Кулаков Ю.Є., Вертелецький О.І., Богатир В.Г.

Миколаївський національний університет ім.. В.О. Сухомлинського, Україна

ВПЛИВ СЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ З БАСКЕТБОЛУ НА ФІЗИЧНУ ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ СТАРШОКЛАСНИКІВ

Постановка проблеми. В останні роки на тлі інтенсифікації навчального процесу у ЗОШ спостерігається тенденція до зниження обсягу рухової активності школярів, що негативно позначається на показниках їхнього фізичного стану у зв’язку із чим особливої соціальної значущості набувають питання формування, збереження та зміцнення здоров’я учнівської молоді. істотну роль в оптимізації цієї ситуації відіграє підвищення мотивації до використання засобів фізичної культури в повсякденному житті, у тому числі до занять з фізичного виховання, як академічних, так і самостійних і вибір адекватних засобів компенсації дефіциту повсякденної рухової активності.

Коли мова йде про спеціально організовану рухову активність, необхідно з’ясувати зміст, особисту значимість цієї діяльності. Ціль — це спрямованість активності на проміжний результат, що представляє етап досягнення потреби. Щоб школярі усвідомлювали мету своїх дій і співвідносили їх з мотивами фізичного самовдосконалення, ціль рухової активності може залишатися однією і тією ж, а зміст повинен змінюватися — стати чемпіоном, бути матеріально забезпеченим, подобатися представникам протилежної статі тощо. Пріоритетними мотивами заняття фізичною культурою і спортом підростаючого покоління є зміцнення здоров’я, удосконалення форми тіла, досягнення високого спортивного результату, спілкування з друзями й активний відпочинок.

З аналізу шкільних програм із фізичного виховання простежується той факт, що в наш час немає реальної можливості здійснити важливий принцип системи фізичного виховання – забезпечити диференційований та індивідуальний підхід до учнів з урахуванням стану їх здоров’я, фізичного розвитку й фізичної підготовки.

Чинні програми не враховують особливостей психофункціонального стану організму школярів, особливо старшого шкільного віку. Саме тому в більшості випускників середньої школи рівень розвитку рухових здібностей не відповідає тим вимогам, які висуває суспільство до фізичної підготовленості молодого покоління [2,4].

Результати наукових досліджень свідчать, що в учнів 7-8 класів за розвитком моторики простежується відносна стабілізація, тоді як у 9-11 класах відбувається певні регресивні зміни [1,3].

Тому доцільно вважати, що такі показники зумовлені низькою ефективністю оздоровчої спрямованості фізичного виховання та недостатнім розвитком рухових здібностей на уроках фізичної культури.

Отже, необхідно вдосконалити концептуальні напрями розвитку фізичного виховання в школі та механізм реалізації їх у повсякденній роботі. Зміст нового підходу до фізичного виховання учнівської молоді повинен базуватися на розширенні факультативних і секційних занять, які проводяться за межами шкільного розкладу.

Педагогічні спостереження й вивчення спеціальної літератури свідчать, що в загальноосвітній школі протягом усіх років навчання, незалежно від соціальних та екологічних умов, на уроках фізичної культури використовують практично ті ж самі вправи. Із віковим розвитком школярів змінюється лише їхнє дозування й ускладнюються вимоги до якості виконання [1,2].

Завдання дослідження – виявити вплив секційних занять із баскетболу на фізичну підготовленість учнів старших класів.

Результати дослідження. У дослідженні брали участь дівчата 15-16 років 10-х класів Миколаївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №22 в кількості 26 осіб. Під час експерименту було створено дві групи (експериментальна та контрольна) учнів 10-х класів ЗОШ №22. до експериментальної групи ми зарахували учнів, які додатково у позаурочний час займаються в секціях баскетболу м. Миколаєва. До контрольної групи увійшли учні, які не займаються баскетболом, але регулярно відвідують заняття фізичної культури більш ніж 3 години на тиждень (професійний клас з баскетболу).

Згідно з даними опитування до більшості використовуваних на уроках вправ школярів не відчувають ніякої зацікавленості, проте виконують їх, оскільки вони є матеріалом навчального процесу. Найбільше негативне ставлення в школярів до вправ на розвиток витривалості (34,5%), швидкості (28,7%) та гнучкості (17,5%). Причиною такого ставлення до фізичних вправ школярів називають складність їх виконання. Одноманітність змісту уроків, на яких часто використовуються важкі для виконання вправи, що не містять елементів гри й змагань, знижують зацікавленість старшокласників до занять фізичною культурою.

Потреби, мотиви, інтереси сприяють формуванню певних установок на потребу занять певними видами спорту в позаурочний час, на відвідування факультативних і секційних занять розвивальної спрямованості. Тому, відповідаючи на запитання «Яким видом спортом ви бажали б займатися?» - 65,6% дівчат віддали перевагу ігровим видам, зокрема баскетболу, волейболу. На запитання «Чому саме цим видом спорту ви бажаєте займатися?» - дівчата дали такі відповіді: 1) потреба самовдосконалення; 2) підвищення фізичної підготовленості; 3) участь у спортивних змаганнях.

Таблиця 1

Рівень фізичної підготовленості учнів 10-х класів

(експериментальна група)

П.І. учня	Скакалка 30 секунд 1 / 2		Стрибок у довжину з місця 1 / 2		Човниковий біг 4х9 м 1 / 2		Гнучкість 1 / 2
Б І	42	51	175	185	10,1	9,9	+14	+16
Б В.	44	48	195	200	9,9	9,5	+13	+15
Б А	46	54	180	185	10,0	9,7	+26	+28
Ц А	39	45	185	190	9,8	9,6	+13	+15
Л Я.	41	44	175	180	1,0	9,7	+25	+29
Г	38	43	170	175	10,3	10,0	+25	+28
Р А.	45	49	180	185	10,2	10,0	+15	+17
Н	34	39	170	175	10,4	10,1	+20	+21
С Т	37	41	180	185	10,5	10,2	+13	+15
М	39	43	180	190	10,0	9,9	+20	+22
С В	43	49	190	205	9,8	9,6	+15	+22
Ш В	50	54	185	195	9,9	9,7	+23	+27
Т П	49	56	190	200	10,1	9,9	+26	+29

Разом із тим на запитання: «Чи займаєтесь ви спортом?», - тільки 22% респондентів відповіли стверджувально, 36 % - бажають займатися тим чи іншим видом спорту, але з багатьох причин не роблять цього, у 42% старшокласників немає бажання займатися фізичними вправами.

Такий значний відсоток свідчить про те, що в учнів старшого шкільного віку простежується тенденція до зниження бажання займатися фізичними вправами, особливо на уроках фізичної культури. Тому слід розширювати секційні заняття, на яких учням надається можливість займатися тими спортивними вправами, які їм цікаві, від яких вони отримують задоволення.

Велику роль у цьому відіграють батьки та вчителі, які повинні сформувати в учнів відповідальність за свій фізичний стан, спонукати їх до систематичних занять фізичною культурою й спортом.

Для визначення рівня фізичної підготовленості старшокласників, ми використовували державні тести (1996), що відповідають вимогам доступності, об’єктивності та інформативності. Тестування проводилося двічі: на початку вересня 2012 року (1) та в кінці листопада 2012 року (2).

Аналіз результатів (табл. 1,2) засвідчив, що рівень фізичної підготовленості школярів (експериментальна група) досить високий. В іншій групі, навпаки, рівень фізичної підготовленості школярів (контрольна група) посередній.

Заняття в секції з баскетболу дало змогу значно підвищити силові й швидкісно-силові показники, гнучкість, спритність.

Аналізуючи дані тестування швидкісно-силових характеристик, бачимо, що тримісячний приріст за стрибками в довжину з місця в експериментальній групі становив 95 см, а в контрольній групі показники становили більше лише на 14,0 см (табл. 1,2).

Під час тестування спритності також спостерігаються поліпшення результатів дівчат експериментальної групи. Покращення в середніх результатах бігу 4х9 м наприкінці педагогічного експерименту й на його початку становила в експериментальній групі 3,2 с, тоді як у контрольній групі лише 1,3 с.

Подібні зміни відбулися й за показниками, що характеризують гнучкість, швидкість та спритність.

Таблиця 2

Рівень фізичної підготовленості учнів 10-х класів

(контрольна група)

П.І. учня	Скакалка 30 секунд 1 / 2		Стрибок у довжину з місця 1 / 2		Човниковий біг 4х9 м 1 / 2		Гнучкість 1 / 2
В	22	21	165	165	10.9	10.9	+12	+13
Щ	34	34	175	175	10.9.	10.8	+23	+25
С	26	24	180	180	11.0	10.9	+26	+28
М	29	35	185	190	10.8.	10.6	+13	+13
П	21	24	175	175	10.7	10.7	+15	+16
Ф	28	33	170	172	10.9	10.9	+15	+16
К	35	34	170	172	11.2.	11.0	+15	+17
П	24	24	170	170	10.9.	10.9	+10	+11
С	25	25	180	185	10.5.	10.2	+13	+12
Х	19	23	160	160	11.0	10.9.	+10	+11
З	23	24	170	170	10.8.	10.6	+13	+13
Ф	30	34	175	175	10.9	10.7	+13	+14
К	29	26	160	160	10.9	11.0.	+16	+16

Висновок. Результати дослідження довели, що чим старшим стає учень, тим менш систематичними стають його заняття фізичним вправами і спортом, а частина школярів зовсім припиняють такі заняття. Перешкоджають формуванню мотивації і активного ставлення до занять фізичними вправами такі внутрішні фактори: не вистачає часу, відсутність потреби, шкідливі звички тощо.

Фахівці вважають причини спаду інтересу до фізичного виховання пов’язані з тим, що останнім часом втрачено освітньо-виховну спрямованість занять фізичною культурою. Тому були розроблені наступні методики формування інтересу до занять фізичної культури на основі розглянутих вище категорій:

1. фізичної культури як засобу навчання і виховання, спрямованого на формування інтересу системи знань з фізкультури, анатомії, гігієни на основі таких понять, як режим дня, постава, загартування, дихальна гімнастика, практичні вміння та навички, самостійні заняття фізичними вправами.

2. застосування ігрового методу з метою створення позитивного емоційного фону на вдосконалення рухових вмінь і навичок.

3. Використання педагогічного стимулювання для забезпечення інтелектуальної і фізичної активності.

Для оптимального розв’язання всіх завдань фізичного виховання школярів варто практикувати різноманітні форми занять, особливо шляхом залучення учнівської молоді до занять у спортивних секціях.

У ході експерименту виявлено, що причиною негативного ставлення старшокласників до вправ на розвиток швидкості та гнучкості є складність їх виконання. Одноманітність змісту уроку знижує зацікавленість учнів до занять фізичної культури.

Особливо корисними вправами щодо покращення фізичної підготовленості учнів були ті, що виконувалися у формі гри чи естафет та які проводилися переважно змагальним методом.

Заняття в секції з баскетболу дало змогу значно підвищити силові й швидкісно-силові показники, гнучкість, стрибкові характеристики, спритність учнів старших класів загальноосвітньої школи.

Література.

1. Добринський В.С. Рейтингова оцінка підготовленості підлітків як засіб підвищення мотивації до систематичних занять фізичною культурою: автореф. дис. канд. наук з фіз.. вих.. і спорту / В.С. Добринський. – Луцьк, 2000. – 20 с.

2. Дубенчук А. Учням потрібна фізкультурна освіта / А. Дубенчук // фіз. вих. в шк. – 1997. - № 4. – С. 15-19.

3. Куц А.С. Модельные показатели и оценочные таблицы физического развития и двигательной подготовленности школьников, проживающих в зоне повышенной радиоактивности/А.С. Куц. – Винница: ВГПИ, 1991. – 89 с.

4. Мардар Г. І. Комплексний підхід до оздоровлення та виховання населення різного віку / Г. І. Мардар, Ю. Ю. Мосейчук //Фізична культура, спорт та здоровя нації : зб. наук. пр. – К. ; Вінниця : ДОВ «Вінниця», 2001 – С. 38–39.

5. Овчинникова Н. Сучасні засоби оздоровчої спрямованості / Н. Овчинникова, Т. Несторова, В. Сосіна //Фіз. вих. в шк. – 1997. - № 4. – С. 9-15.