Економічні науки/ 1. Банки та банківська система

Рябишева О. В.

Харківський національний економічний університет ім. С. Кузнеця, Україна

Напрямки аналізу кредитного портфеля банку

У структурі активних операцій банку найбільшу питому вагу займають кредитні операції. Це пов’язано з об’єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку, які є найбільш ефективними, але і найбільш ризикованими з погляду забезпеченості та дохідності, а також ступеня ризику, лежить в основі аналізу якості активів. Це, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку.

Кредитні операції банку формують його кредитний портфель. Аналіз кредитного портфеля банку доцільно проводити з точки зору його складових, динаміки, структури, галузей економіки, за суб’єктами та іншими ознаками. Також важливим є аналіз якості та ефективності кредитного портфеля банку.

Формування та ефективне управління кредитним портфелем неможливе без визначення основних напрямків його аналізу. Це, в свою чергу, дає можливість дослідити переваги та недоліки кожного з представлених напрямів, використавши той, який більш підходить для адекватної оцінки ефективності кредитного портфелю конкретного банку.

Дослідженням проблем аналізу кредитного портфелю банку займалися такі провідні вітчизняні вчені у галузі банківської справи, банківського менеджменту, аналізу кредитного ризику та кредитного портфеля як А. Г. Гончарук, В. І. Капран, Ю. Г. Козак, С. Я. Моринець, А.М. Мороз, А. А. Морозов, Л. П. Петрашко, Л. В. Руденко, Л.П. Снігурська, Р.І. Тиркало та інші.

Формування якісного кредитного портфеля є одним з першочергових завдань українських банків. Однак сьогодні спостерігається недостатній рівень дослідження теоретичних і методичних проблем щодо його аналізу, що свідчить про актуальність обраної теми.

Метою роботи є виділення та узагальнення основних напрямів аналізу кредитного портфеля банківської установи.

Вивчення літературних джерел з питань управління кредитним портфелем банку свідчить про те, що на даний час існує ряд підходів до визначення сутності цієї категорії. Взагалі під портфелем варто розуміти сукупність, набір, запас певних матеріальних, фінансових, ідейних або інших параметрів, що дають подання про характер, напрямки, обсяги діяльності, перспективах ринкової ніші банку [4].

Так, Грудзевич У. Я. та Парасій-Вергуненко І. М. визначають кредитний портфель банку як сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу [1, 3].

Більш ширше визначення дає Вовк В. Я.: «Кредитний портфель банку – це сукупність кредитів, наданих одним банком на певну дату з метою одержання доходу у вигляді відсотків» [2].

Зазначимо, що дане визначення глибше та детальніше розкриває зміст поняття «кредитний портфель», тому є більш точним і буде використовуватися автором в подальшому дослідженні

Аналіз кредитного портфелю потребує дослідження його структури в розрізі груп ризику, ступеня забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфелю.

Аналіз і узагальнення останніх досліджень з питань банківського менеджменту дали змогу виділити основні напрями аналізу кредитного портфелю банку [1-4]:

1. за видами та формами кредиту: овердрафт, кредити під платіжні картки, операції РЕПО, векселі, факторинг, комерційні кредити, кредити на будівництво, освоєння землі, фінансовий лізинг тощо;

2. за цільовим спрямуванням: в поточну та інвестиційну діяльність;

3. за видами економічної діяльності клієнтів банку;

4. за терміном погашення: поточні (непрострочені), прострочені або пролонговані (для більш детального аналізу прострочені кредити додатково групуються за тривалістю порушення термінів повернення основного боргу: від 1 до 30 днів; від 31 до 60 днів; від 61 до 180 днів; більше 180 днів); аналіз кредитів, згрупованих за терміном погашення, має за мету визначення шляхів прискорення оборотності кредитів та загального підвищення ефективності використання кредитних ресурсів банку;

5. за контрагентами: кредити, надані суб’єктам господарювання (в розрізі організаційно-правових форм господарювання, форм власності), органам загального державного управління, місцевим органам державного управління, фізичним особам, а також міжбанківський кредит;

6. за видом забезпечення: забезпечені (надані під заставу, під гарантію, застраховані) та незабезпечені;

7. за термінами надання: короткострокові (до 1 року) і довгострокові (більше 1 року);

8. за валютою кредитування: в національній та іноземній валютах;

9. за ступенем ризику: стандартні та нестандартні (під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні).

Зазначимо, що принциповим недоліком існуючих підходів до аналізу є здебільшого статичний підхід до формування та оптимізації портфелю кредитів банку. Тому для функціонуючого банку завдання формування кредитного портфелю доцільно розв’язувати на основі підходу, пов’язаного з прийняттям рішення щодо зміни складу та структури портфеля, утвореного в попередньому періоді.

Розглянуті методики аналізу кредитного портфеля банку передбачають комплексний підхід до вивчення кредитного напрямку діяльності банку, дають змогу оцінити його ефективність, визначити основні шляхи вдосконалення управління активами банку та підвищити результативність банківського менеджменту.

Література:

1. Грудзевич У.Я. Аналіз банківської діяльності [Текст]: Навчальний посібник / У. Я. Грудзевич; Національний банк України. – К. : УБС НБУ,  2007.  – 222 с.

2. Вовк В.Я. Кредитування і контроль [Текст] : Навчальний посібник / В. Я. Вовк, О. В. Хмеленко. – К.: Знання, 2008. – 463 с.

3. Парасій–Вергуненко І.М. Аналіз банківської діяльності [Текст]: навчально–методичний посібник / І. М. Парасій–Вергуненко ; Мін–во освіти і науки України, КНЕУ. – К.: КНЕУ, 2003. – 347 с.

4. Табачук, Г. П. Фінансовий облік та фінансова звітність у банках [Текст]: навчальний посібник / НБУ ; ред.: Г. П. Табачук, О. М. Сарахман. – К.: УБС НБУ, 2007. – 430 с.