ПРОБЛЕМИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА

У статті розглянуті основні аспекти оцінки ефективності господарської діяльності на підприємствах в умовах трансформації суспільного виробництва, визначені основні шляхи зростання ефективності господарювання на сучасних вітчизняних підприємствах.

Ключові слова

Ефективність, витрати, ресурси, ринок.

І. Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільства забезпечення стабільної роботи по випуску конкурентоздатної продукції є одним з найважливіших чинників зростання економічної ефективності підприємств будь-якої галузі вітчизняної промисловості. Триваюча економічна криза і політична нестабільність в Україні роблять значний негативний вплив на всі сектори економіки, що вже призвело до падіння темпів економічного розвитку країни, погіршенню соціальної і екологічної ситуації. Сьогодні велика кількість підприємств різних галузей економіки призупинили або скоротили свою діяльність і знаходяться на межі виживання.

Ефективність виробництва в агропромисловому комплексі в цілому є предметом досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Основні теоретичні положення, пов'язані з визначенням ефективності агропромислового виробництва, викладені в роботах А.І. Алтухова, В.Р. Боєва, Е.С. Оглоблина, И.С. Санду, В.А. Свободіна, І.Г. Ушачева, А.Г. Федічкіна. Теоретико-методологічні основи розвитку інтеграційних процесів, форм інтеграції в агропромисловому комплексі представлені в роботах Вермеля Д.Ф., Володіна В.В., Кузнєцова В.В., Милосердова В.В., Родіонової О.А., Трофімова А.П., Фролова В.І., Черняєва А.А., Югая AM
У той же час, дослідження питань підвищення ефективності виробництва з урахуванням галузевих особливостей на основі розвитку інтеграційних процесів залишається недостатньо вивченою проблемою, вирішення якої представляє безперечний інтерес з точки зору теорії управління і практичної цінності.

II. Постановка завдання

Метою дослідження є аналіз сучасних підходів щодо визначення економічної ефективності господарювання, а також розробка пропозицій щодо покращення цієї оцінки в сучасних умовах господарювання.

III. Результати

Проблеми оцінки ефективності господарювання завжди займали важливе місце серед актуальних питань економічної теорії та практики. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватних підприємств до керівників держави.

У теоретичному аспекті поняття ефективності виробництва обумовлено законом економії робочого часу, що витрачається безпосередньо в процесі праці і втіленого в споживаних засобах виробництва. Ефективність, будучи складною економічною категорією, являє собою форму вираження мети суспільного виробництва.

З точки зору практичного аспекту досліджуваних питань слід зазначити, що в економічній літературі ефективність діяльності агропромислових товаровиробників трактується по-різному, що є наслідком складності об'єкта та сукупності завдань, які вирішуються ними в умовах трансформаційної економіки.

За останні роки з'явилося безліч різних підходів до оцінки ефективності суспільного виробництва, значно збільшилася кількість оцінювальних показників і використовуються різні методики їх розрахунку.

Узагальнюючи основні тенденції в оцінці економічної ефективності діяльності агропромислових підприємств можна констатувати, що категорія «ефективність» має розглядатися як з позицій економічності (оптимальності вжитку ресурсів), так і результативності (міри досягнення поставлених цілей) із урахуванням дії зовнішнього середовища.

Джерелом будь-якої корисної ефективності є корисна праця, що створює споживчі вартості або забезпечує економію часу, спрямована на задоволення всебічних потреб суспільства. Таким чином, ефективність виробництва агропромислового підприємства - це економічна категорія, що відображає широкий комплекс умов функціонування продуктивних сил і виробничих відносин, в сукупності забезпечують процес розширеного відтворення

Таким чином, зміст ефективності агропромислового виробництва полягає у формуванні комплексу умов для забезпечення розширеного відтворення, що дозволяє підприємствам не тільки задовольняти потреби суспільства, але і гармонійно розвиватися на основі дії стійких організаційно-економічних, правових, соціально-етичних і екологічних механізмів.

Враховуючи сучасні вимоги з метою всебічної оцінки ефективності діяльності мають комплексно використовуватись як фінансові (монетарні), так і не фінансові (немонетарні) показники, а сам суб’єкт господарювання має розглядатися як відкрита система, адже, показники, що характеризують як зовнішнє, так і внутрішнє середовище підприємства, взаємопов'язані.

Механізм формування оцінювальних показників має враховувати основні положення таких сучасних концепцій в області оцінки ефективності, як збалансована система показників ефективності (Balanced Scorecard), і концепції управління на основі вартості.

Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок, що практична оцінка ефективності виробництва реалізується, переважним чином, через побудову відповідних моделей показників ресурсного та витратного спрямування. При цьому найбільша увага приділяється визначальним факторам матеріального виробництва: виробничим фондам та трудовим ресурсам. Таким чином, оцінку ефективності виробництва витратним методом проводять за допомогою системи показників матеріаломісткості, трудомісткості та фондомісткостї або їх іншою модифікацією. В сучасних умовах господарювання, з огляду на велику питому вагу у витратах майже всіх суб’єктів господарювання «інших витрат», подібні моделі є занадто спрощеними і можуть викривляти дійсність. Доцільним є певна їх модернізована з урахуванням постійно зростаючих «інших витрат». Ця проблема може бути вирішена включенням в модель так званих трансакційних видатків (витрат функціонування ринкового механізму – витрат на пошук інформації, проведення переговорів, укладання договорів, інших комунікацій тощо), які є основним елементом «інших витрат» у складі операційних витрат. Отже, модель оцінки ефективності господарювання сучасного агропромислового підприємства на основі витрат може бути представлена наступним чином:

Еф = Мм+Тм+Фм+ТАм (1)

де Мм – матеріаломісткість продукції;

Тм – трудомісткість продукції;

Фм – фондомісткість продукції;

ТАм - трансакційна місткість продукції.

ТАм = ТАв/ВП, (2)

де ТАв – трансакційні видатки (витрати), які характеризують рівень використання ринкового потенціалу підприємства;

ВП – обсяг виробленої продукції.

Нажаль діюча система обліку не дає можливості визначити розмір саме трансакційних видатків, а отже і провести аналіз ефективності господарювання за цією методикою. Таким чином, модифікована модель ефективності (1) може використовуватись з метою оцінки ефективності господарювання самими підприємствами за умови наявності системи внутрішнього аудиту, тобто за умови наявності необхідної інформації в адекватному для аналізу вигляді.

За думкою багатьох експертів ,оскільки витрати відповідають кількості ресурсу, спожитого для отримання результату, то саме витратні показники є більш адекватними відносно ресурсних. З однієї сторони, з цим не можна не погодитись, а з іншої можна відмітити, що витратні показники характеризують переважно ефективність господарювання в минулих (минулому) періоді, у той час, як ресурсні характеризують потенціал підприємства, тобто охоплюють набагато більший період часу і, відповідно, надають ширше підґрунтя для аналізу.

Серед ресурсних показників ефективності найбільшою популярністю користуються такі приватні показники, як фондовіддача, матеріаловіддача, продуктивність праці (показник виробітку), рентабельність кожного ресурсу. Серед узагальнюючих показників можна відмітити лише рентабельність виробництва, але й вона характеризує ефективність використання лише частини ресурсів, а саме виробничих фондів.

Таким чином, нагальною є потреба побудови ресурсної моделі ефективності господарювання з подальшою узгодженістю її з витратною.

В цьому контексті можуть буту запропоновані такі ресурсні показники ефективності як рентабельність ресурсів:

Рр. = *100%, (3)

де П – прибуток підприємства,

ОФ – середньорічна вартість основних фондів,

ОбК – матеріальні оборотні кошти,

Ч – середньооблікова чисельність персоналу.

або віддача ресурсів:

Рв = (4)

де Рв – ресурсовіддача.

Статистична достовірність моделей в цьому випадку обмежується неможливістю її практичного застосування через різнорідність показників, які знаходяться в знаменнику моделі: вартісні показники виробничих фондів та чисельність персоналу. З огляду на значну взаємозамінність факторів виробництва, наведених у знаменнику моделі, доцільним може бути побудова модифікованої виробничої функції на основні кореляційно-регресійного аналізу залежності прибутку (обсягів виробництва та продажів продукції) від наведених факторів виробництва на основі даних тих підприємств, які мають позитивні значення рентабельності діяльності у довгостроковому періоді. Таким чином, моделі (3) - (4) мають бути модифіковані, тобто введені коефіцієнти при показниках ресурсів, значення яких буде відповідати вагомості кожного ресурсу з урахуванням можливості його заміни.

Ще одна проблема використання цих показників в процесі аналізу ефективності діяльності підприємства вбачається у неможливості їх дезагрегування, тобто виокремлення приватних показників, без чого якісний аналіз неможливий.

Дана проблема в певній мірі може бути вирішена при побудові інтегрального показника ефективності, наприклад ресурсовіддачі, як суми приватних показників ефективності використання кожного ресурсу з визначенням ролі кожного з них в процесі виробництва за допомогою вагових коефіцієнтів:

Рв = Фв+Мв+Пп, (5)

де Фв – фондовіддача;

Мв – матеріаловіддача;

Пп – продуктивність праці,

,, - вагові коефіцієнти, які відповідають ролі кожного з факторів у процесі виробництва.

Таким чином, проблема оцінки ефективності виробництва за допомогою цього показника полягає, насамперед, у встановленні адекватних розмірів вагових коефіцієнтів, які би враховували, особливості продукції підприємства та галузі в цілому, стадії життєвого циклу підприємства, особливості фінансування відтворення ресурсів і т.д.

Незважаючи на універсальність більшості методик, на побудову системи оцінки ефективності господарювання конкретного підприємства значною мірою впливають галузеві чинники.

IV. Висновки

Таким чином, можна резюмувати, що методики оцінки ефективності виробництва, які використовуються на сьогоднішній день не в повній мірі відображають трансформаційні процеси у суспільному виробництві, постійно зростаючу роль «некласичних» факторів виробництва, таких як інформація, менеджмент, комунікативний та маркетинговий потенціал тощо, що вимагає принаймні їх корекції та адаптації.

Адекватна оцінка ефективності господарювання має ґрунтуватись на системному підході та принципі синергії, а саме врахуванні необхідності комплексного використання виробничих факторів, обраної стратегії розвитку та обставин зовнішнього середовища.

Список літератури

1. Якушева И.Е. Риск стоимостной конъюнктуры мясо-молочного производства// Материалы всеукраинской научно-практической конференции “Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины”. – Симферополь: “Таврия-плюс”, 2004. – с.109-111.

2. Інформаційний портал Ліга.Бізнес http://biz.liga.net

3. http://zet.in.ua

4. Міністерство аграрної політики та продовольства України. www.minagro.gov.ua