Филологические науки/ 3.Теоретические и методологические проблемы исследования языка.

Сарієва А.Б.

НТТУ «Київський політехнічний інститут»,Україна

Інноваційні аспекти міжкультурної комунікативної компетентності

На сучасному етапі розвитку вищої освіти формування іншомовної комунікативної компетентності слід розглядати як обов’язкову складову загальної фахової підготовки. Сучасне суспільство потребує не просто спеціалістів з певної галузі знань, але й фахівців з міжнародної та міжкультурної комунікації, що виходить за рамки знань мови. Сучасна вища освіта України має сприяти підготовці фахівців, які усвідомлювати необхідність міжкультурної солідарності і співробітництва, здатних здійснювати ефективну комунікацію з представниками різних культур, вирішувати конфліктні ситуації та адаптуватись в іншомовному середовищі.

Проблему аналізу і розвитку професійної компетентності сучасного фахівця та її складових нині розглядають А.П.Бєляєва, А.М.Бойко, Т.О.Грабковська, І.А.Зязюн, М.Б.Євтух, Л.К.Маркова, В.А.Семиченко, М.Ф.Степко та ін..

Слід вказати на те, що у педагогічній літературі немає однозначного визначення поняття «компетентність». О.С.Бєлкін розуміє професійну компетентність як сукупність професійних та особистісних якостей, які забезпечують ефективну реалізацію компетенцій, необхідних для здійснення професійної діяльності [1, c.56]. Нам імпонує погляд І.А.Зязюна, який вважає компетентність першоосновою професійності. Вчений на перше місце ставить комплексність знань, а саме вміння синтезувати матеріал, аналізувати ситуації спілкування, осмислювати суть явищ, обирати засоби взаємодії. И.І.Луговий у статті «Компетентності та компетенції: поняттєво-термінологічний дискурс» визначає компетентність як особисті якості, а компетенцію – як здатність особи до певного виду діяльності [6, c.10].

Суть комунікативної компетентності, на думку вченої, розкривається через прагматичний, дискурс ний та інформативний компоненти. Під прагматичним (стратегічним) розуміють правила входження в контакті із співрозмовником, здатність підтримувати цей контакт упродовж усього процесу спілкування та логічно його завершити. Іншими словами, комунікативна прагматичність означає готовність передавати комунікативний зміст у конкретній ситуації спілкування. У процесі його формування на заняттях з іноземної мови студент отримує набір необхідних понять, що описують ту чи іншу ситуацію, інформацію з минулого досвіду у вигляді знань і взірців поведінки, знання навколишньої дійсності, здатність описати її і своє ставлення до неї в іншомовній формі, загальний кругозір тощо [5, c.31].

Відомий англійський науковець у галузі педагогіки Е.Тейлор тлумачить поняття «міжкультурна компетентність» як трансформаційний процес, у якому особистість розвиває адаптивну здатність, змінюючи стиль свого життя для ефективного розуміння й пристосування до вимог іншої культури. Особистість зі сформованою міжкультурною компетентністю є такою, що володіє розвиненими поведінковими, когнітивними та афективними (емоційними) компетенціями, зокрема: емпатією, адаптивною мотивацією, здатність шукати альтернативні шляхи розвитку, поведінковою гнучкістю та навиками особистісно орієнтованого спілкування.

Розглядаючи комунікативну компетентність в теорії міжкультурної комунікації, американські мовознавці М.Кенел і М.Свейн визначили, що її основними складовими є:

- Дискурсивна компетенція, або компетенція висловлювання – здатність поєднувати окремі речення у зв’язне повідомлення, дискурс, використовуючи для цього різні синтаксичні і семантичні засоби;

- Стратегічні компетенція, тобто здатність використовувати вербальні і невербальні засоби при загрозі зриву комунікації у випадку «недостатнього рівня компетентності комуніканти або через наявність побічних ефектів».

Дослідження міжкультурної комунікації охоплює комплекс проблем, пов’язаних з аналізом засобів формування особистісних якостей до спілкування та орієнтації в іншомовному середовищі, що, у свою чергу, пов’язано з етнічним, соціальними, культурними та психологічними чинниками.

Інноваційні методи навання іноземних мов, які базуються на гуманістичному підході, на думку вченої, спрямовані на розвиток і самовдосконалення особистості, на розкриття її резервних можливостей і творчого потенціалу, створюють передумови для ефективного поліпшення навчального процесу у вищих навчальних закладах [7, c.111].

Викликають інтерес дослідження, проведені Л.П.Гапоненко, яка виокремлює педагогічні умови, за яких формування готовності студентів до іншомовного спілкування буде проходити успішно. Це:

· Визначення основних структурних компонентів готовності до іншомовного спілкування та діагностика рівнів її сформованості у студентів вищої педагогічної школи;

· Реалізація імітаційно-ігрового підходу до навчання студентів іншомовного спілкування; активізація рольової позиції в системі «викладач-студент» як рівноправних учасників процесу комунікації іноземною мовою;

· Моделювання навчальних комунікативних ситуацій на принципах індивідуалізації і диференціації;

· Стимулювання активності та накопичення позитивного досвіду іншомовного спілкування кожного учасника процесу комунікації [3].

О.В.Зубенко та С.О.Медведєва підкреслюють, що використання рольових ігор, в яких студенти спілкуються в парах або в групах, не лише дозволяє зробити заняття більш різноманітним, а й дає можливість студентам проявити мовленнєву самостійність, реалізувати комунікативні вміння та мовленнєві навички. Забезпечення формування відповідних видів мовленнєвої діяльності, вони допомагають реалізувати основну функцію вивчення іноземної мови у вищому навчальному закладі – формування професійної комунікативної компетенції [4, c.120].

На те, що професійна підготовка спеціалістів у вищому навчальному закладі стане більш ефективною і забезпечить формування та розвиток іншомовної комунікативної компетентності, якщо процес вивчення іноземної мови здійснювати з використанням ділових ігор, що моделюють професійне середовище спеціалістів фінансово-економічного профілю та умови діяльності в ньому, вказує Л.В.Волкова [2]. Вчена визначає основні особливості ділової гри, в процесі якої відбувається формування іншомовної комунікативної компетентності: це, зокрема, здатність до моделювання процесу професійної діяльності, умов та специфіки конкретних ситуацій, що сприяє розвитку творчого професійного мислення майбутніх фахівців та формуванню у них практичних умінь і навичок, здатність забезпечувати активну позицію кожного учасника у процесі спільної колективної діяльності, забезпечення можливості кожного студента творчо використовувати власні досвід і знання в умовах, максимально наближених до практичної професійної діяльності.

Окрім ігрових форм навчання, ефективним у формуванні іншомовної міжкультурної комунікативної компетентності є використання викладачем комунікативних технологій, як наприклад, «Технологічний квадрат», мета якого полягає у тому, щоб, обговорюючи будь-який факт культури, дати певну кількість завдань, які в сукупності забезпечать включення всіх аспектів іншомовної культури (пізнавальний, розвивальний, виховний, навчальний) та видів мовленнєвої діяльності (читання, аудіювання, говоріння, письмо).

Як зазначають розробники комунікативних технологій Є.І.Пассов, Л.В.Кибирева, Е.Колларова, «під час таких занять оволодіння мовленнєвим матеріалом відбувається ніби спонтанно, на другому плані, в той час як паралельно за фактом культури, відбувається права-спілкування, точніше, вправа, закамуфльована у спілкування. Це і є реалізація формули «культура через мову, мова через культуру»[7, c.119].

Проведений аналіз до підходів формування іншомовної міжкультурної комунікативної компетентності студентів вищих навчальних закладів дає право стверджувати, що метою навчання іноземних мов є не лише оволодіння конкретними уміннями, але й формування такої мовної особистості, для якої іноземна мова потрібна буде для життя, для здійснення ефективного спілкування з представниками різних культур.

Литература:

1.Белкин А.С. Педагогические ситуации успеха/А.С.Белкин. – М.: ИП, 1993. – 158с.

2.Волкова Л.В. Педагогічна технологія застосування ділової гри у процесі формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх спеціалістів фінансово-економічного профілю: автореф.дис.канд.пед.наук: спецю13.00.04 /Л.В.Волкова. – К.,2006. – 25 с.

3.Гапоненко Л.П. Моделювання комунікативних ситуацій як засіб формування готовності студентів до іншомовного спілкування/ Л.П.Гапоненко//Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць/ [гол.ред.В.К.Буряк]. – Вип.3. – Кривий Ріг:КДПУ,2001. – с.37-43.

4.Зубенко О.В. Інтерактивні технології навчання при вивченні іноземних мови в технічному вузі/ О.В.Зубенко, С.О.Медведєва// Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2008. - №4. – с.119-123.

5.Кухта І.В. Іншомовна компетентність у контексті формування комунікативної культури студентів у процесі вивчення іноземної мови/І.В.Кухта// Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2008. - №4.-с.27-33.

6.Луговий В.І. Компетентності та компетенції: поняттєво-термінологічний дискурс / В.І.Луговий // Вища освіта України.-2009.-№3.-К.: Генезис, 2009. – с.8-14.

7. Пассов Е.И. Концепция коммуникативного иноязычного образования / Е.И.Пассов, Л.В.Кибирева, Э.Колларова. – СПб.: Златоуст, 2007. – 200с.