Економічні науки/12. Економіка сільського господарства

Манюк Н.А.

Буковинський державний

фінансово-економічний університет, Україна

Наук. керівник: Гудзик І.В.

Теоретичні та методичні основи фінансового забезпечення аграрного сектора України

Актуальність теми. В умовах інтеграції економіки України до Європейської Спільноти та постійних структурних перебудов в аграрному секторі економіки країни особливо актуальним є питання подальшого розвитку й удосконалення механізму фінансування аграрного сектору, який є одним з пріоритетних і стратегічних напрямів розвитку економіки України. Вирішення питань фінансового забезпечення дасть можливість не тільки створити сприятливі умови для нарощування конкурентоспроможності аграрних підприємств на внутрішніх і на європейських ринках, але й гарантуватиме продовольчу безпеку держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Кожний вчений має власне бачення щодо наявних проблем та пошуку нових джерел фінансових ресурсів у аграрному секторі. Комплексне розв’язання проблеми обмежується тим, що більшість дослідників розглядають окремо економічні, господарські, організаційні, фінансові аспекти фінансового забезпечення. Недостатня увага приділяється визначенню теоретичних засад функціонування та фінансового забезпечення розвитку і діяльності агропідприємств як єдиної взаємопов’язаної та взаємозалежної системи, особливо з урахуванням регіональних особливостей України. Питання щодо теоретичних і методичних основ фінансового забезпечення аграрного сектора України досліджували такі вчені як І.В. Комарова, В.І. Кравець,О.Д. Радченко, Р.І. Содома, А.Г. Бабенко, Т. Занько, О.Л. Тичина та ін.

Постановка завдання. Формування фінансових ресурсів АПК залежить від багатьох факторів, як внутрішніх, так і зовнішніх. Основним фактором є рівень розвитку відносин на різних сегментах фінансовому ринку, які по різному впливають на формування фінансових ресурсів АПК. Важливим завданням є дослідження теоретичних і методичних основ фінансування АПК, а також виявлення сучасних тенденцій фінансового забезпечення та формування на основі проведених досліджень основних проблем і перспективних напрямів удосконалення механізму фінансування аграрних підприємств України.

Виклад основного матеріалу. У процесі ринкових трансформаційних перебудов аграрний сектор став одним з пріоритетних напрямків розвитку економіки, але підприємства даної галузі стикаються з проблемою фінансування, оскільки власних фінансових ресурсів недостатньо для відтворення і модернізації АПК України, то необхідним є пошук нових джерел фінансування. Розглянемо основні джерела завдяки яким фінансуються підприємства аграрної сфери [рис. 1].

Рис. 1 Джерела формування фінансового потенціалу аграрного підприємства

Сільське господарство з об’єктивних причин залишається однією з найбільш ризикових галузей. Саме тому у вирішенні проблеми зниження ступеня ризиків у сільському господарстві активну участь має брати держава. Це підтверджується як світовим досвідом державного регулювання агровиробництва, так і системними структурно-галузевими зрушеннями в економіці України [1, 162].

Саме тому держава приймає ряд заходів щодо підтримки АПК, оскільки він є системоутворюючим в національній економіці, формує економічну, екологічну та енергетичну безпеку, забезпечує розвиток технологічно пов’язаних галузей національної економіки та формує соціально-економічні основи розвитку сільських територій.

Основним джерелом державного фінансування аграрних підприємств являються асигнування з державного бюджету України. Інфраструктура аграрного сектору економіки України потребує значних фінансових ресурсів для забезпечення нормальної роботи міністерств і відомств щодо питань ведення агробізнесу та безпосередньої підтримки самих аграрних підприємств через надання їм пільг, субсидій, дотацій та ін.

Розглянемо і проаналізуємо обсяг фінансових ресурсів виділених державою на аграрну сферу України на 2012-2014 роки [10].

Таблиця 1

Порівняння видатків Держбюджету на аграрну сферу в 2012–2014 роки

Найменування згідно з відомчою та програмною класифікаціями видатків і кредитування державного бюджету	2012 р.	2013 р.	2014 р.	Рівень видатків 2014 р. до 2013, %
	Разом загальний і спеціальний фонди, млн грн
Міністерство аграрної політики та продовольства України	8 451 341,4	8 313 533,7	8 511 173,1	102,38
Апарат Міністерства аграрної політики та продовольства України	4 780 528,1	4 599 484,1	4 883 181,7	106,17
Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України	1916038,3	2231147,2	2282841,6	102,32
Продовження табл.1
Державне агентство земельних ресурсів України	1198419,0	903716,8	791980,3	87,64
Державне агентство рибного господарства України	210048,8	252469,1	257978,2	102,18
Державна інспекція сільського господарства України	346307,2	326716,5	295191,3	90,35

Найбільше зростання видатків порівняно з 2013 роком (у понад 2 рази) передбачається на фінансову підтримку заходів в агропромисловому комплексі. На всі заходи у 2014 році передбачено виділити 206 млн 779,9 тис. грн. У перерахунку на орні землі — менше 7 грн/га. До того ж слід врахувати кредиторські заборгованість. Наприклад, уряд має борг у декілька мільйонів гривень перед сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами ще з 2012 року. У тому ж таки 2012-му на фінансову підтримку заходів в АПК було закладено понад 827 млн грн, і не дивлячись на велику суму, через уже наявний борг країни коштів кооперативам не вистачило.

Істотно, на 25% порівняно з минулим роком, зростуть видатки на керівництво й управління у сфері агропромислового комплексу. Також майже на 25% зростуть видатки на керівництво у сфері ветеринарної медицини та фітосанітарної служби України. Державна інспекція сільського господарства — їй виділено майже на 56% менше за попередній рік. На 40% зменшуються видатки на витрати Аграрного фонду, пов’язані з комплексом заходів зі зберігання, перевезення, переробки та експортом об’єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду [10].

Фінансування прикладних наукових і науково-технічних розробок, виконання робіт за державними цільовими програмами та державним замовленням у сфері рибного господарства зменшиться також більше ніж удвічі.

Загалом стан бюджетного фінансування характеризується суперечливими тенденціями, а обсяг державної фінансової підтримки галузі є недостатніми і не враховують реальних потреб розвитку аграрного сектору. Чинна система фінансування зазнає впливу економічної кризи, характеризується хронічною недостатністю ресурсної бази, виділені кошти не псрияють вирівнюванню та стабілізації стану об’єктів, на які вони спрямовані. Програми розвитку аграрного виробництва не пов’ язані з реальними показниками, про що свідчать постійні зміни у виборі об’єктів фінансування та розподілу коштів на розвиток галузей і видів продукції. Посилюється тенденція об’єднання напрямів (програм) підтримки, що ускладнює контроль за ефективністю фінансування. Ці недоліки призводять до неефективного використання, розпорошення бюджетних коштів; недоступності бюджетної підтримки для окремої категорії товаровиробників [4].

Прагнення підвищити фінансову дисципліну при використанні бюджетних коштів шляхом ускладнення порядку надання фінансової підтримки часом призводить до втрати інтересу агропідприємств до такої допомоги.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок про те, що запорукою ефективності державної підтримки аграрних підприємств України є не лише збільшення розмірів бюджетного фінансування, а й забезпечення чіткого і зрозумілого порядку використання таких коштів. Тому в наступному бюджетному періоді слід вдосконалити порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки агробізнесу.

Державне фінансування аграрного сектору є досить нестабільним через наявний бюджетний дефіцит і великі борги держави. До того ж, на даний час у країні досить напружена політична і економічна ситуація, що тягне за собою нестабільність валютного курсу, виникненням на фоні цього інфляційних процесів та інших дисбалансів макроекономічних показників. Дана ситуація не лише негативно впливає на аграрний сектор, а й несе небезпеку для всіх економічних сфер України.

В умовах ринку суб’єкти господарювання мають у першу чергу розраховувати на внутрішні фінансові джерела та ресурси, а зовнішні джерела – відігравати регулюючу і допоміжну роль.

Одним із таких джерел є самофінансування, за яким передбачено здійснення розширеного відтворення за рахунок внутрішніх джерел (прибутку і амортизаційних відрахувань) та залучення кредитних ресурсів.

Прибутки і амортизаційні відрахування також є вагомими джерелами фінансування подальшого розвитку агропідприємств, але ймовірність використання даних грошових ресурсів на розширене відтворення досить низька, оскільки дані кошти зазвичай направляються на покриття основних витрат агропідприємства, а на модернізацію обладнання чи закупівлю нових основних фондів коштів не залишається. До того ж, враховуючи сезонність агробізнесу, то є ризик отримання низького прибутку або навіть отримання збитків у результаті діяльності, для покриття яких, знову ж таки потрібно залучати додаткові фінансові ресурси через різні канали фінансового ринку.

Ще одним джерелом фінансування аграрних підприємств служить кредит. Основними інститутами кредитування служать комерційні банки.

Власне, для українського фінансового ринку властивою є так звана “банкоцетрична” модель структурної побудови, при якій в основному, перерозподіл фінансових ресурсів здійснюється комерційними банками, але для аграрного сектору банківське кредитування фактично є сферою залучення інвестицій [3, 189].

Слід відмітити, що в зарубіжних країнах комерційні банки теж відіграють важливу роль у фінансуванні розвитку аграрного сектору. Частка комерційних банків в сільськогосподарському кредитуванні, коливається від 32% в США, до 8% у Німеччині і трохи більше 2% у Франції [2, 86].

Проте, на відміну від України, в розвинених країнах кредитні потреби аграріїв більше обслуговують не комерційні, а кооперативні банки. У Фінляндії частка кооперативних банків у кредитуванні сільського господарства складає 58%, у Нідерландах - 90%, в Японії - 80%, у Франції - 75%, в Австрії - 65%, в Португалії – понад 60%, у Бельгії - 50%, у Швеції - 45%, у ФРН - 44%, в Іспанії - 30% [8].

Слід наголосити, що кожен вид фінансування має певні недоліки, кредит не виняток. Є ряд факторів, які стримують аграрні підприємства у використанні кредиту як джерела фінансування. Проблемами кредитування сільськогосподарських підприємств банками є: підвищення фінансових ризиків, спричинене отриманням кредиту, у перспективі може призвести до втрати фінансової стійкості і навіть платоспроможності; відсутність у позичальників ліквідного забезпечення кредитів; високі кредитні відсотки; довга процедура розгляду можливості отримання кредиту; вплив сезону на сільськогосподарське виробництво і залежність від природно-кліматичних умов; катастрофічне падіння родючості ґрунтів та зростання їх ерозії; непостійне законодавство, нестабільність фінансової та політичної системи; неможливість отримання кредиту на створення сільськогосподарського підприємства «з нуля» [5, 118].

Для більш стабільного та безперебійного забезпечення аграрних під приємств банківськими кредитами слід вжити заходів, які стосуються як фі нансових установ, так і товаровиробників, а саме: зміцнення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, належне обґрунтування обсягів банківських кредитів, бізнес-планування виробничої та фінансової діяльності, дотримання термінів повернення кредитів. Шляхом поліпшення забезпечення аграрних товаровиробників кредитними ресурсами може бути також широке запровадження в практику вексельних позик [6, 29].

На даному етапі розвитку пріоритетним джерелом фінансового забезпечення для України є залучення інвестицій.

Інвестиційний інтерес до України в контексті глобальних тенденцій невпинно зростає, водночас вже сьогодні вітчизняним агровиробникам потрібно застосовувати ефективне управління, аби досягти більшої інвестиційної привабливості та залучити інші шляхи фінансування. Глобальний попит у світі на продукти харчування, за свідченням експертів, зростатиме при суттєвому зменшенні земель, придатних для сільгоспвиробництва. На цьому фоні Україна зберігає високу інвестиційну привабливість [7].

ЄБРР є одним з найбільших інвесторів і кредиторів України, учасником широкого спектру проектів як у державному, так і в приватному секторі України. Європейський банк реконструкції і розвитку в 2014 році може виділити українським аграрним підприємствам 200-250 млн. євро. Банк має намір фінансувати не тільки виробників сільгоспсировини, а й її переробників.

Раніше ЄБРР заявив про плани збільшити обсяг інвестицій в Україну до 1 млрд євро на рік упродовж найближчих декількох років з 550-750 млн євро, передбачених раніше.

У 2013 році банк профінансував загалом 32 проекти в Україні на загальну суму 820 млн євро (понад 1 млрд дол.), що на 0,2 млрд дол. менше від показника 2012 року [9].

На сьогодні існує багато програм для підтримки АПК України, але для того, щоб вибрати найефективнішу з них потрібно зважити всі переваги і недоліки та вибрати оптимальний варіант, який буде максимально придатними для конкретного аграрного підприємства. Стратегії та програми розроблені державою надають можливість агропідприємствам отримувати додаткові фінансові ресурси на вигідних умовах та розвивати свою діяльність у напрямку обраному державою. Пріоритетним для України залишається використання іноземних інвестицій. Дослідивши теоретичні та методичні основи фінансового забезпечення аграрного сектора України, можна стверджувати, що лише при комплексному використанні всіх видів і методів фінансування АПК, дані підприємства будуть забезпечені фінансовими ресурсами в необхідному обсязі, що дасть їм можливість розвивати та розширювати спектр своєї діяльності.

Література:

1. Комарова І.В. Фінансове забезпечення аграрного сектора України за рахунок бюджетних коштів / І.В. Комарова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - № 4(16). – 2011. – С. 161-165.

2. Коробейников М. Зарубежная практика кредитования сельскогохозяйства / М. Коробейников // Международный сельскохозяйственный журнал. – 2010. – №4. – С.84-88.

3. Кравець В.І. Перспективи забезпечення розвитку аграрного сектору фінансовими інститутами в Україні / В.І. Кравець // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – Випуск 1(6), Том 2. – 2013. – С. 187-191.

4. Радченко О. Д. Особливості бюджетного фінансування розвитку сільського господарства / О. Д. Радченко // Збірник матеріалів Чотирнадцятих річних зборів Всеукр. Конгр. Вчених економістів-аграрників, м. Київ, 16-17 жовтня 2012р., – К.: ННЦ «IAE», 2013. С. – 543-549.

5. Содома Р.І. Кредитна підтримка банками сільськогосподарських підприємств України/ Р.І. Содома// Облік і фінанси АПК. – №3. – 2010. – С.118.

6. Бабенко А.Г., Тичина О.Л. Фінансово-кредитна підтримка сільськогосподарського сектору економіки: стан та перспективи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.

7. Занько Т. Аграрні інвестиції: все в руках агробізнесу Газета "Агробізнес сьогодні " №23. – 2012  [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukragroconsult.com/about_ukragrokonsalt/publikacii/2013/agrarni-investiciyi-vse-v-rukah-agrobiznesu

8. Зарубежный опыт развития кредитной кооперации в аграрном секторе [Электоронний ресурс] – Режим доступу: http://www.creditcoop.ru/ index

9. Інформаційне агентство Уніан [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://economics.unian.ua/agro/911170-ebrr-profinansue-ukrajinskiy-agrobiznes-na-200-250-mln-evro.html

10. The Ukrainian Farmer [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.agrotimes.net/journals