Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність

Бабінська О. В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

 

Екологічний вимір співробітництва України та ЄС

 

На сучасному етапі розвитку світової економіки, враховуючи подальше загострення глобальних екологічних проблем, країни усвідомлюють, що ефективність заходів, спрямованих на подолання наслідків негативного впливу людини на навколишнє природне середовище, залежить від узгоджених спільних дій у рамках міжнародного співробітництва. Наприклад, у Стратегії Європейської політики сусідства зазначено, що «забруднення навколишнього середовища не знає кордонів і ця проблема найкраще може вирішуватись за допомогою поєднання міжнародних, регіональних і національних дій» [3].

Сьогодні для України євроінтеграція виступає своєрідним каталізатором у питаннях охорони навколишнього природного середовища. У рамках Угоди про асоціацію з ЄС однією з головних проблем для України є дотримання екологічних вимог, оскільки у цій сфері обсяги фінансових ресурсів на імплементацію норм ЄС є одними з найвагоміших. Загалом та частина Угоди про асоціацію, яка стосується природоохоронних законодавчих документів, що мають бути імплементовані в Україні, налічує 29 директив і регламентів, які охоплюють широкий спектр проблем, і серед них такі, як директиви про запобігання і контроль забруднень, захоронення відходів, якість води, очистку міських стічних вод тощо. Строки імплементації даних актів становлять 2-5-8 років з моменту набрання угодою чинності [2].

У рамках співпробітництва України з ЄС важливим елементом є поступове наближення законодавства країни до політики і законодавства ЄС. Перші кроки в напрямку адаптації у сфері охорони довкілля були зроблені в грудні 2012 р. шляхом затвердження Базового плану адаптації екологічного законодавства України до законодавства ЄС [3]. Ініціатива «Східне партнерство» (2009 р.) стала східноєвропейським виміром Європейської політики сусідства щодо 6 країн регіону (Україна, Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Молдова). У рамках багатостороннього виміру Східного партнерства реалізується низка так званих «флагманських ініціатив», зокрема, ініціатива щодо належного екологічного врядування. У 2012 р. була прийнята Дорожня карта Східного партнерства, яка узагальнює відносини між ЄС та країнами-партнерами. Що стосується питань охорони довкілля у Дорожній карті, то її двосторонній вимір для України включає питання адаптації законодавства України до законодавства ЄС у сфері охорони довкілля. Багатосторонній вимір у сфері охорони довкілля включає співпрацю з питань зміни клімату (експертне обговорення конкретних кліматичних питань, обмін інформацією щодо кліматичної політики та обмін кращою практикою; ефективна імплементація узгоджених спільних дій); співпрацю з екологічної політики та адаптацію до екологічного законодавства ЄС (система спільної екологічної інформації, належне екологічне врядування, боротьба з погіршенням стану довкілля, включаючи імплементацію регіональних проектів з питань повітря, відходів, води і лісів); впровадження принципів зеленої економіки в країнах Східного партнерства [3].

На цей час в Україні поступово здійснюються певні кроки. Так, прийняті Національна стратегія екологічної політики України і Національний план дій з її імплементації. У рамках секторальної бюджетної підтримки ЄС фінансує програму “Підтримка реалізації Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року”. Відповідно до постанови Кабміну від 01.08.2013 р. 927 починаючи з 24.07.2014 р. набуває чинності «Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових і котельних палив» (запроваджуються обмеження за вмістом низки компонентів у паливі і встановлюються кінцеві строки введення в обіг бензину та дизельного палива за екологічними класами Євро-3 (до 31.12.2015 р.), Євро-4 (до 31.12.2017 р.) та Євро-5 (необмежений)). Перехід на такі норми потребуватиме масштабної реконструкції нафтопереробних заводів з інвестиціями близько 3-3,5 млрд. євро. Україна як член Європейського енергетичного співтовариства в рамках Другого енергопакета взяла на себе зобовязання з приведення до євростандартів викидів теплоелектростанцій [2].

Проте, на жаль, сучасний стан справ у сфері охорони довкілля (в Україні загалом екологічно чистою вважається лише 6% її території, а використання стратегічних природних ресурсів є аномальним і перевищує у 2-3 рази екологічно допустимі межі [1, c. 2-3]) підтверджує незначний прогрес у забезпеченні пріоритетності екологічних питань, відсутність належного фінансування та комплексного підходу щодо розробки і реалізації державної екологічної політики на всіх рівнях. Абсолютні показники фінансування в Україні сфери охорони довкілля не дотягують і до 2 млрд. євро на рік [2], а за підрахунками фахівців, у рамках євроінтеграції обсяг інвестування для реформування екологічного сектору становить близько 40 млрд. євро. Як зазначають експерти, середні показники виконання пріоритетів Порядку денного асоціації Україна ЄС у сфері охорони довкілля складають 49,7%, а екологічної складової Дорожньої карти Східного партнерства 79% [3].

Таким чином, в Україні для ефективної реалізації екологічної складової у рамках двосторонніх відносин між Україною та ЄС терміново необхідно: створити сприятливі умови і забезпечити зацікавленість в екопроектах усіх верств населення; активізувати впровадження ефективної системи економічних інструментів екологічної політики; забезпечити належну реалізацію Стратегії державної екологічної політики України та Національного плану дій з навколишнього природного середовища шляхом усунення правових, фінансових, економічних та інституціональних перешкод.

Література:

1.     Екологічна складова національної безпеки: основні показники і шляхи їх досягнення. Аналітична доповідь. К. : НІСД, 2013. 34 с.

2.     Міщенко В. ЄСнавязуєУкраїні чистіші повітря та воду, або Екологічна складова Угоди про асоціацію з ЄС [Електронний ресурс] // В. Міщенко. Режим доступу : http://www.real-estate.lviv.ua/news2461.html.

3.       Оцінка екологічної складової двостороннього співробітництва між Україною та ЄС / Під ред. Андрусевич Н. – Львів, 2013 – 202 с.