Сухомудь Марія Анатоліївна

Науковий керівник: І.І. Любченко

Уманський гуманітарно-педагогічний коледж ім. Т.Г. Шевченка

Взаємозв'язок пізнавальної та рухової діяльності у процесі навчання

Одним із кризових явищ традиційних і нових систем освіти є розрив між фізичним вихованням і всіма іншими видами навчальної діяльності школярів. Можливою причиною існуючого становища є відсутність реальних механізмів, які обумовлюють взаємозв’язок пізнавальної та рухової діяльності у процесі навчання. Суть такої взаємодії полягає у формуванні системи навчання, яка передбачає інтегрований освітній, оздоровчий і загальний виховний ефект, порівняно з впливом її окремих компонентів, які в сучасній школі реалізуються незалежно один від одного.

Передові технології принципу роботи вальдорфських шкіл та дитсадків, методологія Штайнера, Флоренського припускають розгляд дитини як цілісної істоти, у якої специфічно індивідуально взаємодіють розумова, душевна і тілесна організації. Розвиток дитини розглядається через призму трьох духовних сил: інтелекту, почуття і волі. Образно кажучи, освіта дитині повинна бути освітою і для голови, і для рук, і для тіла, тобто, дій цієї людини у її сукупності. Побудова навчального плану вихователя в дитячих дошкільних і шкільних закладах визначається відомим ще з часів Я.А. Каменського принципом наслідування вікових законів розвитку дитини. Особлива увага приділяється гармонійному фізичному розвитку дитини, її руховій діяльності, як основі для прояву вищих людських якостей.

Психологи та фізіологи давно дійшли висновку, що індивідуальні здібності (мислення, сприйняття, уявлення) не варто розглядати ізольовано, без контексту рухового розвитку дитини. Нормальними умовами прояву та розвитку дитячих здібностей під час навчання є спільна ігрова діяльність, спілкування з іншими дітьми, під час якої дитина не тільки рухається, а й легко запам’ятовує все почуте в даний період. Характерним прикладом є швидке і легке навчання іноземній мові дітей - емігрантів, які під час спілкування з своїми однолітками вже через місяць проживання в іншій країні набувають великий запас слів і найчастіше стають перекладачами для своїх батьків.

Психологи вважають, що інформація запам’ятовується швидше, якщо дитина не тільки чує, але й бачить, образно уявляє те, що вона почула на фоні ігрової діяльності, або рухових дій, які сприяють певному емоційному фону та настрою.

На основі даних концепцій, вченими і педагогами була розроблена система пізнавально-рухового навчання, на основі оздоровчої педагогіки. Ігрові ситуації в системі пізнавально-рухового навчання сприяють зацікавленню дітей, створюють і підвищують інтерес до інформації, яку школярі отримують під час уроку з конкретного предмету. Передача знань під час дидактичної гри дозволяє включати в роботу не лише усвідомлену пам’ять дитини, але й проміжне асоціативне мислення, яке протікає між ментальними процесами.

Вчені вважають, що запам’ятовування і усвідомлення отриманої інформації краще відбувається тоді, коли людина стоїть або рухається. А найбільш оптимальною є фонова рухова активність, яка доповнюється асоціаціям (образно-рухове сприйняття). Під час установки на усвідомлене запам’ятовування базових сюжетів гри накладається мимовільне відтворювання в пам’яті викладеного на уроці нового матеріалу та прагнення дитини відтворити рухові дії, що означають правильну відповідь. У рухливій та дидактичній грі спостерігається мимовільне запам’ятовування і паралельно, за рахунок рухових дій і фізичних вправ визначеної структури, знімається розумова втома, відбувається корекція зору, постави, поліпшується функція дихання, покращується емоційний стан молодшого школяра. І.М. Павлов відмічав: «Асоціації мають дуже важливе значення для процесу пам’яті та мислення, як первинна основа їх.»

Пізнавально-рухове навчання безпосередньо спонукає дітей застосовувати свої розумові здібності. Вони намагаються використати їх вже на початку гри, щоб не підвести свою команду. Ефект залежить від професійної майстерності і творчості вчителя, тобто від запропонованих ним правил гри, її організації, розподілу ролей або здійснення сюжету.

Розвиток мислення дитини найяскравіше виявляється в його діяльності. І.М. Сєченов писав: «Мислення піл час рухів має велике значення для розвитку діяльності мозку». Так, під час скорочення м’язів в кору головного мозку поступає потік нервових імпульсів, підвищується тонус, сприйнятливість до засвоєння інформації.

Оптимізація рухової активності під час загальноосвітніх уроків, організована відповідно до дидактичного матеріалу, що засвоюється школярами, є запорукою нормального розумового та фізичного розвитку.

Література:

1. Позакласний час №13-14 2009року, стаття «Інтеграція пізнавальної та рухової діяльності в системі навчання та виховання учнів.»

2. Дубогай О.Д., Пангелов Б.П., Фролова Н.О., Горбенко М.І. Інтеграція пізнавальної і рухової діяльності в системі навчання і виховання школярів: Методичний посібник.-К.: Оріяни.-2001.-152с.

3. Щукин Г.И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. - М., 1979.