Экология/4.Промышленная экология и медицина труда

Бойко Г.Ю.¹

¹Національний університет харчових технологій, Україна, м.Київ

Вермикультивування як спосіб утилізації відходів

Серед найбільш важливих проблем сучасної науки і практики є утилізація і переробка органічних відходів тваринницьких комплексів, птахофабрик і інших підприємств. Відходи, що накопичуються, призводять до забруднення повітря, води, землі, сільськогосподарської продукції, в кінцевому результаті, негативно впливає на здоров’я людини. Одним із способів вирішення цієї проблеми є застосування технології вермикультивування.

У наш час у багатьох країнах: Італії, Китаї, Угорщині, Польщі, Японії, США та на Кубі штучне розведення дощових черв'яків поставлено на промислову основу з метою утилізації органічних відходів і одержання екологічно безпечного добрива, за допомогою популяцій гнійного черв’яка Esenia foetida в приміщеннях або на відкритих майданчиках.

Метод вермикультивування дає можливість трансформувати різні відходи, які до цього були основними забруднювачами навколишнього середовища, з одного боку, в повноцінний білок тваринного походження, придатний для використання у годівлі тварин та харчуванні людей ( біомаса черв’яка ), а з іншого боку - у зернисте гумусне добриво ( біогумус ). На компост за допомогою дощових черв’яків переробляють навіть відходи, які важко піддаються утилізації - відходи целюлозно-паперової промисловості.

Продукт життєдіяльності Esenia foetida – вермикомпост – є високоефективним біологічно активним добривом, яке доцільно використовувати для підвищення родючості ґрунтів, найголовніша цінність якого полягає в тому, що вирощена на ньому продукція не містить нітратів, нітритів, важких металів і є екологічно чистою. До його складу входять фосфор, азот, калій, кальцій, магній, гумінові фульвокислотні ферменти, корисна мікрофлора, що стимулюють ріст та розвиток рослин.

На сучасному етапі біотехнологія вермикультивування вимагає дотримання таких етапів:

· підготовка живильного середовища (субстрату);

· аналіз його придатності до використання;

· формування площ для заселення каліфорнійськими черв’яками, їх підгодівля та догляд;

· розділення лож;

· одержання готової продукції – черв’ячної біомаси і біогумусу .

Біотехнологічний процес одержання біогумусу ґрунтується на здатності черв’яків використовувати органічні рештки, трансформувати їх у кишечнику і виділяти у вигляді копролітів. Органічний субстрат, який піддається вермикультивуванню, впродовж 1…2 днів втрачає неприємний запах, а через 4…5 тижнів за допомогою черв’яків перетворюється на високоякісне органічне добриво, у сухій речовині якого міститься до 30 % гумусу.

Широкий розвиток вермикультивування дозволить без істотних витрат переробляти усі органічні відходи сіл, селищ і міст у біогумус, очистити середовище, яке оточує нас, шляхом заміни біогумусом частини хімічних добрив, вирощувати чисту сільгосппродукцію, оживити хворі ґрунти, відновити їх родючість, очистити від шкідливих речовин і радіонуклідів, а також виробляти високоцінний кормовий білок.

Вермикультивування також дає можливість швидко переробляти на добрива побутові і деякі промислові відходи, при цьому міське сміття попередньо сортують, звільняють від металічних предметів, подрібнюють, зволожують та укладаються невисокими, добре провітрюваними буртами і заселяють черв’яками.

Застосування даної технології особливо актуальне зараз через те, що вміст гумусу в українських чорноземах за останніх 100 років з 4…5% знизився до 3,3%, а ґрунт, в якому вмісту гумусу менше ніж 2,5%, не може бути чорноземом.

Аналізуючи наведені дані, можна стверджувати, що впровадження та широке застосування енергозберігаючої біотехнології з включенням дощових черв'яків для переробки органічних відходів у добриво нового типу - вермикомпост - це біологічно і енергетично доцільний, прискорений шлях різкого покращення якості ґрунтів, а також охорони навколишнього середовища.

Література:

1. Біотехнології в екології: навч. посібник / А.І. Горова, С.М. Лисицька, А.В. Павличенко, Т.В. Скворцова. – Д. : Національний гірничий університет, 2012. – 184 с.

2. Мельник И.Н. Вермикультура: организация хозяйства, технология разведения червей и производство биогумуса / И.Н. Мельник, И.П. Карпец // Зерновые культуры. – 1998. – № 1. – С. 6–8.

3. Игонин А.М. Черви – гумус – урожай // Достижения науки и техники АПК/ А.М. Игонин 2004. - № 4. – С. 2-3.

4. Орлов Д.С. Нетрадиционные органические удобрения / Тезисы докл. Международной конференции «Биотех-95»/Д.С.Орлов, Л.М. Лимосова, О.С. Якименко – Днепропетровск: АО «Простор интернешнл», 1995.