Пономаренко Дмитро Олександрович

Криворізький Національний Університет, Україна

Охорона праці в гірничій промисловості

Визначення охорона праці, відповідно до норм діючого законодавства – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. В Україні державна політика в галузі охорони здоров'я базується на принципах: пріоритету життя і здоров'я працівників відносно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника підприємства за створення безпечних та нешкідливих умов праці. Дана політика викладена в принципах, які зазначаються як основні з охорони праці в Конституції України, Законі "Про охорону праці", "КЗпП" та інших законодавчих актах, в галузевих та міжгалузевих правилах охорони праці та інструкціях до них, а також і спеціальних інструкціях і вказівках. У гірничодобувній промисловості діють "Правила безпеки у вугільних шахтах", "Єдині правила безпеки з розробки рудних, нерудних і розсипних родовищ підземним способом", "Єдині правила безпеки при розробці відкритим способом", "Єдині правила безпеки при вибухових роботах", "Санітарні правила при устаткуванні й утриманні підприємств вугільної промисловості", "Правила безпеки в нафто-газовидобувній промисловості", "Єдині правила безпеки при геологорозвідувальних роботах", "Єдині правила безпеки при подрібненні, сортуванні, збагаченні корисних копалин і згрудкуванні руд і концентратів". З вимогами Правил безпеки зв’язані правила технічної експлуатації, що розроблені стосовно вугільних шахт. Доповнюють правила безпеки, також і будівельні норми і правила.

Охорона праці в гірничій промисловості — це гірничі роботи пов'язані з рядом небезпек, таких як:

· тиск та обвали гірських порід;

· виділення шкідливих і небезпечних газів і пилу не тільки для дихання людей, але і здатних горіти та вибухати;

· обмежений простір в гірничих виробках;

· висока температура і вологість;

· агресивні підземні води;

· значна глибина шахт (середня глибина шахт в Україні близько 750 м, значна кількість шахт має глибину понад 1 000 м);

· небезпека раптових викидів вугілля (найбільш поширено в регіоні Донбасу), газів та інші шкідливі фактори.

До того ж, більшість розроблюваних пластів має товщину менше 1 м, що дуже ускладнює умови праці.

Історія становлення гірничої безпеки в Україні розпочалась на початку 20-го століття, коли на шахтах Донецького вугільного басейну було створено першу гірничо-рятувальну станцію з дослідницькою лабораторією. Саме ця станція започаткувала проведення дослідження небезпечних факторів і умов праці у шахтах та пізніше створення спеціального науково дослідного закладу, який у 1927 році був пойменований у Державний Макіївський науково-дослідний інститут з безпеки робіт у гірничій промисловості. Нині МакНДІ є головною науково-дослідною організацією з безпеки праці в системі Мінпаливенерго. Зусиллями МакНДІ у співпраці з іншими науковими закладами були проведені різносторонні дослідження та розробка основних заходів щодо безпеки гірничих робіт, створені Правила безпеки у вугільних шахтах, інструкції по деталізації заходів безпеки та інші нормативи з охорони і безпеки праці. Інститут і зараз має достатній науковий потенціал для виконання досліджень і робіт, пов’язаних з обґрунтуванням та розробкою заходів та засобів поліпшення охорони праці і безпеки робіт як по об’єктах вугільної, так і інших галузей промисловості стосовно сучасним державним замовлення і вимогам часу.

На базі Макіївської гірничорятувальної станції внаслідок ряду трансформацій у радянські часи була створена спеціальна гірничорятувальна служба, яка нині в системі Мінпаливенерго України має статус державної воєнізованої гірничорятувальної служби з широким колом обов’язків по ліквідації аварій, спасінню людей, наданню медичної допомоги постраждалим і інших.

У 1968 р. створений науково-дослідний інститут гірничорятівної справи. НДІГС і нині проводить роботу по запобіганню і ліквідації пожеж в шахтах і створенню протипожежних засобів.

У 1993 р. створено спеціальний науково-дослідний заклад – інститут охорони праці, що діє в системі Держнаглядохоронпраці і виконує координацію досліджень по проблемам охорони праці для всіх галузей і об’єктів, в тому числі і у гірничій промисловості.

Головним органом державного управління проблемами охорони і безпеки праці в Україні є Держнаглядохоронпраці України. При Мінпаливенерго та інших міністерствах створені управління охорони праці. На кожному вугільному підприємстві створюються служби охорони праці і у їх структурі діє спеціальний технологічно-наглядовий підрозділ вентиляції і техніки безпеки. Підвищені вимоги щодо гірничої безпеки і охорони праці, складний комплекс заходів і засобів безпеки, створення умов для функціонування органів управління і служб охорони праці, а також для проведення науково-дослідних робіт потребують значних коштів і підсилення підтримки всіх цих заходів з боку держави. Виходячи з того, що сучасна Україна не може розвиватись без власної гірничодобувної промисловості, а також з того, що безпека праці є одним із головних пріоритетів держави, реалізація розглянутих заходів необхідна, вона забезпечить достатній стан гірничої безпеки в Україні на рівні передових країн.

Негативний стан більшості гірничих підприємств склався на початку 1990-х років у зв'язку з недостатнім фінансуванням процесу оновлення основних виробничих фондів, побудови нових шахт замість тих, які вичерпали ресурси корисних копалин. Це сприяло і сприяє збільшенню небезпеки робіт в гірничій промисловості: загрози вибухів, зростанню травматизму і професійних захворювань.

Згідно з такою концепцією і Законом «Про охорону праці» та іншими нормативними актами, закладка, будівництво, оснащення устаткуванням та експлуатація шахт, кар'єрів та інших гірничих підприємств повинні здійснюватися з додержанням державних технічних нормативів і стандартів безпеки та екології. Виробничі об'єкти, споруди, устаткування, транспортні засоби, технологічні процеси, а також умови праці на робочих місцях (зокрема стан атмосфери в шахтах, на кар'єрах, її запиленість), стан засобів колективного та індивідивідуального захисту повинні відповідати нормативним актам про охорону праці та технічним вимогам до обладнання гірничих підприємств. Зокрема на вугільних шахтах України обов'язкові до виконання вимоги щодо сертифікації устаткування і виробів та вимоги одержання обов'язкового дозволу їх експлуатації від органів Держнаглядохоронпраці та Держсанепідслужби. Правилами безпеки встановлено ряд вимог щодо професійної підготовки персоналу гірничих підприємств, їх медичного огляду і професійного відбору. Всі працівники повинні мати професійну освіту або пройти спеціальне навчання та підготовку до роботи в небезпечних умовах з періодичним інструктажем і підтвердженням знань правил безпеки. За Законом «Про охорону праці» власник шахти зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також створити на підприємстві службу охорони праці. За даним законом гірники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі, інші пільги та компенсації.

Згідно із законодавством власник гірничодобувного підприємства зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому в разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я при виконанні трудових обов'язків, а також сплатити потерпілому або членам сім'ї померлого одноразову допомогу. До тогож власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування у тому числі санітарно-курортне, протезуванняhttp://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B5%D0%B7%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F, придбання транспортних засобів, догляд за ним та інші види медичної та санітарної допомоги. Відповідно до встановленого порядку надає інвалідам праці, включаючи непрацюючих, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості — за рахунок підприємства.

Отже, охорона праці на гірничодобувних підприємствах забезпечується переліченими вище нормативно-правовими актами, законами та інструкціями, що регулюють сам процес організації робіт на гірничодобувних підприємствах. Реалізація таких заходів і вимог, встановлених законами та нормативними актами, дозволяє забезпечити охорону праці і безпеку гірничих робіт в Україні на рівні розвинутих країн Заходу.

Список використаної літератури:

1. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. – 652 с. — ISBN 966-7804-14-3.

2. Основи охорони праці : підруч. / В. Ц. Жидецький В. Ц. — 3-тє вид., перероб. і доп. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2006. — 336 с. — ISBN 966-8013-11-5

3. Охорона праці в галузі: Загальні вимоги. Навчальний посібник / Зеркалов В.Д. – К.: «Основа». 2011. – 551 с. — ISBN 978-966-699-631-5