Экономические науки/5.Управління трудовими ресурсами

Пономаренко І. О.

Науковий керівник: к.е.н., доцент Кучумова І. Ю.

Харківський торговельно-економічний інститут ККТЕУ

Майбутнє людського капіталу в Україні

В різних країнах суб’єкти стратегічного управління людським капіталом реалізують різні стратегії. Відомий той факт, що країни які використовують інтелектуальний капітал виходять на світовий ринок з кращою позицією. В умовах ставлення економіки людський капітал є одним із головних чинників економічного зростання. Що ж стосується України, то вітчизняні суб’єкти не демонструють жодної стратегії: немає усвідомлення ситуації та узгодження дій. Тому великим питанням залишається шлях розвитку України, адже для поліпшення інвестування в людський капітал, покращення якісних показників його розвитку необхідно розробити комплекс дієвих заходів щодо підвищення ефективності демографічної, соціальної, міграційної, освітньої політики держави. Розвиток людського капіталу повинен бути визнаний як чинник зміцнення конкурентоспроможності держави і пріоритет соціально-економічного розвитку України. Розглянемо на скільки вдалим є розвиток конкурентоспроможності держави опираючись на людський капітал та його можливі сценарії майбутнього.

Україна найшвидше з усіх пострадянських країн втратила надбання радянської системи освіти, незважаючи на значні темпи економічного зростання протягом багатьох років. Зменшення пропозиції робочої сили призводить до її здороження. Відповідно, Україна починає втрачати конкурентоспроможність за показником низької вартості робочої сили.

Спостерігається збільшення дисбалансу між основним, природним, фінансовим капіталом країни, з одного боку, і людським капіталом – з іншого. Це загрожує ситуацією, коли Україна, через низький людський капітал не зможе ефективно розпорядитися, ефективно використовувати той природний та основний капітал, яким володіє.

Україна продовжує втрачати кваліфіковані кадри, і це означає, що у світі є країни і регіони, які надають кращі можливості для самореалізації і капіталізації особистого людського капіталу. Підсилюється забруднення навколишнього середовища. Ймовірно, країні вдалося частково залучити глобальні корпорації, запропонувавши їм вигідні умови для перенесення в Україну своїх виробничих потужностей. Законодавчі норми, як і раніше, лояльні до промислових підприємств з низьким рівнем екологічності виробництва. А це означає, що не відбулося масової соціально-культурної трансформації.

Моделювання різних сценаріїв розвитку країни призвело до висновку, що в державі панує невизначеність, адже в Україні немає чіткої стратегії розвитку людського капіталу, не визначено пріоритетів розвитку держави. Розглянемо сценарії, які демонструють можливі шляхи розвитку людського капіталу в Україні й складають чотири шляхи розвитку [1].

Перший сценарій характеризується експортною спрямованістю економіки, високими споживчими стандартами, масовою еміграцією населення. Також зростає загальний рівень охорони здоров’я, натомість згортається наука. Пригнічується цінність самореалізації, бо людина власністю певного регіону.

Другий сценарій характеризується закритими кордонами, слабкістю державної влади, адже відбувається повна її залежність від великого капіталу. Охорона здоров’я, освіта, наука і культура орієнтована виключно на окреме населення. Відбувається зменшення рівня міграції.

Третій сценарій характеризується високою імміграцією. Система освіти й охорони здоров’я капітально реформуються та комерціалізуються, натомість наука згортається, бо вчені масово виїжджають, адже вітчизняна наука інтегрується в світову.

Четвертий сценарій характеризується плановою централізованою економікою, державним контролем в усіх сферах життя, обмеженими контактами із зовнішнім світом. Медицина й освіта є державними, низькоякісними та безкоштовними. Соціально активна частина населення, що не бачить перспектив розвитку, залишає країну.

Певні сценарії можуть здаватися такими, що вже реалізуються. Комусь може видаватися, що декілька сценаріїв реалізуються одночасно. Знаходимо у сьогоднішніх соціально-економічних реаліях прояви всіх цих сценаріїв. Це яскраво свідчить про те, що Україною остаточний курс ще не обраний, майбутнє непередбачуване, адже ми його творимо.

Отже, для успішного розвитку Україна має мислити не лише в межах власних ресурсів і власної спроможності, але співпрацювати на засадах партнерства з наукою, освітою, системою охорони здоров’я. Для забезпечення якісного формування та відтворення людського капіталу необхідно:

- забезпечити рівновагу пропозиції робочої сили попиту на неї та відповідність професійно-кваліфікаційної структури;

- ретельний контроль над трудовою міграцією населення;

- зниження безробіття;

- контролювання доходів населення;

- забезпечення співпраці ВНЗ з підприємствами для проходження якісного стажування;

- розміщення на території України інтелектуально насичених виробництв, розвиток венчурного бізнесу;

- контроль над демографічною ситуацією;

- покращення інфраструктури: медицини, освіти, житлових умов, покращення умов праці;

- підтримка та розвиток підприємств, що займаються інноваційною діяльністю;

- забезпечення політичної та економічної стабільності.

Все це підвищить впевненість населення України у майбутньому, покращить рівень життя та буде спонукати людей до самоінвестування, що буде розвивати та відтворювати людський капітал.

Література:

1. Людський капітал України 2025 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.innovations.com.ua/ua/articles/op-manage/18307/lyudskij-kapital-ukrajini-2025-pidsumki-forsajtu.