Зважаючи на об’єктивні причини загальної економічної кризи, можна стверджувати, що можливості внутрішнього та зовнішнього фінансування підприємств є досить обмеженими. Водночас, можна припустити, що лізингова діяльність є потенційно привабливою сферою в українському бізнесі через незадовільний стан основних фондів, обмеженість і складність використання інших джерел технічного переоснащення і розширення виробництва та низку специфічних переваг лізингу порівняно з іншими формами залучення інвестицій.
Виявлено чотири групи переваг лізингу, що декларуються зарубіжними лізинговими компаніями. В результаті їх критичного аналізу та перевірки в сучасних економічних умовах України можна назвати такі чинники привабливості лізингу для вітчизняних підприємств: зниження оподатковуваного прибутку лізингоотримувача; гнучкіша схема виплати лізингових платежів; зменшення комерційних ризиків лізинготримувача; зменшення витрат на розробку і підписання лізингових контрактів в порівнянні з контрактами купівлі-продажу та інші.
Виявлено, що лізинг може мати перевагу над кредитом, хоча лізинг з авансовим платежем лише за низьких ставок дисконту. Крім того, лізинг без авансового платежу має перевагу над варіантом самофінансування за високих ставок дисконту.
Лізинг може запропонувати ще низку економічних переваг для малих та середніх підприємств в умовах трансформації національної економіки: збереження доступу до кредитних ліній; підвищення платоспроможності за борговими зобов’язаннями у випадку зміни кон’юнктури ринку в перші роки діяльності. Таким чином, новостворені підприємства отримують більше шансів вижити на початку своєї діяльності. Разом з тим, лізинг для лізингоотримувача в багатьох випадках є дорожчим, ніж варіанти самофінансування чи банківської позики. Проте позитивних моментів, притаманних лізингу, набагато більше, ніж негативних, а історичний досвід розвитку лізингового бізнесу в зарубіжних країнах підтверджує його важливу роль у відтворенні виробництва, розширенні збуту, активізації інвестиційної діяльності.
Серед основних та загальних факторів які впливають на рівень доходу лізингодавця є: величина процентних ставок; сума трансакційних видатків; ризик банкрутства лізингоотримувача; ризик пошкодження і втрати лізингового майна; податкові вигоди для лізингодавця; умови лізингового контракту стосовно права викупу лізингового майна, розірвання чи продовження лізингового договору; вартість додаткових послуг і технічного обслуговування лізингового майна; рівень конкуренції на ринку.
На думку більшості фахівців, сьогодні розвиток лізингових економічних взаємовідносин у нас блокується ще й відсутністю чіткої узгодженості в діях різних відомств і служб у плані регулювання цього процесу: різні законодавчі акти передбачають різні моменти лізингу, митна служба має при цьому свої інтереси, податкова — свої і т.п [1-3]. Без досягнення такої узгодженості перспективи широкого розвитку лізингу в Україні досить сумнівні.
Підсумовуючи фактори, які потенційно можуть впливати на розвиток лізингових послуг можна відмітити що:
- інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права власності на передане майно;
- лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;
- часто підприємству легше отримати майно по лізингу, ніж позику на його купівлю, оскільки лізингове майно виступає в якості застави (фактично воно належить лізингодавцю);
- лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат;
- для лізингоотримувач зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, так як майно можна не купувати у власність, а брати у тимчасове користування. При лізингових відносинах лізингоотримувач має справу з прискореною амортизацією майна;
- лізингове майно не враховується у лізингоотримувача на балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;
- лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість) лізингоотримувач і відповідно знижують прибуток до оподаткування;
- виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно оновлювати технологічну систему.
Разом з тим лізингу властивий ряд негативних моментів. Зокрема, на лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для лізингоотримувача вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування. Ще одним недоліком лізингу (фінансового) є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.
Література:
1.
Горемикін В. А. Лізинг : підруч. / В. А. Горемикін. – К. : Основи, 2003. – 942
с.
2.
Грищенко О. Фінансовий лізинг : історія, сучасність та перспективи розвитку /
О. Грищенко // Юридичний журнал. – 2006. – № 3. – С. 32 – 41.
3. Ладюк
О. Д. Розвиток лізингу в Україні: переваги і недоліки / О. Д. Ладюк // Финансы,
учёт, банки. – 2008. – № 14. – С. 59-65.