Економічні науки/2.Економічна теорія

Студентка (Буришин А.Ю.)

Національний університет харчових технологій, Україна

Природний капітал в системі національних рахунків України

Природний капітал – це категорія, що походить від економічної категорії капітал, проте не обмежується суто економічними характеристиками, зокрема здатністю приносити дохід. Поняття природного капіталу найбільш широко охоплює активи навколишнього природного середовища.

Природний капітал є надто важливим активом, котрий потребує контролю за станом і потоками вигод, що генеруються з метою як мінімізації негативного впливу, так і максимально ефективного їх використання. Забезпечення такого контролю потребує нових сучасних підходів до обліку стану природного капіталу, використання його елементів в економічній діяльності, антропогенного впливу на довкілля. Облік екологічних показників має бути інтегрованим із системою економічного обліку для ефективної державної політики, спрямованої на стале економічне зростання та охорону довкілля.

Розвиток системи національних рахунків (СНР) у напрямі врахування природного капіталу започатковано в 1993 року розробленням спеціального Керівництва для інтегрованих еколого-економічних рахунків, підтверджуючи прагнення світової спільноти стосовно включення інформації про стан природного капіталу в національне рахівництво. Оновлена версія Системи еколого-економічних рахунків, опублікована 2003 року, стала сателітною системою СНР та включала чотири категорії рахунків: фізичні й змішані (поєднання даних у грошових та фізичних одиницях) рахунки потоків матеріалів та енергії, витрат на охорону навколишнього природного середовища, запасів природних ресурсів у фізичних і грошових одиницях, а також екологічно скориговані традиційні 7показники системи національних рахунків. Основну частину системи еколого-економічних рахунків у 2012 р. затверджено як міжнародний статистичний стандарт.

Незважаючи на значне поширення сателітних еколого-економічних рахунків в європейських країнах, вони не використовуються в українській статистичній системі. У Концепції розвитку системи національних рахунків лише зазначено, що у стратегічній перспективі передбачається розроблення системи інтегрованого еколого-економічного обліку. Крім того, у Програмі інтеграції України до Європейського Союзу передбачалося створення сателітних екологічних рахунків та приведення у відповідність до них системи показників статистичної звітності щодо охорони довкілля та природних ресурсів. Проте з’ясовано, що і нині обґрунтування розвитку еколого-економічних рахунків

Система еколого-економічного рахівництва може бути корисною для досягнення більшості цілей екологічної політики визначених у Стратегії державної екологічної політики України до 2020 року, але найбільше – для поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки, інтеграції екологічної політики та вдосконалення системи інтегрованого екологічного управління, а також досягнення екологічно збалансованого природокористування.

Важливою перевагою еколого-економічних рахунків є їх повна узгодженість із традиційними економічними показниками та модульна структура, що дає можливість поступово формувати систему сателітних рахунків. При моделюванні системи еколого-економічного рахівництва України на основі аналізу міжнародної практики використання еколого-економічних рахунків та згідно з цілями вітчизняної екологічної політики запропоновано запровадити та закріпити в нормативних актах п’ять основних груп – природо-ресурсні рахунки, рахунки забруднення довкілля, економічні рахунки, екологічно скориговані макроекономічні показники та екологічні рахунки. Пріоритетними на початкових етапах розвитку системи еколого-економічного рахівництва України визначено такі типи рахунків: водні та енергетичні – у групі природо-ресурсних; відходів та забруднення атмосферного повітря відповідно у забрудненні довкілля; екологічних податків та природоохоронних витрат – в економічних рахунках та екологічно скориговані макроекономічні показники.

За результатами аналізу споживання природного капіталу на прикладі використання енергетичних та водних ресурсів економікою України визначено необхідність запровадження енергетичних і водних рахунків як елементів системи еколого-економічного рахівництва, що не лише дасть можливості сформувати надійну оціночну базу для контролю взаємодії економічної системи і довкілля, а й виявити резерви зниження енерго- та водоємності національного господарства.

Для успішної розбудови інституціональної бази запровадження системи

еколого-економічних рахунків запропоновано формування відповідної методологічної, регулятивно-правової та організаційної бази. Обґрунтовано, що виконання цих робіт має бути комплексним і взаємоузгодженим, сприяючи формуванню системи еколого-економічного рахівництва як дієвого інформаційного інструменту планування державної екологічної політики та контролю за досягненням її основних цілей.

Література

1. Шлапак М. Ю. Система еколого-економічних рахунків як інструмент екологічної політики / М. Ю. Шлапак // Формування та реалізація національної екологічної політики України / За наук. ред. С. О. Лизуна / ДУ «ІЕПСР НАНУ». – Суми : ВТД «Університетська книга», 2012. – С. 129–148; С. 36–68.

2. Шлапак М. Ю. Нагальність імплементації системи еколого-економічних рахунків у національному рахівництві України / М. Ю. Шлапак // Економіка природокористування і охорони довкілля: зб. наук. праць. – К. : РВПС України НАН України, 2009. – С. 236–240.

3. Шлапак М.Ю. Природний капітал як базовий понятійний елемент екологічного рахівництва / М.Ю. Шлапак // Регіональна економіка. – 2010. – № 2. – С. 106–111.