студентка Білокінь О.Є.

Харківський національний економіческий університет ім. С. Кузнеца

Формування механизму фінансування діяльності торгового підприємства

Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Однак у перехідний період вона ще незначна. Це дає змогу продавцям установлювати й підтримувати більш високі ціни, ніж вони могли б дозволити собі за розвинутої конкуренції, що призводить до застою у виробництві, до безробіття, а в кінцевому рахунку - до соціально-економічної та політичної нестабільності. Фінанси як об'єктивна економічна категорія існують незалежно від волі людей і є інструментом впливу на виробничо-торговельний процес суб'єктів господарювання. Цей вплив здійснюється через фінансовий механізм.Процес управління фінансово-економічною діяльністю підприємства ґрунтується на визначеному механізмі, що прийнято називати фінансовим. У літературних джерелах, у даний час, існують деякі розбіжності в тлумаченні даного терміну.
Фінансовий механізм - це сукупність форм і методів, за допомогою яких забезпечується здійснення розподілу, перерозподілу, контролю фінансів; створення, мобілізація і використання децентралызованих і централізованих грошових доходів, фондів і резервів.

Фінансовий механізм - найважливіша частина господарського механізму. Він являє собою систему фінансових важелів, що забезпечують організацію, планування і стимулювання використання фінансових ресурсів. До структури фінансового механізму входять п'ять взаємозалежних елементів:

· фінансові методи;

· фінансові важелі;

· правове забезпечення;

· нормативне забезпечення;

· інформаційне забезпечення.

Важливим принципом організації фінансів підприємств є також самофінансування, яке виявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань тощо). При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати на виробництво і продаж продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання працівників, як при самоокупності, а й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних оборотних активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. Водночас самофінансування не виключає (в разі нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поворотності й платності. Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не практикується. Для функціонування на умовах самофінансування підприємства, за розрахунками економістів, мають забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності 30-35 % собівартості реалізованої продукції, наданих послуг. Такий рівень рентабельності - величина відносна і залежить від віку й ступеня зносу основних фондів підприємства, що підлягають заміні. Зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їх розширенням підприємствам необхідно збільшувати обсяги накопичень (прибутку) як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що спричинюється, як правило, до підвищення рівня рентабельності, і навпаки [1 ].

Оскільки фінансовий механізм підприємства з одного боку відображає фінансово-економічні відносини, організаційно-управлінський аспект продуктивних сил, а з іншого – приводиться в дію свідомо зумовленою сукупністю методів регулювання фінансово-економічної діяльності, можна стверджувати, що фінансовий механізм являє собою діалектичну єдність об’єктивного і суб’єктивного. Чітке розуміння діалектики об’єктивного та суб’єктивного, загального й особливого у фінансовому механізмі підприємства є найважливішою методологічною передумовою його розробки в конкретно-історичних умовах з урахуванням різноманіття економічних інтересів різних агентів ринку.

Дослідження показали, що фінансовий механізм торговельного підприємства, є складною структурною формою і методом економічних відносин, що відображають систему, та складається з системних елементів, найпростіших для даної категорії і даних умов абстракції, але які не є найпростішими. Системні елементи фінансового механізму підприємства – складні категорії, що володіють власними внутрішніми властивостями та структурою. Фінансовий механізм підприємства включає мету (основну і побічну); принципи, на яких він заснований; виконувані функції; конкретну структуру фінансового забезпечення та зв’язки усередині неї; умови функціонування; методи та процес роботи механізму; ціннісні орієнтації та систему стимулів [2].

Несистемна зміна окремих елементів фінансового механізму торговельного підприємства, окремих господарських форм довгострокового, стійкого ефекту не дає, більш того, ці нові господарські форми будуть згодом деформовані та будуть потребувати заміни. Тому одним з найважливіших завдань економічної науки є завдання обґрунтування методів удосконалення форм, методик, інструментів регулювання фінансового механізму підприємства з метою формування і розвитку адекватної соціально-економічної сфери торговельного підприємства.

Література:

1. Селезньов, Володимир Володимирович. Основи ринкової економіки України: Посібник/ В.В. Селезньов. - К.: А.С.К., 2006. - 688 с.

2. Гросул В.А. Фінансовий механізм торговельного підприємства//В.А.Гросул-Режим доступу-[Електронний ресурс]-http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=10559

3. Семенов, А. Г. Фактори забезпечення фінансовими ресурсами підприємства в період фінансової кризи [Текст] / А. Г. Семенов, О. І. Павленко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2010. – № 3. – С. 156–159.

4. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія.- К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.

5. Бердар М. М. Впровадження прогресивних методів управління фінансовими ресурсами підприємств у зовнішньоекономічній діяльності / М. М. Бердар // Формування ринкових відносин в Україні. — 2008. — № 5 (84). — С. 31—36.