К.п.н. Духаніна Н.М.

Національний технічний університет України

“Київський політехнічний інститут”

Моделі медіаосвіти

Метод моделювання широко використовується в педагогічних дослідженнях для вирішення таких завдань як управління навчально-виховним процесом, поліпшення організації підготовки студентів, планування педагогічного процесу, оптимізація структури навчального матеріалу тощо.

На думку Р. Гришкової, моделювання є найважливішим етапом розвитку будь-якої теорії. Модель – це не тільки формулювання знань, які вже існують у людини, але й невідомих фактів, котрі ще належить перетворити в знання. Тому одним із важливих завдань педагогічної науки є вивчення моделей, здобуття з їх допомогою інформації, тих потенційних знань, що в них закладено [1].

Загальними принципами побудови моделей і послідовність операцій щодо їх розроблення є: визначення мети та конкретних завдань моделювання; аналіз і синтез інформації, що відноситься до сформульованих завдань; виокремлення основних факторів, що впливають на зміну тенденцій та закономірностей досліджуваного об’єкта чи явища [3].

До основних ознак моделі, які є одночасно її характеристиками відносять: імітація об’єкта, що досліджується, за допомогою моделі; здатність його заміщувати; здатність надавати нову інформацію (нове знання) стосовно об’єкта; наявність визначених умов і правил побудови моделі, переходу від інформації щодо моделі до інформації стосовно об’єкта; наочність [5].

Технологія формування моделі включає низку етапів:

– створення певної системи, процесу чи ситуацій та основні шляхи їх досягнення;

– подальше розроблення побудованої моделі й доведення її до рівня практичного використання;

– деталізація розробленого проекту, що наближає його до використання в конкретних умовах реальними учасниками навчального процесу [5].

Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури з проблем медіаосвіти засвідчує, що медіапедагоги активно розробляють і впроваджують у навчальний процес моделі медіаосвіти. Більшість запропонованих моделей зорієнтовані на формування медіакультури, медіакомпетентності; отримання професійних знань та вмінь; розвиток психологічних, професійних і творчих складових особистості. Так, І. Жилавською розроблена інтерактивна (журналістська) модель; Ю. Казаковим – модель застосування медіаосвіти в підготовці майбутнього вчителя; Ю. Усовим – модель розвитку віртуального мислення; О. Федоровим – модель розвитку медіакомпетентності та критичного мислення тощо.

Серед медіапедагогів найбільшого поширення набули такі моделі медіаосвіти:

– освітньо-інформаційні (вивчення теорії, історії та мови медіа, які ґрунтуються на культурологічній, соціокультурній, естетичній і семіотичній теоріях медіаосвіти);

– етико-виховні (аналіз філософських, моральних та релігійних проблем на матеріалі медіа з урахуванням теоретичних положень протекціоністської, етичної, ідеологічної, релігійної й екологічної теорій медіаосвіти);

– практико-утилітарні (практичне вивчення та застосування технологій медіаосвіти, медіазасобів, що спирається на теорію „споживання та задоволення” і практичну теорію медіаосвіти);

– естетичні (розвиток художнього смаку, аналіз творів медіакультури на основі культурологічної, естетичної/художньої теоріях медіаосвіти);

– соціокультурні (орієнтовані на соціокультурний розвиток творчої особистості щодо сприйняття, уяви, зорової пам’яті, інтерпретації, аналізу, самостійного, критичного мислення по відношенню до медіатекстів будь-яких видів та жанрів), що спираються на культурологічну, семіотичну, етичну й соціокультурну теорії медіаосвіти та теорію розвитку критичного мислення [4].

Вищезгадані моделі орієнтовані на максимальне використання потенційних можливостей медіаосвіти. Зазначимо, що процес їхнього впровадження має поетапний характер, що дає змогу вдосконалювати роботу як кожного етапу окремо, так і всього процесу.

Так, Ю. Казаков у модель медіаосвіти майбутніх учителів включає певну послідовність етапів, а саме:

– формування мотивації (констатація рівня сформованості медіаграмотності особистості);

– етап теоретичної підготовки (отримання студентами знань з історії та теорій медіа/медіакультури);

– етап практичної підготовки (розвиток практичних умінь висловлювати свої ідеї, думки тощо за допомогою медіатехніки та аналізувати медіатексти різних видів і жанрів, вивченням форм й методів медіаосвіти аудиторії);

– творчий етап (використання отриманих знань і умінь у процесі педагогічної практики) [2].

Проаналізувавши російські моделі медіаосвіти, Федоров О., Челишева І. зазначають, що існує низка перспективних та адаптованих до вітчизняних умов медіаосвітніх моделей, що успішно застосовуються в системі освіти і виховання та спрямовані на максимальне використання потенційних можливостей медіаосвіти в залежності від поставлених цілей і завдань. Проаналізовані науковцями моделі медіаосвіти засновані як на загальнодидактичних принципах (всебічний розвиток особистості, зв'язок теорії з практикою, доступність, систематичність тощо), так і на принципах, пов'язаних з особливостями медіакультури (розвиток аудіовізуального сприйняття, умінь аналізувати медіатексти і т.д.). Методика, як правило, базується на циклах (блоках, модулях) творчих та ігрових завдань, що застосовуються педагогами як у навчальній, так і в позанавчальній діяльності. Важливою особливістю розглянутих моделей є широкий діапазон впровадження (школи, вузи, установи додаткової освіти і дозвіллєвої діяльності), навчальний процес реалізовується у формі окремих занять, факультативів, спецкурсів, інтегрованих у різні навчальні предмети, гурткову роботу тощо [4].

У нашому дисертаційному дослідженні ми звертаємо особливу увагу на практико-утилітарну модель у поєднанні з елементами освітньо-інформаційної та соціокультурної моделей, оскільки вважаємо, що синтез цих моделей набуває особливої ефективності у вирішенні поставлених завдань.

При створенні моделі застосування медіаосвітніх технологій у підготовці майбутніх фахівців з комп’ютерних наук ми виходили з того, що вона повинна відображати: вимоги, що пред'являються суспільством до сучасного фахівця з технічною освітою; установки сучасної педагогіки до професійної підготовки магістрантів; ідеологічне значення медіа, їх вплив на підготовку фахівця нової формації; основні ідеї досліджень з проблеми застосування медіаосвітніх технологій; педагогічні умови ефективного впровадження медіаосвітніх технологій у навчальний процес; зміст підготовки у вигляді знань з теорії та методики застосування технологій медіаосвіти; основні критерії та показники рівнів сформованості досліджуваної якості.

Література:

1. Гришкова Р. О. Педагогічні умови реалізації особистісно орієнтованого навчання іноземної мови студентів нефілологічних спеціальностей вищих закладів освіти : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.04 / Гришкова Раїса Олександрівна. – К., 2000. – 446 с.

2. Казаков Ю. М. Педагогічні умови застосування медіаосвіти у процесі професійної підготовки майбутніх учителів : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Казаков Юрій  Миколайович. – Луганськ, 2007. – 245 с.

3. Савельев А. Я. Модель формирования специалиста с высшим образованием на современном этапе / [А. Я. Савельев, Л. Г. Семушина, В. С. Кагерманьян]. – М., 2005. – 72 с.

4. Федоров А. В. Медиаобразование в современной России: основные модели / А. В. Федоров, И. В. Челышева // Высш. образование в России. – 2004. – № 8. – С. 34–39.

5. Штофф В. А. Моделирование и философия / В. А. Штофф. – М. : Наука, 1966. – 231 с.