

Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя та діяльності в умовах комп'ютеризації виробничих і управлінських процесів, школа має забезпечити їх комп'ютерну готовність, тобто не лише ознайомити з основними сферами застосування комп'ютерів, їх роллю в розвитку суспільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про алгоритми і алгоритмічну мову, уміння будувати алгоритми для вирішення завдань, а й ще навчити користуватися комп'ютерними редакторами, складати програми на одній із мов програмування.

За допомогою комп'ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Комп'ютер використовують для навчального моделювання науково-технічних об'єктів і процесів. Використання комп'ютера в процесі навчання сприяє також підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змаганню учнів з машиною та самих із собою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання - кожен працює в режимі, який його задовольняє; розширенню інформаційного і тестового «репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

Водночас педагоги повинні враховувати й негативні моменти. Передусім робота з комп'ютером швидко стомлює учнів, може погано впливати на зір або навіть призводити до розладу нервової системи. Комп'ютеризоване навчання не розвиває здатності учнів чітко й образно висловлювати свої думки, істотно обмежує можливості усного мовлення, формуючи логіку мислення на шкоду збагаченню емоційної сфери. Загалом спілкування з комп'ютером сприяє розвиткові інтелектуального, духовного та морального потенціалу учнів, виховує уміння планувати й раціонально будувати трудові операції, точно визначати цілі діяльності, формує акуратність, точність і обов'язковість.

Можна виділити такі напрямки використання комп’ютера в школі.

Перше, комп’ютер значною мірою збільшив можливості представлення навчальної інформації. Використання кольору, графіки, мультиплікації, звуку, всіх сучасних засобів відеотехніки. Створити реальну обстановку дій, демонструвати зображення, імітуючи рух літака, автомобіля інших механічних та немеханічних систем.

Друге, комп’ютер дозволяє посилити мотивацію навчання. Наявність не тільки новизни роботи з комп’ютером, яка сама по собі нерідко сприяє підвищенню інтересу до навчання, а й можливість регулювати сам навчальний процес, дозволяє вирішувати одні з найважливіших причин негативного відношення до навчання - незацікавленість, байдужість, нерозуміння поставленої задачі.

Третє, комп’ютер активно заохочує учнів до навчального процесу, оскільки одним з найбільших недоліків існуючої системи є те що вона не забезпечує активного включення всіх навчаючих в навчальний процес.

Четверте, більш розширюються можливості вибору навчальних задач. Слід зауважити, що мова іде не тільки про постановку задачі, а й про способи управління її рішенням. Оскільки комп’ютер дозволяє успішно використовувати в процесі навчання.

П’яте, комп’ютер дає змогу якісно здійснювати контроль за діяльністю учнів, забезпечити при цьому гнучкість керування навчальним процесом.

Спілкування з комп’ютером сприяє формуванню творчого мислення учнів, виробляє рішучість у прийняті рішень та вміння вести обґрунтований діалог. Передача навчальних обов’язків і деяких форм діяльності учителя і учня комп’ютеру вносить докорінні зміни в дидактичні системи: «учитель- учні», «учень-учень»; тепер вони перетворюються на нові: «учитель- комп’ютер-учні», «учень-комп’ютер-учень», «комп’ютер-учень».

Працюючи в комп’ютерному класі постає ряд проблем. Насамперед потрібно, щоб виконавча діяльність не випереджувала мислення. Учень не повинен відчувати дефіцит природної рухливості очей, рук, голови та й всього організму в цілому.