Гісем Н.В.
Буковинський державний фінансово-економічний університет,
Україна
Науковий керівник: Гудзик І.В.
Сучасні
тенденції співробітництва України з Міжнародним валютним фондом
В статті досліджено співробітництво Міжнародного валютного
фонду з Україною.
Ключові слова: МВФ, борг, квота, стабільність,
кредитор, ризик, дефолт.
Постановка
проблеми та її актуальність. Міжнародний
кредит – це одна з найважливіших складових міжнародних економічних відносин. Україна
має досвід використання міжнародних кредитів, в тому числі і кредитів Міжнародного
валютного фонду. Вплив іноземних кредитів на економіку країни завжди неоднозначний,
особливо в контексті отримання Україною чергового траншу кредиту МВФ. Необхідність
отримання даного кредиту та вигоди для економіки України внаслідок цих запозичень
й обумовлює актуальність теми дослідження.
Аналіз
останніх досліджень і публікацій. Значний вклад у дослідження проблеми співпраці МВФ з Україною внесли такі
вчені: М. Сайкевич, Л. Лебединець, Т. Вахненко, А. Гальчинський, В. Литвицький,
В. Колосова, В. Новицький, В. Хорошковський та ін.
Метою
статті є визначення можливих ризиків та вигод співробітництва
МВФ з Україною.
Виклад основного матеріалу. Міжнародний валютний фонд (МВФ) – міждержавна
валютно-фінансова організація, яка має статус спеціалізованого закладу ООН, до її
складу входять 188 країн. МВФ розпочав діяльність у травні 1946 року згідно з рішенням,
прийнятим під час міжнародної валютно-фінансової конференції у Бреттон-Вудсі (1944
рік) [6].
За статутом штаб-квартира
МВФ розміщується в країні із найбільшою квотою,
з 1946 року це – м. Вашингтон (США). Представником Міжнародного валютного фонду
в Україні призначено пана Жерома
Ваше (Jerome Vacher).
Україна є повноправним
членом Міжнародного валютного фонду з 3 вересня 1992 року.
Активно співпрацювати
із МВФ Україна почала з жовтня 1994 року шляхом отримання кредитів з метою здійснення
економічних реформ. Таке співробітництво здійснювалось переважно в рамках реалізації
спільних програм – “Стенд-бай” (стабілізаційна позика), STF (системна трансформаційна
позика), попереджувальний “Стенд-бай”, Механізм
розширеного фінансування (позика на підтримку розвитку). [1]
Згідно затвердженого статуту, МВФ створена для розв’язання
таких завдань як:
- сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері
через постійно діючу установу, що створює механізм для консультацій та співробітництва
з міжнародних валютно-фінансових проблем;
- сприяння розширенню та збалансованому зростанню міжнародної
торгівлі і тим самим досягненню і підтримка високого рівня зайнятості та реальних
доходів і розвиткові продуктивних ресурсів усіх держав членів як першочерговим завданням
економіки;
- підтримка стабільного та упорядкованого валютного режиму
держав-членів, а також запобігання конкурентному знеціненню валют;
- надання допомоги у створенні багатосторонньої системи
платежів за поточними операціями між державами-членами, а також в усуненні валютних
обмежень, які гальмують розвиток світової торгівлі;
- зміцнення впевненості держав-членів шляхом тимчасового
надання в їх розпорядження за відповідних гарантій загальних ресурсів Фонду і в
такий спосіб уможливлюючи коректування диспропорцій у їхніх платіжних балансах без
застосування заходів, що завдають шкоди національному та міжнародному розвитку;
-
надання засобів для ліквідації незбалансованості платіжних балансів країн-членів
[2].
Важливим моментом боргової політики є джерело фінансування, доцільність отриманих
кредитів та їх правильне використання. Тому розглянемо державний зовнішній борг
в розрізі основних кредиторів (див Табл.1.), їх раціонального отримання та умов,
що постали перед Україною.
Таблиця 1 Зовнішній борг в розрізі кредиторів станом на
31.01.2014
|
|
Тис. дол. США |
Тис.грн. |
% |
|
Заборгованість за позиками, наданими
міжнародними фінансовими організаціями: |
1 907 239,48 |
15 244 565,19 |
100 |
|
Європейське співтоватиство з атомної
енергії |
39 410,92 |
315 011,48 |
2,07 |
|
Європейський банк реконструкції та розвитку |
97 555,03 |
779 757,33 |
5,11 |
|
Міжнародний банк реконструкції та розвитку |
243 743,37 |
1 948 240,73 |
12,78 |
|
Міжнародний Валютний Фонд |
1 526 530,17 |
12 201 555,65 |
80,04 |
Джерело: на основі даних Міністерства Фінансів
України.
Отже, можна побачити, що заборгованість перед Міжнародним
валютним фондом є найбільшою і становить
80,04% заборгованості за позиками, наданими міжнародними фінансовими організаціями
[5]. Це досить велика частка. Хоч запозичення в міжнародних
фінансових організацій, як правило, дозволяє скористатися найбільш пільговими умовами
кредитування і м’якою позицією щодо пролонгації та реструктуризації зобов’язань,
але це пов’язано зі значним комплексом додаткових умов, які не завжди відповідні
поточній державній політиці. Крім того, фінансовий потенціал міжнародних фінансових
організацій обмежений та обсяг засобів, що залучається з цього джерела, порівняно
невеликий.
Для кожної держави – члена МВФ встановлюється
квота в спеціальних правах запозичення (СПЗ) та визначається сума квоти – це внесок
України як члена МВФ (табл.2). Величина квоти залежить від економічного розвитку
країни і визначається Радою директорів МВФ. Квота визначає для країни-члена кількість
голосів у МВФ, ліміт доступу до фінансових ресурсів МВФ та частку в розподілі СПЗ
– одиниці обліку МВФ [3].
Таблиця 2 Внески за рахунок квоти МВФ
за 2010-2013 рр. (кінець року)
Грн.
|
Рік |
2010 |
2011 |
2012 |
2013 |
|
1
дол.США |
7,961700 |
7,989800 |
7,993000 |
7,993000 |
|
1СПЗ |
12,261295 |
12,266467 |
12,284601 |
12,350849 |
|
1
євро |
10,573138 |
10,298053 |
10,537172 |
11,041530 |
Джерело: статистичні дані з офіційного
сайта Національного банку України. Річні звіти за 2010-2013 рр.
За 2012-2013 роки Україна повернула 5,6 млрд СПЗ. У 2014
році Україна повинна повернути МВФ 2,42 млрд СПЗ ($ 3,7 млрд), в 2015 - 977 млн
СПЗ (близько $ 1,5 млрд). На цьому розрахунки мають завершитися [4].
25 квітня 2014 р. прийнято розпорядження Кабінету Міністрів
№ 409-р “Про уповноваження Міністра фінансів на підписання векселів у національній
валюті на користь Міжнародного валютного фонду”.
З 4 березня по 25 березня 2014 року у м. Києві перебувала
місія Європейського департаменту МВФ з метою ознайомлення із поточною економічною
ситуацією і обговорення програми економічних реформ Уряду, підтримку якій зміг би
надати МВФ [4].
Мета урядової програми економічних реформ - відновити макроекономічну
стабільність і вивести країну на шлях доброякісного управління та стійкого економічного
зростання, одночасно забезпечивши захист уразливим верствам населення. Ядро програми
сформують реформи у наступних царинах: монетарна та валютно-курсова політика, фінансовий
сектор, фіскальна політика, енергетичний сектор, також зміцнення державного урядування,
посилення прозорості та поліпшення бізнес-клімату [6].
Урядова програма буде спрямована на:
¾ реформи, націлені на вдосконалення державного
врядування, підвищення
прозорості і поліпшення бізнес-клімату, стануть центральним
елементом;
¾ монетарна політика зосереджуватиметься на питанні
стабільності
внутрішніх цін, із одночасним дотримуванням режиму гнучкого
обмінного курсу. Це в свою чергу допоможе Україні подолати дисбаланс у зовнішньому
секторі і полегшить процес поступового відновлення міжнародних резервів;
¾ фіскальна політика орієнтуватиметься на забезпечення
виконання зобов’я-
зань з фінансування пріоритетних видатків у найближчі місяці.
Початкової стабілізації у 2014 році буде досягнуто шляхом комбінування заходів,
спрямованих на підвищення доходів та скорочення видатків;
¾ у енергетичному секторі реформи будуть зосереджені
на тому, щоб скоро -
тити гальмівний вплив, який справляє цей сектор на фіскальну
ситуацію, та підвищити його ефективність. Ключовим кроком для забезпечення цієї
мети буде поступове підвищення роздрібних
тарифів на газо- та теплопостачання. Важливо зауважити, що цей процес буде підкріплено
розширеними заходами із соціального захисту, що мають пом’якшити негативний вплив
на найбідніші верстви населення;
¾ у фінансовому секторі реформи будуть зосереджуватися на тому, щоб
забезпечити: (i) ситуацію, за якої банки будуть
здоровими, ліквідними, з добрим рівнем капіталізації; (ii) вдосконалення
регулятивно-наглядової бази НБУ, у т.ч. її мається на увазі відповідність
вимогам оптимальної міжнародної практики та консолідованого нагляду, а також
(iii) сприяння розв’язанню питання про непрацюючі позики у банківському секторі.
Заходи в рамках політики щодо цих секторів передбачатимуть
ухвалення нового закону про державні закупівлі, що має закрити лазівки для уникнення
дотримання конкурентних процедур; заходи, спрямовані на полегшення для бізнесу процедури
отримання відшкодування ПДВ; а також щоквартальне проведення незалежного аудиту
рахунків НАК НАФТОГАЗ. Вище зазначені заходи, а також інші кроки будуть розроблятися
у повному обсязі за допомоги Світового Банку, ЄБРР та інших міжнародних організацій,
і мають забезпечити більш прозору роботу Уряду, вирішити задавнені питання, які
стосуються державного врядування, і ліквідувати перешкоди на шляху до економічного
зростання [6].
Як бачимо продовження співпраці України
з Міжнародним валютним фондом може принести користь економіці країни, але при цьому
присутні й деякі ризики. Продовження співпраці з МВФ має стати гарантією проведення
структурних реформ в українській економіці. Другий позитивний момент — внутрішня
і зовнішня стабільність, підтримка курсу, покриття дефіциту бюджету. Разом із тим
існує ряд недоліків співпраці України з Міжнародним валютним фондом:
¾
зростання
зовнішньої заборгованості України;
¾
постійний
вплив на діяльність уряду;
¾
посилення
конкурентної боротьби країн за ринки збуту, джерела сировини, сфери вкладання капіталів;
¾
неспроможність сформувати засади довгострокової
конкурентоспроможності національної економіки.
Висновки. Ефективність використання
запозичених коштів визначається спроможністю влади створити в країні умови для
повернення боргу разом із сплатою відсотків і не перетворити тимчасову проблему
в заборгованість. Отже,
МВФ має велике значення для покращення економічного становища України. Кредити МВФ
заохочують зростання споживання, сприяють удосконаленню банківської та
грошово-кредитної системи держави, надходженню іноземних інвестицій, стимулюють
розвиток торгівлі. Адже розриву відносин з МВФ згубно вплине на розвиток
України. Так, відмова в наданні коштів негативно вплине на економіку України.
Потрібно враховувати, що українському уряду необхідно скорочувати витрати. Наше
життя не відповідає нашим прибуткам. Виходить, що МВФ висуває правильні вимоги
до України.
Україна могла би обмежитись
консультативною підтримкою фахівців МВФ. До такої практики відносин з МВФ
перейшли Польща, Чехія, Угорщина після завершення фінансових програм,
направлених на підтримку переходу національних економік до ринкових відносин.
Це, звичайно, не означає виходу цих держав, а в подальшому і України, з ринків
зовнішніх запозичень. Основними кредиторами України, очевидно, залишаться
Світовий банк, ЄБРР та приватні інвестори. Однак, на той час основними
позичальниками з української сторони мали би стати окремі суб'єкти
підприємницької діяльності.
Список використаної літератури:
1.
Закон
України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції
та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та
Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від 03.06.1992 №2402-XII.
2.
Лобас
М.Г. Міжнародні фінансові організації та їх значення для економічного розвитку країн.
с.1-8. // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Agroin/2010_4-6/LOBAS.pdf
3.
Міністерство економіки
України. Досвід співробітництва України з МВФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.kmu.gov.ua.
4.
Інтернет-вісник новин
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://economics.lb.ua/finances/2013/12/20/248814_dolg_ukraini_pered_mvf_sravnyaetsya.html
5.
Офіційний сайт Національного
банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua
6.
Офіційний сайт Міжнародного
валютного фонду [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.imf.org.