Економічні науки/2. Зовнішньоекономічна діяльність
к.е.н.
Січко С.М., Сизова І.О.
Миколаївський
національний університет імені В.О. Сухомлинського, Україна
Місце України в системі міжнародного трансферу технологій
На
теперішній час одним з ключових питань цивілізаційного перспективного розвитку
України є обґрунтована й послідовна орієнтація країни на залучення до процесів
техноглобалізму, який представляє собою планетарний тренд інтернаціоналізації
створення й освоєння, виробничого й комерційного використання, трансферу й
дифузії інновацій та технологій.
Однак через ряд факторів, що перешкоджають ефективному трансферу технологій
між економіками, особливо між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються
(якою і є Україна), процеси передачі можуть загрожувати національній
економічній безпеці і, в першу чергу, її технологічній складовій. При цьому
може відбуватися поглиблення технологічної відсталості, яка в свою чергу не
дозволяє подолати технологічну залежність, причому залежність закріплює
відсталість.
Світові тенденції останніх 23 років характеризувались зростанням обсягів
торгівлі первинними ресурсам та більш ніж десятикратне зростання вартості
експорту з Китаю, і підвищенням ролі Китаю як експортера високого класу
проміжних та інвестиційних товарів. Частка країн ОЕСР у світовому експорті
скоротилася з 75% до 60%.
У 2012 р. Україна зайняла 75 місце з 142 країн у рейтингу розвиненості
ІT-технологій у досліджені Всесвітнього економічного форуму The Networked Readіness
Іndex 2012. Україна піднялась на 15 позицій у рейтингу із сумарним балом 3,85.
У попередньому рейтингу Україна займала 90 позицію [7].
Щодо міжнародних аспектів інноваційного розвитку, у 2013 р. кількість
придбаних іноземних технологій промисловими підприємствами України скоротилась
до 142 технологій проти 534 у 2012 р. і була найменшою за період 2007-2013 рр.
Аналіз фактично придбаних іноземних технологій підприємствами України за
видами промислової діяльності показав, що іноземні технології активно використовували
підприємства машинобудування (в середньому 52,4% іноземних технологій),
хімічної та нафтохімічної (13,7%), а також харчової промисловості (10,7%).
Рівень створення
високих технологій у 2013 році склала 486, у т.ч. 86,4% – нові для України, 13,6%
– принципово нові. Із загальної їх кількості 16,0% створювалися за державним
контрактом. Однак дана тенденція більшою мірою обумовлена прискоренням розвитку
сучасних технологій та моральному їх старінню, ніж безпосереднім розвитком та
проривом України у даній галузі розвитку економіки.
Найбільша кількість
створених високих технологій в Україні у 2013 році призначена для впровадження
у переробній промисловості – 47,2%; в галузі досліджень і розробок – 29,1%; у
виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води – 2,5%; у добувній
промисловості – 2,0%; а також на підприємствах транспорту та зв’язку – 2,0%.
Технологічний розвиток інших галузей економіки України є більш повільним [2].
При трансфері високих технологій важливу роль повинна відігравати держава,
зокрема, через державні підприємств.
При цьому роль державних корпорацій в контексті підвищення конкурентоздатності
національної економіки на основі технологічного фактору пов’язана з тим, що:
- доступні для державних корпорацій ресурси дозволяють не лише розвивати
власні розробки, але й здобувати та освоювати закордонні технології;
- залучення в ці корпорації цілих технологічних ланцюжків поліпшує ситуацію
з поставками матеріалів і комплектуючих;
- підходи держави щодо використання прав інтелектуальної власності як
одного з інструментів економічної інтеграції припускають чітку регламентацію
цих прав та створюють умови для ефективного управління ними на міжнародному
рівні [1, с. 46-47].
Прикладом діючих аналогів державних корпорацій в Україні є Державне
космічне агентство, до складу якого входять 7 відкритих акціонерних товариств
та 20 державних підприємств.
Однак, позиції України як держави у рейтингу Глобальної
конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму за показником «Захист
інтелектуальної власності» є одними з найнижчих у світі, а саме у 2010/2011 рр.
– 108 місце (зі 133), у 2011/2012 рр. – 113 місце (зі 139), у 2012/2013 рр. –
117 місце (зі 142). Україна також постійно потрапляє до рейтингів країн, в яких
розвинене піратство та інші порушення прав інтелектуальної власності, що не
сприяє інноваційному іміджу держави.
Окрім цього, ще однією з головних перешкод розвитку України як
високотехнологічної держави є те, що переважна більшість високих технологій
сконцентровані на підприємствах військово-промислового комплексу. Аналогічно й
вся продукція ракетно-космічної галузі представляє собою товари подвійного
призначення, що мають пряме відношення до системи національної безпеки країни.
Тому варто розробити систему трансферу технологій у цивільні сектори за
аналогією США або Фінляндії.
Література:
1. Нехорошева Л.Н. Інноваційний розвиток в умовах «нової
економіки»//Л.Н.Нехорошева / Наука та інновації.- 2008.- № 4.- С.42-47.
2.Створення та використання
передових технологій та об’єктів права інтелектуальної власності на
підприємствах України у 2013 році. Експрес-випуск [Електронний ресурс]/ Державна служба статистики України, 2014.- Режим
доступу: www.ukrstat
gov.ua.
3. The Global Innovation Index 2010 Report [Електронний ресурс].– Режим
доступу: http://ru.scribd.com/doc/129050031/The-Global-Innovation-Index-2010-Report.
4.The Global Innovation Index 2011 Report [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:
http://ru.scribd.com/doc/129070054/The-Global-Innovation-Index-2011-Report.
5.The Global Innovation Index 2012 Report [Електронний ресурс].– Режим
доступу: http://ru.scribd.com/doc/129070247/The-Global-Innovation-Index-2012-Report.
6.The Global Innovation Index 2013 Report [Електронний
ресурс].– Режим доступу: http://ru.scribd.com/doc/129070543/The-Global-Innovation-Index-2013-Report.
7.The Networked Readіness Іndex
2012 [Електронний ресурс].– Режим доступу: www3.weforum.org/docs/GITR/2012/GITR_OverallRankings_2012.pdf.