Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки.

Аспірант кафедри обліку та аудиту і фінансів Карнаушенко А.С.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

Аналіз фінансового забезпечення інноваційної діяльності аграрних підприємств України

Сьогодні багато вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників є не конкурентоздатними як на світовому, так і на українському ринку. Головна причина низької конкурентоспроможності аграрних підприємств – відсутність або дефіцит фінансово-інвестиційних ресурсів для поповнення оборотних коштів, оновлення та розширення матеріально-технічної бази виробництва. Один із напрямів підвищення конкурентоздатності аграрної галузі – активне впровадження інновацій в сільськогосподарське виробництво. Проте як відомо, кожен інноваційний проект на стадії розробки та впровадження потребує чималих фінансових вкладень. Як наслідок, відсутність або обмеженість фінансових ресурсів гальмує інноваційний розвиток аграрних підприємств, приводить до зниження їх конкурентоздатності.

Сьогодні аграрний сектор економіки України знаходиться в досить важкому стані, що зумовлено, насамперед, недостатньою фінансовою підтримкою та низьким рівнем інноваційного розвитку сільськогосподарських підприємств. Адже ефективне поєднання даних компонентів, на нашу думку, створює умови для стрімкого розвитку сільського господарства країни.

Як свідчать результати аналізу показників інноваційної діяльності в Україні за 2008-2010 рр., протягом даного періоду частка підприємств, як займаються інноваційними проектами знизилась на 3 % і становила 18 % загальної кількості підприємств. За період 2005-2012 рр. в Україні спостерігається помітна тенденція до зменшення питомої ваги інновацій у ВВП країни. Найбільшою вона була у 2005 р. і становила 1,09 %, але вже наступного року почала знижуватися і у 2011 р. досягла найнижчого рівня 0,79 %, а у 2012 р. становила 0,8 %. Дані коливання засвідчують нестабільність вітчизняної економіки для якої інновації є рушійною силою. Відмітимо, що в країнах ЄС питома вага виконаних наукових та науково-дослідних робіт знаходиться на рівні 2 % ВВП, а в Росії 1,11 % [2].

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про інноваційну діяльність» джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є: 1) кошти державного бюджету України; 2) кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим; 3) власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ; 4) власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності; 5) кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб; 6) інші джерела, не заборонені законодавством [1].

В процесі аналізу виявлено, що в структурі джерел фінансування інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств протягом 2010-2012 рр. переважають власні кошти підприємств: від 40,7% у 2010 р. до 53% у 2012 році (табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл джерел фінансування інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств України, млн. грн*

Джерела	Рік			Відхилення, %
	2010	2011	2012
Всього	100	100	100	Х
1. Власні	40,7	44	53	12,3
2. Кредити банківські	20,1	37	17,2	-2,9
із них:
2.1. Короткострокові кредити	7,2	13,4	10,2	3
2.2. Довгострокові кредити	12,9	23,6	7,0	-5,9
3. Державний бюджет	3,7	1,4	1,9	-1,8
4. Інвестиції	30,0	12,7	24,9	-5,1
у тому числі:
4.1. Іноземні інвестиції	14	3	5	-9
5. Лізинг	2,5	1,5	1,7	-0,8
6. Інші джерела	3,0	3,8	1,3	-1,7

* Розраховано за даними Державного комітету статистики України [2] та Міністерства аграрної політики і продовольства України [3]

Фінансування інноваційної діяльності підприємств виступає основою науково-технічного прогресу й технологічної модернізації виробничих потужностей і зміцнення їх конкурентних позицій на вітчизняному та світовому ринку. Держава має забезпечувати бюджетне фінансування наукової та науково-технічної діяльності в розмірі не менше 1,7% ВВП України. Проте встановлені нормативи бюджетного фінансування цих напрямів діяльності не дотримуються [4, с.14].

Рис. 2.6. Структура джерел фінансування інноваційної діяльності у сільськогосподарських підприємствах України *

* Розраховано за даними Державного комітету статистики України [2] та Міністерства аграрної політики і продовольства України [3]

Не зважаючи на незначну частку державної підтримки в структурі сільськогосподарських інновацій, її роль є ключовою. На сьогодні існують програми, метою яких є підтримка розвитку аграрного сектора економіки. Так головними напрямами підтримки інноваційної діяльності у сільському господарстві є:

1) дослідження, прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері розвитку агропромислового комплексу;

2) наукові розробки у сфері стандартизації та сертифікації сільськогосподарської продукції;

3) фінансування заходів по захисту, відтворення та підвищення родючості ґрунтів;

4) селекція в тваринництві і птахівництві на підприємствах АПК;

5) селекція в рослинництві;

6) фінансова підтримка через механізм здешевлення кредитів та компенсації лізингових платежів;

7) дослідження та експериментальні розробки в системі АПК;

8) створення і забезпечення резервного запасу сортового та гібридного насіння;

9) часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва;

10) прикладні наукові та науково-технічні розробки, виконання робіт за державними цільовими програмами і державним замовленням у сфері рибного господарства;

11) селекція у рибному господарстві та відтворення водних біоресурсів у внутрішніх водоймах та Азово-Чорноморському басейні;

12) збільшення статутного капіталу НАК "Украгролізинг" для закупівлі технічних засобів для агропромислового комплексу з подальшою передачею їх на умовах фінансового лізингу;

13) фундаментальні дослідження й прикладні розробки Національного університету біоресурсів та природокористування у сфері сільськогосподарських наук.

Через високу ризикованість та сезонність інноваційна діяльність сільськогосподарських підприємств є найменш привабливою для вітчизняних на іноземних інвесторів, але у структурі джерел фінансування їм належить третє місце. Так у 2010 р. третина грошових надходжень приходиться на інвестиції, із них 14 % - іноземні інвестиції. У 2011 р. показник зменшився більш ніж вдвічі і становив 12,7 %, що на 12,2 % менше ніж у 2012 р. Але негативною є тенденція зниження іноземного інвестування від 14 % у 2010 р. до 3 % у 2011 р., а у 2012 р. помітне збільшення на 2 % [2].

На даний час впровадження інновацій в аграрну сферу відбувається дуже повільно: статистика свідчить, що лише 10 % агроформувань застосовують новітні агротехнології світового рівня, а в переважній більшості на полях і фермах суб'єктів господарювання аграрного сектору економіки України домінують витратні технології – витрати пального на 1 га сільськогосподарських угідь перевищують аналогічні в розвинених країнах Заходу в 2-3 рази. Близько третини сільськогосподарських підприємств збиткові [5, с. 4].

Аграрна сфера економіки є сировинною базою для функціонування багатьох інших галузей народного господарства держави, тому важливо, щоб функціонування сільськогосподарських товаровиробників відбувалося на належному рівні, передбачаючи не лише просте, але й розширене відтворення. На думку В. М. Трегобчука та Б.Й. Пасхавера, основна причина негативного фінансування інноваційної діяльності вбачається, не тільки в «примхах» природи, а й в зношенні матеріально-технічної бази села, що стримує успішний поступальний розвиток сільського господарства України [6, с. 91].

Отже, покращення стану фінансування інноваційної діяльності аграрних підприємств України залежить від способу її фінансової підтримки, яка повинна базуватися на принципах ефективної системи фінансування інновацій, а саме: цільова орієнтація, юридична захищеність, багатоджерельність, комплексність, адаптивність та гнучкість.

Серед можливих джерел фінансування інноваційної діяльності у практиці аграрних підприємств найбільш розповсюдженими є: державна підтримка у вигляді компенсації відсоткових ставок, пільгове оподаткування, низько відсоткове кредитування, датування та субсидування; власні ресурси підприємства у формі нерозподіленого прибутку, амортизаційних та спецфондів; такі позикові залучення як банківське кредитування, лізингове та венчурне фінансування, інвестування національне або іноземне, а також підтримка за допомогою участі у грандах та конкурсах.

Литература:

1. 1. Про інноваційну діяльність. Закон України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 36, ст.266

2. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Офіційний сайт Міністерства аграрної політики і продовольства України. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://minagro.gov.ua

4. Зубець М. В. Інноваційно-випереджувальна модель якісного розвитку агропромислового виробництва / М. В. Зубець, П. Т. Саблук, С. О. Тивончук // Економіка АПК. – 2008. – № 12. – С. 3–8.

5. Смолінський В.Б. Проблеми фінансування інноваційної діяльності аграрних підприємств / В.Б. Смолінський // Вісник Хмельницького національного університету. – 2011. - №2.- с. 179-182.

6. Забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектора економіки України на внутрішньому та зовнішньому ринках: Наукова доповідь/ За ред. акад. УААН В. М. Трегобчука, чл.-кор. УААН Б. Й. Пасхавера. – К. : Інт-т екон. та прогнозув., 2007. – 260 с.