Биологические науки / 7. Зоология

Аспірантка Тихонова А. О., професор, д.б.н. Мацюра О. В.

Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, Мелітополь, Україна

Особливості гніздування і поширення воронових птахів у селитебних ландшафтах

В останнє десятиліття відбувається повсюдне збільшення чисельності воронових птахів в антропогенних ландшафтах Європи. Більшість воронових птахів відносно швидко пристосовуються до існування по сусідству з людиною, відбувається їх синантропізація. В окремих районах відбувається їх урбанізіція – зосередження птахів у містах як місцях постійного проживання [8]. Птахи як обов'язковий компонент тваринного населення міст, неминуче вступають в процеси синантропізації та урбанізації, набуваючи ряд нових екологічних особливостей і адаптацій [4]. Представники сімейства воронові все частіше починають гніздитися в урбанізованих ландшафтах. У багатьох містах відбувається успішна адаптація цих птахів до нових умов [6; 9].

Стале впровадження тварин у антропогенні екосистеми за масштабами відповідає мікроеволюційним процесам [3]. У місті створюються специфічні як позитивні, так і негативні умови для проживання тварин.

З ростом мережі наземних магістралей їх значення в житті тварин і, зокрема птахів, зростає. Птахів приваблює: 1) наявність уздовж автомобільних доріг і залізниць будівель і споруд, придатних для гніздування; 2) наявність різних конструкцій (стовпи, дроти), які птахи використовують як присід для відпочинку і для виглядання здобичі; їх роль особливо зростає в безлісних місцевостях; 3) можливість використовувати перони, залізничні шляхи, автошляхи для збору харчових відходів у смузі викиду їх з вікон прохідних транспортних засобів; певну роль у залученні птахів до магістралей грає також спеціальна підгодівля птахів пасажирами; 4) можливість годівлі на дорогах збитими і розчавленими хребетними і безхребетними тваринами [5].

Більшість воронових пов'язані з лісовими територіями, що межують з відкритими просторами, посадками, міськими парками, будують гнізда на деревах, в кущах, дуплах, на скелях, у щілинах, будівлях людини. Невелика група воронових фауни України (7 видів) за характером гніздування неоднорідна. Поряд з видами, які відкрито гніздяться (ворон, сіра ворона, грак, сойка, сорока, кедрівка) та мають гнізда складної конструкції, є вид, який використовує дупла, що забезпечує максимальний ступінь укриття (галка) [1]. Зиму птахи проводять недалеко від житла людини, де можуть легше прогодуватися на звалищах і смітниках різними відходами. У містах представники сімейства воронові утворюють змішані ночівлі.

Для грака (Corvus frugilegus) при виборі місця колонії лімітуючими факторами є: 1) наявність харчових ресурсів; 2) мезоклімат; 3) відповідні субстрати для розміщення гнізд; 4) хімічні і біологічні особливості ґрунтів; 5) наявність водойми; фізична і хімічна характеристика води і атмосфери; 6) наявність відкритих просторів. Кількість гнізд і характер їх розташування в колонії визначається: 1) обсягом, якістю та доступністю їжі; 2) характеристиками гніздового субстрату; 3) мозаїчністю мікроклімату всередині колонії; 4) особливостями соціальної поведінки грака в популяції; 5) внутрішньовидової конкуренцією; 6) пресом хижаків. Щільність гніздування грака в різних ландшафтах, кількість гнізд в граківниках відображають рівень поєднання лімітуючих факторів у місцях формування колоній [7]. Грак у виборі місця колонії віддає перевагу деревам лісозахисних смуг уздовж залізних і шосейних доріг. Ці птахи практично завжди селяться колоніями по кілька сотень особин, причому гнізда будують майже впритул один до одного. Облаштовуючи колонії, грак проявляє сувору вибірковість, ігноруючи безліч потенційно придатних ділянок для гніздування, демонструючи здатність відчувати мікролокальні відмінності екологічних характеристик довкілля та високу раціональність у виборі місця гніздування [7].

Галка (Corvus monedula) у різних географічних зонах проявляє незвично широку екологічну пластичність у виборі місць гніздування і використовує нори в обривах річок та ярів, іноді нори сизоворонок, відкриті гнізда в колоніях граків, дупла старих дерев, порожнини між камінням, карнизи будинків, різні будівлі, горища, димоходи, вентиляційні труби, стовпи ЛЕП і т.п. З появою таких споруд як водонапірні башти, дзвіниці, господарські будівлі, галки стали їх неодмінними мешканцями. Відзначимо, що ще наприкінці ХІХ – початку ХХ століть галка вважалася винятково лісовим птахом – дуплогніздником [1]. В даний час в лісах ці птахи – явище рідкісне. Можливо, тільки в малонаселених районах (узбережжя Азовського і Чорного морів, лиманів), галка зберігає споконвічний тип гніздування, поселяючись в норах обривів. Однак, при наявності поруч стовпів ЛЕП, кошар, всіляких технічних пристроїв, галки воліють їх природним укриттям.

Сорока (Pica pica) населяє узлісся лісів, парки, лісопарки, населені пункти аж до міст, уникає великих лісових масивів. Живе парами, які зберігаються і в зимовий період. Гніздо, в споруді або ремонті якого беруть участь обидва члени пари, розташовується в густих галузях куща або дерева, частіше на невеликій висоті і буває добре сховано. Надійна термоізоляція гнізд сороки досягається за рахунок максимального розвитку земляного шару, але вистилання її лотка з корінців трав набагато бідніше, ніж в гніздах інших видів воронових. Появу даху над гніздом сороки частіше пов'язують з необхідністю захисту кладки і пташенят від хижацтва сірої ворони [2].

Сойка (Garrulus glandarius) населяє змішані і листяні ліси, віддаючи перевагу ділянкам з добре вираженим підліском, лісопарки, гніздиться також серед чагарникової рослинності. Сойки споруджують гнізда в укриттях у містах і селищах саме в останні 25-30 років. В даний час сойка стала звичайним гніздувальним птахом Мелітополя, Запоріжжя та інших міст України. Сойка селиться не тільки в зелених масивах, а й в багатолюдних центральних кварталах міста. Вона споруджує гніздо у формі чаші високо на дереві (до 5 м над землею), та особливого значення набуває його маскування, у зв'язку з чим сойка використовує різні укриття. Часто це густі переплетення гілок дерев, крони декоративних витких рослин [1]. Бувають випадки, коли сойка використовує чужі гнізда, зокрема, гнізда сороки, які вони не перебудовують.

Сіра ворона (Corvus cornix) звичайний міський вид, присутній у всіх біотопах міста. Гніздиться високо над землею (до 10-20 м), в основному вибираючи тополя, іноді каштан, в'яз. Найбільш численна вона в парках, лісопарку, в надрічковій зоні та секторі індивідуальної забудови, в центрі, районах багатоповерхової забудови. У зимовий час частина особин з парку та лісопарку переміщається в забудовану частину міста, де легше прогодуватися. Птахи об'єднуються в невеликі зграї, які примикають до зграй граків.

В умовах міста у воронових змінюються також гніздові стереотипи: зменшились площі їх гніздових територій, для багатьох видів відбулася зміна місць гніздування, у гніздобудуванні часто використовуються штучні матеріали. Щільність населення воронових птахів у містах стає вище, ніж у природних місцях проживання [3].

Воронові птахи викликають зацікавленість у дослідників, оскільки можуть бути моделлю для вивчення механізму адаптацій птахів до умов міського середовища. Під впливом особливих умов середовища поступово виникають урбанізовані популяції видів воронових птахів, які відрізняються від природних популяцій специфічними адаптаціями, певними змінами в екології та поведінці, які дозволяють птахам комфортно почувати себе у містах та відігравати домінуючу роль у функціонуванні міських орнітокомплексів. Такі дослідження є вкрай потрібними для вирішення проблем формування орнітокомплексів міст і населених пунктів.

Література:

1. Копылова Т.В. Особенности гнездостроения у вороновых птиц в современных антропогенных ландшафтах. / Т.В. Копылова // Мат. VI Мiжнародної науково-практичної інтернет-конференцiї МДПУ, Мелітополь – 2010.

2. Кошелев А.И. Особенности гнездования сороки в тростниковых зарослях на юге Украины / Кошелев А.И., Пересадько Л.В., Калякин М.В. // (Врановые птицы в естественных и антропогенных ландшафтах) (Матер. ІІ Всесоюзн. совещ.; ч. 3). – Липецк: ЛГПИ, 1989. – С. 3-5.

3. Пономарев В.А. Экология некоторых синантропных врановых птиц Восточного Верхневолжья. / В.А. Пономарев, В.М. Константинов, Г.М. Сальников // Иваново: Шуйский государственный педагогический университет, 2004. – 144 с.

4. Рахимов И.И. К экологии кедровки в Татарстане. / И.И. Рахимов, Р.Ф. Хузиханов // Экология врановых птиц в антропогенных ландшафтах: Сб. матер. Междунар. научно-практ. конференции «Экология врановых птиц в антропогенных ландшафтах» / Под ред. В.М. Константинова, Е.В. Лысенкова; Мордов. гос. пед. ин-т. – Саранск, 2002. – С. 99-100.

5. Резанов А.Г. Трофические связи птиц с транспортными магистралями и наземным транспортом. / А.Г. Резанов, А.А. Резанов / Русский орнитолог. журнал 2009, Том 18, Экспресс-выпуск 481. – С. 723-742.

6. Родзин Е.В. Эколого-токсилогический анализ популяции серых ворон подмосковной агломерации / Е.В. Родзин // Врановые птицы: экология, поведение, фольклор: Сб. науч. тр. Саранск; 2002. – С. 123-129.

7. Фадеева Е.О. Гнездование грача в антропогенных ландшафтах Окско-донского междуречья. / Е.О. Фадеева // Сб. матер. Междунар. научно-практ. конференции «Экология врановых птиц в антропогенных ландшафтах» / Под ред. В.М. Константинова, Е.В. Лысенкова; Мордов. гос. пед. ин-т. – Саранск, 2002. – С. 126-128.

8. Флинт В.Е. Врановые птицы и человек: стратегия взаимоотношений / В.Е. Флинт // Всесоюзн. совещ. Липецк: ЛГПИ, 1989.– Ч. 1. – С. 12-14.

9. Baeyens. G. Magpie breeding success and carrion crow interference // Ardea, 69. 1981. – pp. 125-139.