Мехеда Н.Г., Борисенко М.Ю.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА НА ОСНОВІ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ

Пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності підприємств набуває особливої актуальності з огляду на останні тенденції розвитку ринку. Для ефективнішого пошуку рішень щодо підвищення конкурентоспроможності, в першу чергу, важливо дати адекватне визначення цього терміну. Конкурентоспроможність підприємства досліджувалася багатьма вченими, починаючи з робіт А. Сміта, Д. Рікардо, Дж. С. Мілля, К. Маркса, Дж. Кейнса, Й. Шумпетера, та закінчуючи працями їх послідовників. На сьогодні в багатьох наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених розглядається дане питання, зокрема, И.М. Акимова [1], І.В. Булах [2], А.Е. Воронкова [3], В.Ф. Оберемчук [4], М. Портер [5], В. Стівенсон [6], З.Є. Шершньова [7]. Одним з факторів, що формує конкурентоспроможність фірми є обсяг, якість, склад, застосування його потенціалу, зокрема, ресурсного потенціалу. Це передбачає ефективне використання наявних ресурсів підприємства, які характеризуються обмеженістю та потребують пошуку шляхів оптимізації їх використання.

Основними цілями даного дослідження є: аналіз теоретичних підходів до визначення терміну «конкурентоспроможність» та наведення власного узагальнюючого визначення даного поняття; виявлення факторів, що впливають на формування конкурентоспроможності підприємства; дослідження значення ресурсного потенціалу у формуванні конкурентоспроможності підприємства.

Під час проведення даного дослідження використовувались методи порівняння та узагальнення, метод аналізу, інструменти пакету Microsoft Office, складання логіко-структурної схеми для ілюстрації факторів впливу на формування конкурентоспроможності підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства є комплексною порівняльною характеристикою, яка повинна відображати ступінь переваг підприємства, що розглядається над підприємствами-конкурентами за певною, визначеною сукупністю оціночних показників його діяльності.

Досліджуючи наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, можна стикнутися з багатьма визначеннями терміну конкурентоспроможності, які загалом представляють одну й ту саму економічну категорію, проте різними підходами. На Табл. 1 наведено декілька визначень цього терміну та виділено так звані слова-синоніми, для того щоб краще показати різноманітність підходів до визначення поняття.

З огляду на всі наведені дефініції та систематизуючи їх, а також звертаючись до перекладу слова іноземного походження «конкуренція» (з лат. сoncurrentia - змагання, суперництво) пропонується таке узагальнююче визначення.

Конкурентоспроможність – (дослівний переклад «здатність змагатися») – це наявність певних переваг (ресурсів) та спроможність і вміння їх правильно використовувати у суперництві з іншими «гравцями» для досягнення своїх цілей.

Таблиця 1. Теоретичні підходи до визначення терміну «конкурентоспроможність»

№	Автор	Визначення терміну
1.	Акімова І.М.	Конкурентоспроможність – це здатність організації продовжувати працювати у вибраній сфері бізнесу, коли макросередовище швидко змінюється, адаптуватися до його змін, створювати свої конкурентні переваги і на цій основі досягати кращих результатів діяльності, ніж конкуренти [1].
2.	Булах І.В.	Конкурентоспроможність підприємства – це здатність підприємства створювати і використовувати конкурентні переваги, займаючи певну конкурентну позицію в даний період часу [2].
3.	Воронкова А.Е.	Конкурентоспроможність – це властивість суб’єкта ринкових відносин, яка виявляється в процесі конкуренції і дозволяє зайняти свою нішу в ринковому господарстві для розширеного відтворення, що передбачає покриття всіх витрат виробництва і отримання прибутку від господарської діяльності [3].
4.	Оберемчук В.Ф.	Конкурентоспроможність – комплексна порівняльна характер-ристика підприємства, яка відображає ступінь переваги сукупності оціночних показників діяльності підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників підприємств конкурентів [4].
5.	Портер М.	Конкурентоспроможність – це зростання продуктивності організації, що виявляється в зниженні витрат або диференціації [5].
6.	Стівенсон В.	Конкурентоспроможність – ефективність задоволення потреби клієнта компанією порівняно з іншими компаніями, що пропонують подібний товар або послугу [6].
7.	Шершньова З.Є.	Конкурентоспроможність – це рівень компетенції підприємства щодо ін. підприємств-конкурентів у нагромадженні та використанні виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджмент, навичок персоналу тощо, що знаходить вираження в показниках якості продукції, прибутковості, продуктивності тощо [7].

Доповнимо вищевикладене визначенням поняття «ресурсний потенціал підприємства», під яким розуміється сукупність наявних видів ресурсів, сполучених між собою, використання яких дозволить досягти економічного ефекту.

У розрізі теми дослідження з приводу теоретичних підходів до визначення конкурентоспроможності на основі ресурсного потенціалу, на Рис. 1 представлено логіко-структурну схему факторів, що впливають на формування конкурентоспроможності підприємства.

Рис. 1. Логіко-структурна схема факторів, що впливають на формування конкурентоспроможності підприємства

Розглядаючи дану схему взаємодії підприємства з зовнішніми та внутрішніми факторами, ми можемо спостерігати як впливає той чи інший чинник на формування конкурентоспроможності підприємства та на підвищення її рівня.

В правій частині схеми зображені зовнішні фактори впливу, до яких віднесено конкурентне середовище (ринок, на якому здійснює свою діяльність підприємство, в залежності від сфери своєї діяльності, постачальники, споживачі, підприємства-конкуренти), а також держава – всі суб’єкти влади, органи державного управління, з якими прямо чи опосередковано взаємодіє підприємство.

В лівій частині схеми – внутрішні фактори, з яких виокремлено саме ресурсний потенціал підприємства, який є в центрі нашого даного дослідження. В центрі – підприємство, що розглядається. Нижче зазначені три рівні конкурентоспроможності, які теж мають взаємний вплив один на одного.

Найнижчий рівень – конкурентоспроможність продукції, представлений трьома частинами: характеристики продукції, які оцінюються за технічними, технологічними, організаційними, інтелектуальними, фінансовими параметрами; потреби споживачів (відповідність виробленої продукції запитам ринку) та характеристики продукції конкурентів (оцінка за параметрами власної продукції та їх порівняння).

Вищий рівень – конкурентоспроможність галузі, до якої за своєю господарською діяльністю відноситься підприємство. Він складається з чотирьох компонентів: 1) ресурси (природні, людські, фінансові, інформаційні, інноваційні), які є аналогічними в більшості випадків з внутрішнім економічним потенціалом підприємства; 2) інфраструктура; 3) інвестиційна привабливість; 4) соціально-політичний клімат.

Середній рівень – конкурентоспроможність підприємства, який є в даному випадку досліджуваним процесом, який формується з урахуванням внутрішніх та зовнішніх факторів.

Наведена логіко-структурна схема формування конкурентоспроможності підприємства дає змогу наочно прослідкувати взаємодію зовнішніх та внутрішніх факторів, які впливають на цей процес; виокремити ті складові, що є «слабкими» сторонами при перенесенні схеми на конкретне підприємство, а також оцінити їх вплив з метою розробки рекомендацій щодо їх покращення. Перспективою подальших наукових досліджень буде розробка методики оцінки впливу зазначених факторів на формування конкурентоспроможності підприємства та визначення місця ресурсного потенціалу у даному процесі.

Література:

1. Акимова И.М. Промышленный маркетинг: [Текст] монография / И.М, Акимова. – 2-е изд., стер. – К.: Знання, 2001. – 294 с.

2. Булах І.В. Матматична модель оцінки стратегічної конкурентоспроможності підприємства / І.В. Булах // Вісник Нац. ун-ту водного господар. та природокорист.: збір. наук. праць. – Рівне: Видавничий центр НУВГП, 2007. – Вип. 3 (39). – С. 24-31.

3. Воронкова А.Е. Діагностика стану підприємства: теорія і практика: [Текст] монографія / А.Е. Воронкова [та ін.]. – Харків: ІНЖЕК, 2006. – 448 с.

4. Оберемчук В.Ф. Забезпечення конкурентоспроможності підприємства: стратегічні аспекти: автореферат дис.. на здобуття наук. ступеня д.е.н. Спец. 08.06.01 / В.Ф. Оберемчук. - К.: Київський нац.. ек. ун-т, 1999. – 19 с.

5. Портер М. Стратегія конкуренції / М. Портер, пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 390 с.