Викладач - А.В. Слюсаренко

Студенти II курсу Г.В. Сокура, К.С. Голумбйовська

Миколаївський національний університет

імені В.О.Сухомлинського, Україна

ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ПОЛІТИЦІ

Політичну комунікацію можна визначити як процес, що охоплює політичну сферу життя людини, посередництвом якого відбувається спілкування між органами влади, політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, посадовими особами, виборцями, населенням. Її обов’язковими складниками є комунікатор, повідомлення, канал, реакція і зворотний зв’язок. Політична комунікація здійснюється через ЗМІ, політично організовані утворення і неформальні канали. Процес політичної комунікації безперервний, проте його активізація спостерігається у виборчий період, коли застосовуються найрізноманітніші шляхи впливу на електорат з метою завоювання його прихильності.

Сьогодні в Україні відбувається підготовка до позачергових виборів. Відповідно найважливішими завданнями для політичних партій і блоків є формування виборчих списків, представлення передвиборчих програм, розроблення стратегії і тактики виборчої кампанії, розв’язання організаційних питань, пов’язаних з її проведенням. Це сприяє налагодженню комунікативних зв’язків у напрямку „ партія – виборець”.

Поширеним методом дослідження політичної комунікації є контент-аналіз.

Контент-аналіз складається з виконання п’яти послідовних етапів:

Етап1: визначення сукупності повідомлень, які потрібно вивчити. Кожне повідомлення повинно відповідати таким критеріям: тип повідомлення, автор повідомлення, час повідомлення.

Етап 2: декомпозиція тексту: виділення із змісту множини смислових елементів, наступне впорядкування якої залежить від типу чи варіанта методики.

Етап 3: процедура підрахунку чи квантифікація множини елементів текстового масиву.

Етап 4: змістова інтерпретація результатів декомпозиції текстового масиву і квантифікація виділених елементів.

Етап 5: верифікація результатів, яка проводиться шляхом повторення дослідницької процедури іншими виконавцями або на основі критичного осмислення і зіставлення нових даних з наявною інформацією.

Досить часто поряд з контент-аналізом проводять моніторингові дослідження.

Політичне моніторингування – це спостереження, оцінка, прогноз стану і розвитку якого-небудь політичного явища. Щоб одержати найповніші дані і досягти об’єктивних та якісних результатів у політичному моніторингуванні треба застосувати комплексний підхід з використанням найрізноманітніших методик (опитування, анкетування, експертне оцінювання,контент-аналіз).

Серед усіх видів моніторингування найбільшою популярністю користується моніторингування ЗМІ. Це можна пояснити простотою доступу до такої інформації і плюралізмом думок іпоглядів, висвітлених у мас-медіа.

Моніторингування ЗМІ можна розділити на два основних напрями:

- накопичування інформації її первинна обробка, оперативне інформування команди і кандидатів про важливі для них публікації чи новинні повідомлення. Підсумкову інформацію надають щоденно або ж кожні 3-4 дні.

- основний напрям – аналітична обробка масиву інформації, коли передвиборча ситуація відстежується в динаміці, визначаються можливі напрями її розвитку, готуються рекомендації для подальших дій з боку кандидата чи партії.

Отже, контент-аналіз і моніторингування є методами аналізу текстових даних і водночас вони включені до найбільш змістовних елементів комунікаційного менеджменту в сфері політики. Однак, якщо моніторингування застосовується для дослідження поточної ситуації, то контент-аналіз використовують для аналізу інформації різного строку давності. Ці методи характеризуються високою об’єктивністю, оскільки вони, зазвичай, не спотворюють результатів суб’єктивним чинником дослідника, а також не вимагають безпосереднього споглядання досліджуваних явищ.

1. Ганжуров Ю. Контент-аналіз у політичних дослідженнях преси // Політичний менеджмент. 2009. №3 (6) // http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=26&c=354

2. Матвієнко О. В. Основи інформаційного менеджменту: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – 128 с.

3. Почепцов Г. Г. Теорія комунікації. – М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 2008. – 656 с.