Економічні науки/Економіка підприємства

Вознюк М.А., Богацька Н. М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Діяльність суб'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і самої праці. На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживають в одному виробничому циклі, їхню вартість повністю переносять на вартість виготовленої продукції.

Дослідження теоретичних основ оборотних активів свідчить про те, що вони залишаються дискусійними. Це пояснюється складною і багатогранною природою оборотних активів та їх матеріалізованої структури.

Сучасна економічна наука характеризується відсутністю єдиних методологічних підходів у трактуванні категорії оборотних активів, закономірностей їх руху, меж існування і співвідношення з іншими економічними категоріями (оборотний капітал, оборотні засоби, оборотні фонди, фонди обігу тощо).

Теоретичні засади формування та використання оборотного капіталу викладені у працях Ф. Кене, А. Маршала, Дж. Ст. Мілля, А. Сміта, С. Фішера, Й. Шумпетера. Вагомий внесок у сучасну економічну теорію і практику формування та ефективного використання оборотного капіталу зробили вітчизняні й зарубіжні економісти В. Бєлолипецький, М. Білик, І. Бланк, Ю. Брігхем, Льюїс С. Гапенский, Глен Арнольда, Кяран Уолш, Стефан Росс, Дж. К. Ван Хорн, Ю. Воробйов, А. Золотарьов, І. Зятковський, В. Ковальов, В. Корнєєв, М. Коробов, Л. Костирко, М. Крейніна, Н. Лисиціан, Л. Пан, Ю. Петленко, А. Поддєрьогін, Р. Радіонов, Л. Ротштейн, Р. Славюк, Р. Сорока, Є. Стоянова, О. Терещенко, М. Черватюк, А. Шило, В. Шокун, Д. Шиян, С. Юрій та ін.

Для оборотних активів як частини авансованого капіталу підприємств характерні такі відмінні ознаки:

1) вони мають бути заздалегідь вкладені, тобто авансовані до отримання виручки від реалізації продукції;

2) оборотні активи як ліквідні ресурси не втрачаються і не споживаються, але постійно повинні поновлюватися в господарському обігу;

3) абсолютна потреба в оборотних активах залежить передусім від обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність їх або неефективне використання негативно впливає на фінансовий стан підприємства [1].

Щодо визначення сутності категорії «оборотні кошти», то потрібно розпочати із зазначенням того, що у роки функціонування планової економічної системи категорія «оборотний капітал» не отримала подальшого розвитку із ідеологічних причин. Це було пов’язано з тим, що капітал розглядався як сукупність виробничих відносин капіталістичного (а не соціалістичного) способу виробництва, а відтак при розбудові у Радянському Союзі застосування терміну «капітал» стало вкрай неприйнятним явищем. Натомість у цей час отримала значний розвиток отримала категорія «оборотні кошти», яка за своїм змістом ототожнювалась з оборотним капіталом (тобто в назві економічної категорії «оборотний капітал» категорія «капітал» була замінена на «кошти») [2].

На момент заснування підприємства капіталу в його власників має вистачити не лише для інвестування в об’єкти основних засобів. Частка капіталу має лишитися на банківському рахунку для здійснення поточних платежів (особливо у випадку, коли виробничий цикл є досить тривалим), решта ж інвестується у створення необхідних для ведення виробничого процесу запасів сировини, матеріалів, палива, тощо. Кошти, авансовані в предмети праці, разом із залишками грошей на банківському рахунку, становлять на момент створення підприємства його оборотні кошти, тобто вони є складовою оборотних активів. Проведене дослідження дозволяє зробити авторське визначення оборотних активів: «Під оборотними активами промислового підприємства слід розуміти сукупність таких матеріальних та грошових цінностей, котрі обслуговують його поточну фінансово-господарську діяльність, внаслідок високого рівня ліквідності забезпечують платоспроможність підприємства знаходяться у постійному кругообігу й в повному обсязі переносять свою вартість на виготовлену» [3].

Потрібно акцентувати увагу на тому, що економічна сутність оборотних активів визначається їх роллю в організації поточної діяльності підприємства: знаходячись в постійному русі вони здійснюють безперервний кругообіг форм вартості, в результаті якого відбувається постійне відновлення процесу виробництва.

Щодо співвідношення оборотних активів і оборотного капіталу, то це самостійні економічні категорії, які перебувають у тісному зв’язку та взаємозалежності один з одним, а саме: початково оборотний капітал завжди виступає інвестицією, тобто джерелом утворення, однак ця інвестиція повинна бути десь розміщеною. Оборотні активи відображають характер розміщення інвестованого капіталу у процес господарської діяльності підприємства. Оборотний капітал будучи джерелом авансування формує оборотні активи, які пізніше повертають авансований капітал, що і забезпечує кругообіг капіталу, який умовно припиняє своє існування як капітал із завершення кожного операційного циклу, вичерпуючи свою функцію у виробництві, та постійно відтворюється шляхом продажу готової продукції та після інкасування дебіторської заборгованості. Оборотний капітал і оборотні активи відновлюють один одного, тим самим забезпечують безперервність господарчих процесів. Основне призначення оборотного капіталу є інвестування вартості в елементи оборотних активів з метою забезпечення поточної господарської діяльності; оборотні активи характеризують речовий склад активів підприємства для обслуговування поточного господарського процесу.

Таким чином, капітал здійснює один оборот, потім все повторюється знов.

Під організацією оборотних активів на підприємстві розуміють визначення потреби в оборотних активах, їхній склад і структуру, визначення джерел формування оборотних активів і їхнє регулювання, управління використанням оборотних активів. Система організації оборотних активів на підприємстві побудована на наступних принципах:

– надання підприємствам самостійності в розпорядженні й управлінні оборотними активами, тобто оперативної самостійності в їхньому використанні;

– визначення планової потреби в оборотних активах і їхнього розміщення за окремими елементами шляхом розробки тривалих норм і щорічних нормативів оборотних активів;

– коректування розроблених на тривалий період норм із урахуванням потреб виробництва;

– раціональна система фінансування оборотних активів за рахунок власних або позикових коштів з метою забезпечення нормального фінансового стану підприємства й виробництва;

– контроль раціонального розміщення й використання оборотних активів з метою прискорення їхньої оборотності [2].

Зміни в управлінні економікою істотно вплинули на організацію оборотних активів підприємств України. Основними проблемами в цій сфері можна назвати наступні:

– незадовільна структура оборотних активів, серед яких більшу частину займають у цей час фонди обігу, зокрема прострочена дебіторська заборгованість, що пов’язано із кризою неплатежів у народному господарстві країни;

– недолік власних оборотних активів на всіх підприємствах при значних запасах неліквідних активів;

– незадовільна структура джерел формування оборотних активів при переважній питомій вазі залучених коштів, зокрема, простроченої кредиторської заборгованості, що також пов’язано із кризою неплатежів і високих процентних ставок по банківських кредитах;

– низька ефективність використання оборотних активів, зниження їхньої оборотності.

Варто звернути увагу на такі елементи оборотних активів, як товари відвантажені й витрати майбутніх періодів. Товари відвантажені практично не значаться в складі оборотних активів, тому що метод обліку виручки від реалізації за фактом відвантаження автоматично переводить цей елемент до складу дебіторської заборгованості. Витрати майбутніх періодів через свою вкрай низьку ліквідність у фінансовій звітності підприємств винесені в окремий розділ і виключені зі складу оборотних активів. В економічних розрахунках, особливо тих, які здійснюються при зовнішньому аналізі, цей вид активів не використовується.

Узагальнення наведеного дає можливість стверджувати, що всебічне теоретичне дослідження категорії оборотних активів, правильне розуміння його сутності мають велике практичне значення.

Оборотний капітал і оборотні активи – ці поняття взаємопов’язані й тісно переплітаються між собою. Таким чином вони є тотожними.

Оборотні активи – це ті активи, без яких неможливе ведення господарської діяльності підприємства. Важливість ефективного управління оборотними активами важко переоцінити. Нестача оборотного капіталу може паралізувати діяльність підприємства або погіршити його ліквідність, а надлишок означатиме, що частина капіталу не працює і не приносить прибутку.

На основі аналізу визначень різних авторів запропоновано власне визначення оборотних активів – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточний господарський процес і цілком споживаються протягом одного операційного (виробничо-комерційного) циклу.

Слід розрізняти оборотний (робочий) капітал і чистий оборотний капітал. Оборотний (робочий) капітал – це частина капіталу підприємства, вкладеного в готівку, ліквідні цінні папери, матеріальні запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і дебіторську заборгованість.

Чистий оборотний капітал визначається як різниця між оборотними активами і поточною заборгованістю підприємства (відображає частку активів, які фінансуються з власного капіталу та довгострокових зобов’язань).

Подальші дослідження пов’язані з віднесенням об’єктів до оборотних чи необоротних. Цим зумовлена необхідність поділу ресурсів на окремі категорії, який потрібен для забезпечення відповідного сприйняття агрегованої інформації, яку повинні розуміти її користувачі.

Правильна класифікація інформації спрощує роботу аналітика через надання важливої, конкретної інформації. Класифікація та групування даних призводить до розуміння залежностей, тому класифікація повинна враховувати певні інтереси та бути доцільною при відповіді на певне питання.

Література:

1. Пазинич В. І. Фінансовий менеджмент : навч. посібник / В. І. Пазинич, А. В. Шулешко. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 408 с.

2. Костирко Р.О. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник. / Костирко Р.О. - Х.: Фактор, 2007. - 784 с.

3. Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. Фінансовий менеджмент. 2-е вид.: Підручник. / Крамаренко Г.О., Чорна О.Є. - Київ: Центр учбової літератури, 2009. - 520 с.

4. Шеремет О. О. Фінансовий аналіз : навч.посібник / О. О. Шеремет. – К. : Кондор, 2010. – 196 с.