Студентка 4 курсу Хрокало Т.А.

Криворізький національний університет, Україна

Державне регулювання економіки

Сучасна економіка надзвичайно складна, вона покликана формувати умови для найрізноманітніших видів життєдіяльності людей. У залежності від того, як організована економіка, на яких принципах ця організація будується, можна визначити, які задачі вона в стані вирішити, які інтереси суспільства, різних соціальних груп вона може задовольнити.

У забезпеченні нормального функціонування будь-якої сучасної економічної системи важлива роль належить державі. Держава протягом всієї історії свого існування поряд із задачами підтримки порядку, законності, організації національної оборони, виконувала певні функції в сфері економіки.

Державне регулювання економіки - форма управління економікою, що представляє собою вплив державних органів на економічні процеси. Воно

застосовується в умовах, коли об'єкт управління безпосередньо не підпорядкований суб'єкту управління, тобто якомусь державному органу.

Метою моєї роботи є розгляд і аналіз такого важливого механізму, як регулювання економіки. Більш докладно я хотіла би зупинитися на фінансовій політиці держави, тому що дана проблема дуже насущна й актуальна саме зараз, коли Україна вийшла на новий, більш якісний рівень свого розвитку в таких сферах як:

· Економіка

· Політика

· Соціальний розвиток

· освіта, і ін.

Актуальність розгляду даної теми визначається наступними факторами. Багато фундаментальних проблем сучасного суспільства не можуть бути вирішені винятково ринковими механізмами і мають потребу в державній участі. До цих проблем відноситься насамперед розвиток соціальної сфери, що з пассивного елемента економічної системи перетворилася в одне з найважливіших джерел економічного росту. Зокрема, рівень освіти, кваліфікації робочої сили і стан наукових досліджень безпосередньо впливають на темпи і якість економічного росту, що підтверджено спеціальними дослідженнями. Надалі роль освіти і науки в економічному розвитку буде, цілком ймовірно, зростати за рахунок традиційних, матеріально-речовинних факторів виробництва. До числа інших нематеріальних факторів, що надають величезний вплив на стан робочої сили і продуктивність праці, на якість економічного росту, відносяться охорона здоров'я, соціальне забезпечення і стан навколишнього середовища. Високий рівень матеріального і духовного добробуту громадян, домінування середнього класу в структурі суспільства і, отже, реалізація принципів соціального партнерства визначають довгострокові економічні перспективи країни і її соціально-політичну стабільність.

Особливим фактором об'єктивного посилення ролі держави виступає надзвичайно зросла соціально-організаційна складність сучасної економіки, що порушує звичайні функціональні зв'язки усередині ринкової системи. Це явище «інституціональна ригідність» виявляється в тім, що фундаментальні ринкові перемінні, теоретично здатні змінюватися як убік збільшення, так і убік зниження. У сучасному суспільстві зазвичай змінюються тільки в одну сторону, через опір правових інститутів і організацій, змінам в іншому напрямку (зазвичай навіть при погіршенні ділової кон'юнктури абсолютний рівень цін і зарплати не знижується). Сучасна економіка значною мірою втратила гнучкість, що була притаманна ранньому капіталізму.

Державне регулювання економіки має важливе значення для економічного і соціального розвитку країни. При цьому, здійснюючи регулювання економіки, держава використовує широкий набір засобів і методів впливу на економіку, таких як бюджет, податки, кредитно-грошова політика, економічне законодавство і т.д.

Зниження соціальних і інших витрат перехідного періоду зв'язано з глибоким усвідомленням усіма членами суспільства характеру змін, цілей і задач трансформації. Крім цього, необхідна величезна організаційна робота з погодженості всіх елементів перетворення суспільства, забезпечення гарантій по всіх аспектах його безпеки.

Усе це,підкреслює необхідність активної ролі держави, усіх її інститутів у творчому, а не руйнівному процесі. У цей період держава не може піти з економіки. Потреба в її діяльності як гарантії стабільності і благополуччя в сьогоденні і майбутньому зростає.

Література

1. Указ Президента України «Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року» // Урядовий кур'єр. 31 травня 2000 р

2. Кравчук О. Я. Планування та регулювання розвитку підприємницької діяльності. Автор дис. на здоб. наук, ступеня к. е. н.- Львів, 2000.

3. Соколовська А. М. Податкова система України в контексті світового досвіду // Фінанси України. 1997. № 7.

4. Конрад Ю., Луніна І. Податкова політика в Україні: підходи і перспективи // Економіка України. 1996.- №11.

5. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки / За ред. І. Р. Михасюка.-Львівський національний університет ім. І. Франка.-К.: Атіка, Ельга-Н., 2000.- 208 с.

6. Чистов С. М. Державне регулювання економіки.-К.: КНЕУ, 2002.-208 с.

7. Запоточний І. В., Захарченко В. І. Державне регулювання регіональної економіки.-Харків-Львів-Одеса: ТОВ “Одіссей”, 2003 р. -592 с.