Учитель-методист Кримська В.І.

Іллінецький НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів – гімназія№2», Україна, Вінницька обл., м.Іллінці

Основа виховного процесу у школі і педагогічне спілкування

Спілкування з дітьми… Що може бути радіснішим і щасливішим цього моменту в житті дорослої людини, що може бути сумнішим і складнішим?

Зустрічаються дві людини з різних світів, одна з яких вже забула світ дитинства, друга ще не пізнала світ дорослих. Як знайти точки дотику? Як побудувати спілкування так, щоб торкнутися всіх її сторін і за допомогою спілкування формувати якості особистості учня, які відповідали б нормам моралі?

Аналізуючи свої уроки і уроки своїх колег, педагог розуміє, що саме у сфері спілкування криється багато ще не розкритих резервів оптимізації навчально-виховного процесу. У цьому причина багатьох невдач.

Це "відкриття" і призвело до дослідження сфери педагогічного спілкування, з метою знайти шляхи оптимізації навчально-виховного процесу в школі при взаємодії з підлітками, за допомогою системи педагогічного спілкування.

Спілкування вчителя з учнями визначає сприйняття ними особистості вчителя, виникнення симпатії та антипатії до нього, виникнення бажання вчитися і формування ставлення до предмета, який він викладає. Існує одна незаперечна істина - ставлення до навчання формується через ставлення до вчителя. Це неодноразово доведено на прикладі видатних вчителів: Толстого, Сухомлинського, Макаренка, Амонашвілі та інших.

Педагогічне спілкування-це система органічної соціально-психологічної взаємодії вчителя та учнів, і ця взаємодія здійснюється не тільки, безпосередньо, на уроці, а й у позаурочний час. Спілкування виступає тут як засіб вирішення навчальних завдань, соціально-психологічне забезпечення виховного процесу та спосіб організації взаємин вчителя і дітей. Треба зауважити, що педагогічне спілкування - неординарний творчий процес і в ньому спостерігаються дві взаємопов'язані підсистеми: процес підготовки педагога до творчості і творчість у ході безпосередньої взаємодії.

У чому проявляється творчість у спілкуванні? Багато в чому: в умінні зрозуміти стан учня, в складному мистецтві вибудовування взаємин, у впливі на партнера по спілкуванню, в умінні прийняти його таким, який він є і співпрацювати з ним.

Щоб організувати педагогічний вплив потрібно, по-перше, проаналізувати ситуацію, по-друге, перебрати можливі варіанти вирішення, вибрати оптимальний спосіб і потім організувати вплив.

Педагогічне спілкування включає в себе 4 складові частини:

1) Моделювання майбутнього спілкування.

2) Організація спілкування.

3) Безпосередньо саме спілкування.

4) Аналіз спілкування.

Успішність педагогічного спілкування залежить від дотримання певних правил спілкування і подолання психологічних бар'єрів.

Підлітковий вік-це період, коли дитина входить у світ дорослих людей за допомогою соціалізації. У цей період формується його поведінка, життєві установки, стереотипи. Цей вік-найбільш кризовий період в житті більшості дітей. Це пояснюється тим, що саме в цьому віці починають бурхливо розвиватися всі компоненти особистості, супроводжувані фізіологічними змінами, пов'язаними із статевим дозріванням. Для підлітків характерно певне відчуження від дорослих і посилення авторитету однолітків. Процес самопізнання, формування широкого кола навиків міжособистісного спілкування настільки захоплює їх, що у підлітків може спостерігатися різке падіння інтересу до навчання.

Психологічні завдання підліткового віку відомі - це завдання самовизначення в трьох сферах: сексуальній, психологічній та соціальній. Проблеми цього віку можуть бути пов'язані з пошуком шляхів задоволення шести основних потреб цього віку:

Ø Фізіологічна (фізична і сексуальна активність підлітків).

Ø Потреба в безпеці, яку підлітки знаходять в приналежності до групи.

Ø Потреба в незалежності.

Ø Потреба в прихильності.

Ø Потреба в успіху (перевірка своїх можливостей).

Ø Потреба в самореалізації і розвитку власного "я".

Останні роки - роки всебічної кризи політики дорослих, що вдарила по молодих. Труднощі соціалізації та самореалізації, падіння довіри до ідеалів старших, включаючи невіру у власне майбутнє - лише деякі симптоми цієї кризи. Існує ряд протиріч, які спонукають в принципі змінити систему взаємодії в школі в урочний і позаурочний час.

У процесі педагогічного спілкування вирішуються 2 управлінські завдання:

Ø викликати в учнів бажану вчителю поведінку або надати йому певні властивості в сенсі якості, швидкості і т.п.;

Ø припинити чи стримати певну поведінку, усунути її деякі властивості, якщо вони небажані.

Вирішення цих завдань здійснюється через примус, прихований або явно виражений. Формулу ненасильства в педагогічному спілкуванні можна визначити фразою: «Ти можеш не робити того, чого я хочу, ти вільний у своєму рішенні. Я не має наміру карати тебе за недіяння. Але я тебе нагороджу за виконання.» Ненасильство породжує і стимулює позитивну мотивацію діяльності, надає свободу вибору, отже формує відповідальність за свої вчинки.

Таким чином, вивчення теорії педагогічного спілкування дозволяє зробити наступні висновки:

1) Педагогічне спілкування - засіб для вирішення навчальних завдань, соціально-психологічне забезпечення виховного процесу та спосіб організації взаємовідносин вчителя й учня.

2) Педагогічне спілкування - творчий процес, що вимагає від учителя володіння багатьма навичками спілкування. Він передбачає співпрацю партнерів по спілкуванню.

3) Педагогічне спілкування складається з 4 етапів, кожен з них важливий по-своєму, але вони всі разом (при правильній організації) активізують спілкування.

4) Сучасна ситуація в суспільстві змушує переглянути процес педагогічного спілкування і гуманізувати його.

5) Основними психологічними умовами гуманізації спілкування є:

Ø перехід від педагогічного маніпулювання до педагогічної взаємодії;

Ø перехід від міжрольового контакту до міжособистісного;

Ø психологічна готовність вчителя та учнів до спілкування;

Ø формування гуманістичного та комунікативного ядра особистості.

6) Ненасильство в педагогіці знімає частину труднощів у педагогічному спілкуванні і веде до формування вільної поведінки, а вільна поведінка формує вільну творчу особистість.

7) Необхідно поступово змінювати систему викладання в школі, впроваджуючи нові педагогічні технології і практику психотерапії.

Література:

1. Мачуська Г.М. Формування культури спілкування суб'єктів навчально-виховного процесу // Педагогіка і психологія .- 1997.- №3.

2. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа. Сто порад вчителю // Вибр.твори в 5т.-К.,1997.-Т.2

3. Педагогіка у запитаннях і відповідях Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка у запитаннях і відповідях: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 311 с.