к.е.н, Гармідер Л.Д.,

Прошенко С.М.

Дніпропетровський університет ім. А. Нобеля

Професійні стандарти як механізм забезпечення

підвищення якості підготовки конкурентоспроможних працівників

Підвалинами теперішньої професійної стандартизації стали розробки 20-х років ХХ ст., здійснені Міжнародною організацією праці (МОП). Хоч окремі первинні (примітивні) професійні стандарти (переліки, реєстри, описи професій (занять) були розроблені ще в 1850–1870 рр. (Велика Британія, США, Австралія, Німеччина та ін.) [1]. У кожній з наведених держав для ідентифікації професійних стандартів використовується свій особливий термін, який сформувався відповідно до соціально-культурних особливостей та історично сформованих традицій у сфері трудових відносин. У переважній більшості публікацій вчені вживають термін «професійний стандарт», і це визначення, зважаючи на зміст та основні функції цього документа, ми вважаємо прийнятним для загального вживання у нашому дослідженні.

Ми додержуємось думки, що професійний стандарт (ПС) – це багатофункціональний нормативний документ, який визначає систему показників у вигляді компетенцій для різних кваліфікаційних рівнів і дає змогу визначити ступінь відповідності професійної діяльності робітника вимогам виробництва (сфери послуг) [2]; детальна характеристика нормативних вимог до результатів і якості виконання робітниками трудових функцій у рамках конкретної професійної діяльності [3]. Таким чином, аналіз досвіду формування та застосування професійних стандартів в економічно розвинутих країнах показав, що динаміка економічного розвитку, соціально-культурні особливості, історично сформовані традиції у сфері праці безпосередньо впливають на зміст цих регламентів. Проте низка принципових підходів до професійної стандартизації загальні для всіх провідних країн світу, охоплених дослідженням, а саме [1]:

професійний стандарт – продукт колективної діяльності роботодавців, експертів, фахових представників освіти, галузевих та громадських об’єднань;

процес організації, створення, коригування та фінансування професійних стандартів регулюється чинними на державному рівні нормативно-правовими документами;

структура професійного стандарту будується на модульно-компетентнісному підході з орієнтацією на результат у конкретному виді професійної діяльності;

основним методом формування змісту професійного стандарту є функціональний аналіз професійних та особистісних компетенцій, затребуваних на ринку праці, розподілених за кваліфікаційними рівнями та модулям (одиницями);

організаційні чинники дають змогу здійснювати неперервне оновлення професійного стандарту та оцінювати прирощення розширення компетенцій працівника, освоєних у процесі як навчання, так і набуття трудового досвіду;

основною функцією, яку виконують професійні стандарти, є наближення сфери праці та сфери підготовки кадрів через установлення нормативних вимог до знань, умінь, особистісних якостей.

Литература:

1. Професійні стандарти: теорія і практика розроблення: Монографія / Авт. кол. : Л. І. Короткова, Л. Б. Лук’янова, Г. І. Лук’яненко та ін. –К. : Педагогічна думка, 2011. – 220 с.

2. Лук'янова Л. Методологічні аспекти розроблення стандартів, заснованих на компетенціях / Л. Лук'янова // Проф.-техн. освіта. - 2010. - № 1. - С. 18-20.

3. Паршина Н.П. Національна рамка кваліфікацій та ДСПТО, заснований на компетенціях: [електронний ресурс]. – Режим доступу 09.11.09: http://www.mon.gov.ua/education/prof-tech/topic/>. – Загол. з екрану. мова укр