Ярославська Л.П.

Черкаський державний технологічний університет

ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНИХ ДІЙ У ЗМАГАЛЬНО-ІГРОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТСЬКИХ КОМАНД

Проблема ефективної змагальної діяльності команди з ігрових видів спорту безпосередньо пов’язана з функціональною, тактичною, технічною, психологічною підготовленістю спортсменів і, більш того, зумовлена нею. У науково-методичній літературі постійно звертається увага на необхідність удосконалення індивідуальної та командної техніко-тактичної підготовки гравців футбольних команд. В своїх роботах А.К. Абрамов, В.М. Гриндлер, М.А. Годик, А.В. Дулібський, А.М. Зеленцов, В.В. Лобановський, В.З. Івасєв, Р.В. Фаттахов та інші висвітлюють експериментальні й теоретичні основи підготовки спортсменів.

Аналіз літературних джерел і досвід роботи показує, що традиційна організація навчально-тренувальних занять зі студентами та переважно роздільне навчання технічних елементів не сприяють міцності формування техніко-тактичних навичок поза гри. Тому вся система на удосконалення компонентів підготовленості має бути щільно поєднана зі змагальною діяльністю. Одначе успішне навчання техніко-тактичним діям з футболу студентів технологічного вузу достатньо важке завдання, оскільки молодь має різний рівень спортивної кваліфікації, мотивацію до занять.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність методик, що спрямовані на вдосконалення індивідуальних і колективних техніко-тактичних дій в процесі підготовки команди до змагальної діяльності.

Рекомендації А.В. Дулібського моделювання тактичних дій у процесі підготовки юнацьких команд лягли у основу проведення нашого дослідження.

У педагогічному експерименті брали участь студенти секції футболу Черкаського державного технологічного університету, який охоплював два підготовчих, два змагальних та один перехідний періоди.

На першому етапі проходило навчання та удосконалення техніко-тактичних дій, визначалась індивідуальна структура змагальної діяльності футболістів.

Протягом проведення другого етапу максимально можливо збільшувався загальний обсяг занять техніко-тактичного спрямування, застосовувалися спеціальні вправи, координаційно-спеціалізовані вправи. Під час підбору вищезазначених вправ враховувалися амплуа футболістів та їхній рівень як функціональної, так і спеціальної підготовки. Значне місце відводилося вправам для відпрацювання наступальної та захисної групової взаємодії гравців, вибору студентами найбільш ефективних зон для останньої передачі м’яча, вибору оптимальної дистанції для результативних завершальних ударів у ворота.

Ефективність проведення навчально-тренувальних занять під час проведення експерименту на підставі даної методики визначалась за такими показниками:

- за результатами виступів футбольної збірної університету в змаганнях;

- якістю виконання техніко-тактичних дій, а саме передач, ведення м’яча, обігравання супротивника, ударів у ворота під час гри;

- за розподілом частоти використання різноманітних техніко-тактичних прийомів студентами під час гри;

- наявністю зв’язків між умінням техніки виконання елементів футболу та навичками ведення командних дій;

- за результатами тестування студентів при складанні контрольних нормативів.

У процесі навчально-тренувальних занять багаторазове повторення тактичних комбінацій покращили функціональні можливості студентів, сприяли розвитку швидкісно-силових якостей, витривалості, координаційних рухових можливостей.

До процесу тактичної підготовки футболістів був включений основний арсенал тактичних дій. Вирішення питань розвитку фізичних якостей і здібностей футболістів проводилось на основі тактичних дій – навчання індивідуальних тактичних дій. Наступним етапом було формування тактичних вмінь у процесі навчання студентів технічним прийомам з урахуванням певних різновидів тактичних варіантів. Серйозну увагу приділяли вивченню та впровадженню тактичних дій у нападі та захисті, передусім, це ігрові вправи, комбінації з тактики, двосторонні ігри. Значне місце відводилося теоретичній підготовці.

Розподіл вправ згідно запропонованих положень методики продемонструвало ефективний вплив на зміни фізичної, функціональної підготовленості футболістів порівняно з початковими показниками. Покращилися показники тестування фізичної підготовленості (стрибки в довжину з/м, човниковий біг 4х9 м, з бігу на 100м, 3000м) у 64% тестів; техніко-тактичної підготовленості (ведення м’яча на 30 м, точність передач м’яча на коротку, середню і дальню відстань, удари у площину воріт) у 55% тестів.

Висновки: Аналіз результатів змагальної діяльності показав, що значно покращилися якісні показники застосовування техніко-тактичних прийомів як індивідуальних, так і групових, командних дій студентами. Одначе щодо кількості застосовування техніко-командних дій – є практично однаковою.

Результати експерименту підтвердили основну ідею гіпотези про те, що використання нових засобів техніко-тактичної підготовки студентів слід проводити як в ігрових ситуаціях, так і під час змагань. Для ефективної реалізації змагальної діяльності варто дотримуватися співвідношення між певними сторонами функціонального стану студентів-футболістів та техніко-тактичними діями, які відповідають моделям ігрових концепцій – індивідуальних і колективних.

Література:

1. Голомазов C.B. Теория и методика футбола. Техника игры / C.B. Голомазов, Б.Г. Чирва. М. : СпортакадемПресс, 2002. – 472 с.

2. Гриндлер В.М. Техническая и тактическая подготовка футболистов / В.М. Гриндлер. – М. : ФиС, 1989. – 243 с.

3. Дулібський А.В. Моделювання тактичних дій у процесі підготовки юнацьких команд з футболу / А.В. Дулібський. – К. Науково-методичний (технічний) комітет Федерації футболу України : 2001. – 130 с.

4. Зеленцов А.М. Моделирование тренировки в футболе / А.М. Зеленцов, В.В. Лобановський. 2-е вид. перероб. і доп. – К.: Альтерпрес, 1998. – 216 с.