Секція 6

Фисенко С. В

Шик Ю.О

 Студенти факультету «Міжнародної економіки та права»

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ Криворізький національний університет

м.Кривий Ріг, Україна

 

 «Принцип адекватності у податковому праві»

 

Актуальність даної теми полягає, у загальновизнані принципи права, які покликані до життя світовим розвитком, перевірені історією, можуть і повинні бути єдиною правовою основою сучасних між­народних відносин у сфері оподаткування. До­тримання та зміцнення цих принципів - надійна і стабільна гарантія взаєморозуміння між держа­вами у сфері податкового співробітництва, в то­му числі щодо усунення подвійного оподатку­вання. Важливість укріплення та розвитку загаль­новизнаних принципів міжнародного та податко­вого права пояснюється перш за все тим, що саме вони, ці принципи, складають основу правового регулювання податкових відносин, основу міжна­родного порядку, правовий мінімум, необхідний для мирного співіснування держав.

У ряді таких основних загальновизнаних принципів сучасного міжнародного права, як по­вага державного суверенітету, рівноправність, невтручання у внутрішні справи держави, а та­кож принципів податкового права - єдності сис­теми податків і політики оподаткування в ціло­му, юридичної рівності усіх платників податків, всезагальності оподаткування, важливе місце повинен зайняти принцип адекватності правово­го регулювання міжнародного оподаткування. Цей принцип знаходиться в нерозривному зв'язку зі всіма іншими принципами і служить правовою гарантією їх втілення в життя. Зазви­чай, принцип права, в тому числі і принцип адек­ватності, охоплює керівні положення, вихідні напрямки, основні начала, які визначають сут­ність усієї системи регулювання відносин. Особ­ливого значення набуває необхідність правового закріплення принципу адекватності, в результаті чого він отримує всезагальне значення і виступає свого роду орієнтиром при становленні та пода­льшому розвитку правового регулювання відно­син. І нарешті, особливо велике загальнометоди- чне значення даний принцип мав би при форму­ванні правозастосовчої практики у сфері право­вого регулювання запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню.

Принцип адекватності - очевидний у регулюван­ні будь-яких правовідносин. Але внаслідок докт- ринальної нерозробленості не існує і чіткого правового регулювання принципу адекватності. принципи права, які покликані до життя світовим розвитком, перевірені історією, можуть і повинні бути єдиною правовою основою сучасних між­народних відносин у сфері оподаткування. До­тримання та зміцнення цих принципів - надійна і стабільна гарантія взаєморозуміння між держа­вами у сфері податкового співробітництва, в то­му числі щодо усунення подвійного оподатку­вання. Важливість укріплення та розвитку загаль­новизнаних принципів міжнародного та податко­вого права пояснюється перш за все тим, що саме вони, ці принципи, складають основу правового регулювання податкових відносин, основу міжна­родного порядку, правовий мінімум, необхідний для мирного співіснування держав.

У ряді таких основних загальновизнаних принципів сучасного міжнародного права, як по­вага державного суверенітету, рівноправність, невтручання у внутрішні справи держави, а та­кож принципів податкового права - єдності сис­теми податків і політики оподаткування в ціло­му, юридичної рівності усіх платників податків, всезагальності оподаткування, важливе місце повинен зайняти принцип адекватності правово­го регулювання міжнародного оподаткування. Цей принцип знаходиться в нерозривному зв'язку зі всіма іншими принципами і служить правовою гарантією їх втілення в життя. Зазви­чай, принцип права, в тому числі і принцип адек­ватності, охоплює керівні положення, вихідні напрямки, основні начала, які визначають сут­ність усієї системи регулювання відносин. Особ­ливого значення набуває необхідність правового закріплення принципу адекватності, в результаті чого він отримує всезагальне значення і виступає свого роду орієнтиром при становленні та пода­льшому розвитку правового регулювання відно­син. І нарешті, особливо велике загальнометоди- чне значення даний принцип мав би при форму­ванні правозастосовчої практики у сфері право­вого регулювання запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню.

Ступінь наукової розробки проблеми. Принцип адекватності - очевидний у регулюван­ні будь-яких правовідносин. Але внаслідок докт- ринальної нерозробленості не існує і чіткого правового регулювання принципу адекватності.

Серед зарубіжних учених, концептуальні засади принципу адекватності правового регулювання відносин визначив Б.Шлоер [16, с.21-64]. С.Шев­чук розглядав принцип адекватності у співвід­ношенні з принципом „верховенства права" [15, с.212]. Принцип адекватності-співрозмірності в регулюванні міжнародного контролю досліджу­вала Е. Устинова [13, с. 61-65]. Зовсім інший стан речей щодо наукового вивчення та застосу­вання принципу адекватності в українському правознавстві та правовій практиці. Цей принцип тут згадується дуже рідко - і майже виключно в галузі європейського та порівняльного права. Подекуди можна знайти вимоги до врахування принципу адекватності в податковому праві. На­приклад, М.П. Кучерявенко визначає вимоги до адекватного законодавчого регулювання механі­змів, в які трансформуються податки [8, с. 64.], П.С. Пацурківський досліджував системоутворю­ючий критеріальний ряд у фінансовому праві з урахуванням принципу адекватності [11, с.5-14], P.O. Гаврилюк при дослідженні діалектики змісту та форми податкового права відзначила необхід­ність адекватного нормативного регулювання по­даткових відносин [5, с.96-102].

Мета статті - визначити поняття принципу адекватності, дослідити його втілення у право­вому регулюванні запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню.

Необхідною умовою побудови й ефективного функціонуван­ня незалежної та суверенної держави є всебічне забезпечення її національної безпеки в усіх сфе­рах діяльності держави як у межах своїх націо­нальних кордонів, так і в світовому середовищі. Регулювання зазначеної діяльності визначається внутрішнім законодавством країни та ратифікова­ними дво- і багатосторонніми міжнародними уго­дами, які, за Конституцією України, стають час­тинною національного законодавства [1, Ст. 9].

Як відзначає Б. Шлоер, принцип адекват­ності випливає із принципу правової держави та основних прав. Цей конституційний принцип як загальне правило обмежує всю діяльність держа­ви, тобто законодавчу, виконавчу і судову гілки влади [16, с. 32]. Власне, принцип адекватності випливає із самої ідеї здорового глузду у праві, водночас сприяючи прийняттю справедливих правових рішень. Його основним критерієм є те, чи буде доцільною і справедливою відповідна правова норма. Саме з принципом адекватності тісно пов'язана важлива функція юридичної ме­тодології — вказування шляху до прийняття справедливого (з погляду права) рішення, оскі­льки система права демократичної правової дер­жави зобов' язана орієнтуватися на ідею справед­ливості. Можна навіть сказати, що будь-яке право­ве регулювання повинно починатися з попередньо­го з'ясування такого питання: що саме у цьому конкретному випадку є адекватним розв' язком проблеми? І, як вдало стверджує Т. Вітенбергер, що за такого бачення юридична методологія роз­тлумачує, як саме потрібно ставати на методично коректний шлях пошуку адекватного та справед­ливого рішення. І в такому разі протиріччя між правовою впевненістю та справедливістю у конк­ретному випадку можна усунути за допомогою принципу адекватності, який забезпечує прийняття справедливого рішення [18, с. 5].

Оскільки проблема міжнародного подвій­ного (багаторазового) оподаткування виникає в результаті діяльності декількох держав, то і най­більш ефективний її розв' язок важко уявити без їхньої активної правової взаємодії, тобто міжна­родно-правового співробітництва в податковій сфері. Але така узгоджена діяльність повинна ґрунтуватися на певних засадах, керівних ідеях, які б давали можливість ґрунтовно підходити до розв' язання такої проблеми, як міжнародне по­двійне оподаткування. Саме принципи відігра­ють роль орієнтирів у формуванні податкової системи будь-якої держави, в тому числі у фор­муванні єдиної міжнародної податкової політи­ки. Будучи основними началами нормативного регулювання, вони здійснюють вплив на всю на­ступну правотворчість. Тому, на нашу думку, адекватність є основоположним принципом пра­вового регулювання запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню. Основними цілями принципу адекватності в міжнародному право­вому регулюванні усунення подвійного оподат­кування повинні бути: 1) забезпечення належної дохідної частини бюджету держави; 2) усунення негативних наслідків міжнародного оподатку­вання для фіскальних інтересів держав; 3) усу­нення конфліктних ситуацій між різними націо­нальними податковими юрисдикціями; 4) ство­рення чіткої правової основи у сфері оподатку­вання міжнародної діяльності.

Той, хто відповідально ставиться до справи побудови правової системи, повинен зважати на те, що потрібно додержуватися лише того права, яке адекватне для свого часу. Адже у протилеж­ному випадку право втрачає свою гнучкість, тоб­то свою здатність адаптуватися до змінених умов або до змін в уявленнях народу про цінності та справедливість. Це можна продемонструвати на прикладі податкового права. Так, з позицій принципу соціального натуралізму, податкове право має дві сторони - природний зміст і соціа­льну форму - нормативне вираження. Форма і зміст є атрибутами одне одного, у природному стані неможливі одне без одного. Найдосконалі­ша така юридична структура податку, коли його природний зміст адекватно втілюється у законо­давстві. Аналізуючи українське податкове зако­нодавство, можна побачити повне ігнорування державою справедливої правової природи подат­ку при встановленні елементів юридичної струк­тури податку. Це головна причина того, що укра­їнський законодавець, визначаючи юридичну конструкцію податку як родового явища та видо­ві юридичні конструкції окремих податків, кож­ного разу позначає їх іншою групою елементів, що суттєво різняться між собою та неадекватно відображають правову природу цього суспільно­го явища. Поза досконалими, адекватними юри­дичними конструкціями податку позитивне по­даткове право не може набути довершених, зрі­лих форм, стати ефективним регулятором подат­кових відносин у суспільстві [6, с. 115].

Із термінологічного погляду, поняття принципу адекватності може приховуватися під такими визначеннями, як необхідність, адекват­ність, пропорційність, співвимірність тощо. Фі­лософський словник дає таке пояснення слова „адекватний" - (з лат. адаедиаїш - прирівняний) - рівний, відповідний, тотожний. Адекватне пі­знання - таке, що правильно відображає свої об'єкти, домірно їхній реальній природі та влас­тивостям. Питання про ступінь адекватності пі­знання, тобто про точність і повноту відобра­ження, пов'я-зане, насамперед, з практикою та критерієм істини [14, с.13-14]. Новий Філософсь­кий словник дещо доповнив попереднє визна­чення: уявлення, образи, значення вважаються адекватними, якщо вони відповідають речі, ори­гіналу, об' єкту, до якого вони відносяться, і якщо вони правильні, то носять характер об' єктивних істин. У даному контексті істиною є адекватність пізнання буття. До прикладу можна навести ви­слів Ф. Аквінського, що істина є відповідність предмету і уявлення про нього [10, с.20]. Соціо- логічно-педаго-гічний словник дає визначення такої категорії як „адекватність" - відповідність, збіг параметрів [12, с.8]. На жаль, не містять та-ких понять, як „адекватність", „адекватний" і Юридична енциклопедія, і видання «Юридична термінологія» [17]. Така ж ситуація склалась і на нормативному рівні, оскільки ні в Конституції України, ні в Законі України „Про систему опо­даткування", де визначаються принципи побудо­ви та призначення системи оподаткування, не зга­дується про принцип адекватності чи про необхід­ність адекватного правового регулювання відпові­дних суспільних відносин [2, Ст. 3]. Але, все ж та­ки, адекватність є досить абстрактною і багатопла­новою юридичною категорією, яка включає в себе і загальновизнаний принцип, і метод міжнародного співробітництва, і особливий режим суспільного життя, і мету та результат правового регулювання.

Існування держави неможливе не тільки без адекватного механізму, який відповідав би кожному етапу її розвитку, але і без необхідного фінансового забезпечення. Як справедливо від­значає відомий німецький державознавець П.Кирхгоф, „доходи як особлива категорія цікав­лять державне право не з погляду походження, правової основи чи цілеспрямованості витрат коштів". У центрі його уваги - ступінь свободи держави у сфері фінансів [7, с.134]. Узгодити цю свободу зі свободою платників податків і є голо­вним завданням природних правових принципів оподаткування, зокрема і принципу адекватності. Податок виступає одним з чинників обмеження свободи, але водночас податок виступає і яви­щем, за допомогою якого платникам податків гарантується дотримання їх конституційних прав та обов' язків. Така ситуація зумовлена певними обставинами. По-перше, тому, що оподаткування передбачає хоча і легальне, але вилучення частки приватної власності в грошовій формі і перехід цієї частки у власність держави, тобто передба­чає обмеження, звуження також конституційного права приватної власності. Приватна власність є першоосновою сучасної людської цивілізації, тому в цивілізованих суспільствах створені до­сконалі, стійкі механізми її захисту. Саме тому обмеження права приватної власності, точніше кажучи, встановлення випадків, способів і форм цього обмеження, виходячи з принципу адекват­ності, допустиме також, як виняток, на консти­туційному рівні. По-друге, оподаткування здійс­нюється з метою задоволення загальних публіч­них інтересів. їхнє задоволення, як і забезпечен­ня існування приватної власності, є умовою існу­вання сучасної людської цивілізації [5, с.99]. У міжнародних податкових відносинах кожна держава в першу чергу намагається забезпечити захист власних інтересів, тобто наповнити належними грошовими ресурсами дохідну частину бюджету, яка буде достатньою для забезпечення суспільних потреб. Тому і відзначається зацікав­леність суспільства в створенні та нормативному закріпленні правових норм для врегулювання відносин у сфері міжнародного оподаткування.

З усуненням міждержавних кордонів, роз­витку міжнародної економічної співпраці все частіше діяльність господарюючих суб'єктів пе­реставала обмежуватися кордонами території однієї держави. Однак усунення адміністратив­них бар'єрів для ведення міжнародної економіч­ної діяльності автоматично не усувало інших не­гативних факторів її розвитку [9, с.24]. Одним із таких факторів була і є потенційна можливість піддатися під неодноразове оподаткування: оскі­льки діяльність здійснюється на різних націона­льних територіях, то кожна держава, яку зачіпа­ють такою діяльністю, може претендувати на частину доходу і юридично обґрунтовувати свої претензії на отримання у вигляді податку части­ни прибутку, який отриманий на її території. Практична реалізація різними державами претен­зій на отримання частини доходу від міжнарод­ної економічної діяльності призводить до міжна­родного оподаткування.

Сутність адекватності полягає в тому, що вона є основною, фундаментальною ідеєю, прин­ципом регулювання податкових відносин у сфері міжнародного подвійного оподаткування, яка за­безпечує єдність нормативного змісту такого регу­лювання, і є, з одного боку - фактором, який ви­значає напрямок і подальший розвиток правотвор- чості, а з другого - інструментом вирішення неми­нуче виникаючих протиріч і колізій у сфері право­вого регулювання запобігання міжнародному по­двійному оподаткуванню. Застосування принципу адекватності в правовому регулюванні запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню дозво­ляє чітко розмежувати податкові претензії держав та здійснити таку правову регламентацію діяльнос­ті платників податків на території іноземних дер­жав, яка гарантує дотримання конституційного обов' язку зі сплати податків і стимулює до міжна­родної економічної активності останніх. У резуль­таті цього забезпечується наповнення державного бюджету та бюджетів інших рівнів на законних підставах, що є необхідною умовою для нормаль­ного функціонування державного механізму. Саме з метою забезпечення адекватного правового ре­гулювання запобігання міжнародному подвійно­му оподаткуванню, угоди про уникнення подвій­ного оподаткування включають статі, в яких ви­значається перелік податків, на які поширюється ана угода: наприклад, стаття 2 Угоди між Укра­їною і Федеративною Республікою Німеччиною про уникнення подвійного оподаткування стосо­вно податків на дохід і майно передбачає, що існуючими податками, на які поширюється ця Угода, зокрема, є: а) в Україні: податок на при­буток підприємств, прибутковий податок з гро­мадян, податок на майно підприємств і податок на нерухоме майно громадян (надалі „Українсь­кий податок"); Ь) у Федеративній Республіці Ні­меччина: прибутковий податок, корпоративний податок, податок на майно і промисловий пода­ток (надалі „Німецький податок") [4, Ст. 2].

На теперішній час досить очевидне засто­сування принципу адекватності в правовому ре­гулюванні запобігання міжнародному подвійно­му оподаткуванню. Практичним підтвердженням цього служить факт укладення великої кількості міжнародних угод і конвенцій про уникнення по­двійного оподаткування, де принцип адекватності знаходить своє пряме застосування [3].

Висновок. Адекватне (відповідне його природі) розуміння права зумовлює успішне правокористування, а якась абсолютизація окре­мих аспектів права породжує великі проблеми у правозастосуванні. Досвід Європи орієнтує нас на те, що до розуміння права на сучасному етапі і правотворення, і правозастосування в Україні ефективно можна було б застосувати принцип адекватності. Застосування цього принципу особ­ливо доречне у податкових відносинах, враховую­чи інтереси платників податків і держави, а надто, якщо вони носять міжнародний характер. Укла­дення міжнародних угод про уникнення подвійно­го оподаткування вимагає „м' якого стикування" двох (а то і більше) податкових систем. Тому прин­цип адекватності повинен знайти в цих угодах своє безпосередньє застосування. На жаль, у юридичній літературі не визначено поняття принципу адеква­тності, але очевидно, що саме цей принцип пови­нен виконувати роль гаранту дотримання прав та обов' язків платників податків і гаранту реалізації інтересів держави, а з іншого боку - виступати критерієм оцінки вже існуючого нормативного ре­гулювання до потреб сьогодення.

 

 

 

Список літератури

1.       Конституція України. Прийнята на п'я­тій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - Ст.9

2.         Конвенція між Урядом України і Уря­дом Республіки Фінляндія про уникнення по­двійного оподаткування та попередження подат­кових ухилень стосовно податків на доходи і майно 01.06.99 р. // Вісник податкової служби України. - 1999. - № 21

3.       Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвій­ного оподаткування стосовно податків на дохід і майно 04.10.96 // Вісник податкової служби України. - 1998. - № 3

4.       Гаврилюк Р.О. Діалектика змісту та форми податкового права як відображення його системної сутності // Науковий вісник Черніве­цького університету. Збірник наук. праць. 2005. - Вип. 282. - С. 96-102

5.         Гаврилюк Р.О. Юридична конструкція податку // Право України. - 2006. - № 4. - С. 113­117.

6.         Государственное право Германии. В 2- х т. Т.2. - М.: Институт государства и права РАН, 1994.

7.         Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. - В 6т. Т ІІІ: Учение о налогах. - Харків: Легас, 2005. - 600 с.

8.       Международное налогообложение и международное налоговое право: правовые аспе­кты взаимосвязи // Финансовое право. - 2006. - 3. - С. 24-31.

9.       Новейший философский словарь: 3-е изд., исправлен. - Минск: Книжный Дом. - 2003. - 1280с.

10.   Пацурківський П.С. Системоутворюю­чий критеріяльний ряд у фінансовому праві: не­обхідність зміни парадигмальних підходів // На­уковий вісник Чернівецького університету. Збір­ник наук. праць. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 282. - С. 5-14.

11.    Соціологічно-педагогічний словник / За ред. В.В. Радула. - К.: ЕксОб, 2004. - 304 с.

12.   Устинова Е.Ю. Принципы междунаро­дно-правового контроля // Вестник Московского университета. Серия 2 - Право. - № 6. - 1994. - С. 61-65.

13.      Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. - 2. вид., перероб. і доп. - К.: Голов. ред. УРЕ, 1986. - 800с.

14.   Шевчук С. Значення загальноправового принципу пропорційності для визначення кон- ституційності законодавчих обмежень щодо реа­лізації конституційних прав і свобод (зарубіжний досвід). - К., 2000.

 

15.   Шлоер Б. Принцип адекватності в єв­ропейському та українському публічному праві // Український правовий часопис. - 2004. - № 3.

Юридична енциклопедія. - Т. 1, А-Г. - К.: Українська енциклопедія, 1998; Т. 2, Д-И. - К., 1999; Т. 4, Н-П. - К., 2002; Головченко В.В., Ковальський B.C. Юридична термінологія: Дові дник. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

18. Thomas Wbrtenberger, Die Akzeptan von Gesetzen, in: Soziale Integration, Sonderheft 3( der, 1998, Rdnr. 41 ff.