Фізична культура і спорт / 1. Фізична культура і спорт: проблеми, дослідження, пропозиції

Кузьменко І.О.

Харківська державна академія фізичної культури, Україна

ЗАСТОСУВАННЯ ВПРАВ, СПРЯМОВАНИХ НА ПІДВИЩЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЗОРОВОГО АНАЛІЗАТОРА, У ШКОЛЯРІВ СЕРЕДНІХ КЛАСІВ

Враження про зовнішній світ, формування уявлення про реально існуючі предмети і явища мозок отримує через орган зору. За допомогою зору пізнаються суттєві ознаки різних об’єктів (колір, розмір, форма, матеріал і т.д.), відбувається орієнтування в просторі, контроль і саморегулювання рухів.

Зоровий аналізатор відіграє важливу роль у фізичній культурі і спорті, так як зір регіструє будь-які зміни при виконанні фізичних вправ, забезпечує умови, які дозволяють передбачити подальші дії, в значній мірі сприяє підвищенню точності м’язових відчуттів.

В епоху науково-технічного прогресу до зорового аналізатора пред’являються високі вимоги. Навчально-виховний процес загальноосвітньої школи все більше перевантажується предметами, які спрямовані на забезпечення переважно розумової діяльності, підвищуються вимоги до якості засвоєння знань, комп’ютерізація шкіл і тривалий перегляд учнями телепередач вдома негативно впливають на зоровий аналізатор школярів.

Результати наукових досліджень, проведені спеціалістами свідчать про погіршення стану зору у дітей та підлітків України. Гострота зору дітей шкільного віку під час переходу із класу в клас поступово знижується. А до закінчення середньої школи – майже половина дітей короткозорі [1, 2, 9].

Дослідження останніх років [2, 3] істотно поповнили і поглибили уявлення про причини виникнення порушень зору. Авторами встановлено, що короткозорість частіше виникає у дітей з недостатнім фізичним розвитком, що дозволяє по-новому оцінити значення фізичної культури в профілактиці короткозорості та її прогресі. Розвитку короткозорості сприяє також ослаблення очних м’язів, що є результатом недостатньої тренованості. При значних зорових навантаженнях циліндричний м’яз, який регулює зміну кривизни кришталика, працює на межі своїх можливостей, і організм вимушений перебудовуватися.

Існує багато ефективних методик збереження і поліпшення зору без хірургічного втручання і допомоги окулярів. Ці методики дають позитивні результати у відновленні зору, і для цього не потрібне спеціальне устаткування, складна апаратура, конструювання шкільних меблів, що для більшості шкіл недоступно. Використання спеціальних тренувальних вправ для збереження і відновлення зору доступно кожному, незалежно від ступеня порушень зору і не вимагає матеріальних витрат.

На думку В. І. Майєра, І. В. Милюкової, Т. А Евдокимової [7, 8], будь-які фізичні вправи, сприяючи загальному|спільному| зміцненню організму і активізуючи всі його функції, в тому числі підвищують працездатність циліарного| м'яза і укріплюють|зміцнюють| склеру ока. Серед дітей і підлітків у віці від 7 до 18 років, що займаються спортом, значно менше тих, хто страждає короткозорістю, ніж серед тих, хто не займається спортом.

Спеціальні вправи, можна підрозділити на наступні групи:

1. Релаксаційні вправи, спрямовані на зняття зорової втоми і відновлення працездатності (точковий масаж, пальмінг за методикою Бейтса, моргання, соляризація та ін.).

2. Спеціальні тренувальні вправи, спрямовані на зміцнення навколо очних м’язів (повороти очей по вертикальних, горизонтальних, діагональних траєкторіях, по колу, з використанням допоміжних предметів, тренажерів).

3. Спеціальні тренувальні вправи для зміцнення апарату акомодації ока (вправи «Мітка на склі», за методикою Е. С. Аветісова, використання нерухомих і рухомих об’єктів, тренажерів).

Кожна група вправ характеризується певною спрямованістю дії на орган зору.

Попередити короткозорість у дітей і припинити її прогрес дозволяє масаж певних точок обличчя. Встановлено, що масаж покращує кровообіг ока, знижує напругу очних м’язів, тим самим покращуючи гостроту зору. В основі точкового масажу лежить механічна дія пальцями на біологічно активні точки. Позитивний вплив на циркуляцію крові і на нервові закінчення мають такі прийоми масажу як: поглажування закритих очей, вібрація, натискування і легке розминання [7, 10].

Досить ефективними для відновлення зору (незалежно від характеру порушень: короткозорість чи далекозорості) і профілактики захворювань є вправи для очей із йоги. Головний принцип йоги – з’єднання, зв’язок, злиття, гармонія фізичного і психічного стану людини як засіб самовдосконалення, що може з успіхом застосовуватись для профілактики порушення зору.

На думку йогів, на зір впливає і загальний стан організму, нервової системи. Тому за йогою необхідне щоденне виконання фізичних вправ (асан) у поєднанні з гімнастикою для очей, дотримання режиму праці і відпочинку, раціональне харчування.

Для школярів середніх класів рекомендуються такі вправи із йоги, як споглядання носа, брів, плечей, «пальмінг», «перемінний обзір», «соляризація» та ін. [5, 10].

Важливим є зміцнення внутрішньо очних і навколо очних м’язів у школярів.

Спеціальна методика тренування найголовнішого внутрішньо очного (циліарного) м’язу заснована на принципі скороченні і розслабленні м’язів при переключанні погляду з ближнього на дальній об’єкт з використанням нерухомих і рухомих об’єктів.

Тренування циліарного м’язу проводиться в режимах: монокулярному – «Для кожного ока окремо»; бінокулярному – «Двома очима одночасно з використанням допоміжних різновіддалених предметів».

Тренування навколо очних м’язів проводиться при розфукусованому зорі. Вправи рекомендується виконувати із відкритими і закритими очима в наступних напрямках: повороти очей по горизонтальних і вертикальних траєкторіях, повороти очей по діагональних траєкторіях, повороти очей по колу [1, 4, 7].

Будь-яку гімнастичну вправу, пов'язану з рухом рук та ніг, можна перетворити на спеціальну вправу для очей, якщо одночасно виконувати рухи очима, фіксуючи погляд на частині тіла (наприклад кисті чи стопі) або утримуваному в руці предметі [8].

Професор В. Ф. Базарний [2] пропонує використовувати в дитячих освітніх закладах систему офтальмотренажів, які знімають фізичне та психоемоційне напруження, сприяють розвитку зорово-моторної реакції, швидкості орієнтації в просторі, уваги та активації діяльності всього організму.

Для підвищення інтересу школярів, слід включати запропоновані вправи та їх елементи до ігрової діяльності. Вправи та рухливі ігри можна модифікувати за рахунок використання інвентарю різного розміру, застосування раптовості його появи та зміни. Широко використовувати кольорову палітру, включати в гру одночасно декілька предметів (наприклад, 3– 4 м’яча), інвентарю різного розміру тощо. Всі ці прийоми будуть сприяти покращенню гостроту зору та розширенню периферичного поля зору [6].

В загальноосвітній школі спеціальні вправи, спрямовані на підвищення функціонального стану зорового аналізатора, слід включати в підготовчу, основну і заключну частину уроків фізичної культури та тренувальних занять, поєднувати з вправами фізкультхвилинки, ранкової гігієнічної гімнастики, використовувати елементи під час проведення годин здоров’я та рухливих ігор.

У ході використання вправ необхідно поступово збільшувати дозування і диференціювати його в залежності від віку і рівня фізичної підготовленості дітей. Кількість повторень кожної вправи складає від 4 до 15 разів. Тривалість рухливих ігор – від 5 до 15 хвилин.

Під час використання вправ, спрямованих на підвищення функціонального стану зорового аналізатора, необхідно дотримуватися загально педагогічних принципів та пам’ятати, що вправи для підвищення функціонального стану зорового аналізатора принесуть користь лише в тому випадку, якщо будуть виконуватися правильно, регулярно і тривалий час.

Література:

1. Аветисов Э. С. Руководство по детской офтальмологии / Э. С. Аветисов, Е. И. Ковалевский, А. В. Хватова. – М. : Медицина, 1987. – 469 с.

2. Базарный Б. Ф. Здоровье и развитие ребенка: экспресс контроль в школе и дома. Практическое пособие / Б. Ф. Базарный. – М. : АРКТИ, 2005. – 176 с.

3. Ворошилов П.А. Близорукость у школьников. Действия учителя. // Физическая культура в школе. – 1998. – № 2. – С. 85–87.

4. Демирчоглян Г. Г. Эфективные упражнения для улучшения зрения / Г. Г. Демирчоглян. – М. : «АСТ», 2004. – 62 с.

5. Йога. Дыхательная гимнастика. Терапевтические упражнения. Позы ∕ Авт.-сост. Н.Н. Иванов. – М.: АСТ; Мн.: Харвест, 2005. – С.78–87.

6. Кузьменко І. О. Спеціально спрямовані вправи як засіб підвищення функціонального стану сенсорних систем у школярів / І. О. Кузьменко. – Харків: ХДАФК, 2012. – 118 с.

7. Майєр В. І. Профілактика зорового стомлення і розвиток зорових здібностей ∕ В. І. Майєр ∕∕ Теорія та методика фізичного виховання. – 2002. – № 3. – С. 39–46.

8. Милюкова И. В. Лечебная и профилактическая гимнастика. Практическая энциклопедия / И. В. Милюкова, Т. А. Евдокимова. – М.: Изд-во Эксмо, 2004. – С. 258–272.

9. Приходько С. Вплив навчального процесу на рівень фізичного здоров’я та захворюваність школярів і студентів / Світлана Приходько // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2010. – № 2. – С. 81–83.

10. Теория и методика физического воспитания. Том 2 ∕ [под ред. Т. Ю. Круцевич]. – К.: Олимпийская литература, 2003. – 391 с.