Харківський
торговельно-економічний інститут, КНТЕУ
ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ТА
УПРАВЛІННЯ ХОЛДИНГОВИМИ КОМПАНІЯМИ
Однією з найпоширеніших структур, характерних для розвинутої ринкової
економіки, є така форма організації, як холдинг (холдингова система) – компанія, яка володіє контрольними пакетами
акцій інших підприємств з метою здійснення по відношенню до них функцій
контролю і управління. Функціонування холдингових систем, з одного боку, має
ряд переваг перед звичайними акціонерними товариствами, а з іншого боку –
характеризуються особливостями, що породжують нові проблеми і труднощі, що не є
характерні для окремих компаній. В світовій практиці холдингові компанії – це
перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не
втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності. У світі здійснюється
розвиток такої форми бізнесу, як холдинги, тому ця тема є досить актуальною.
Метою даної роботи є дослідження економічної природи холдингів як сучасної
форми бізнесу та особливості створення та управління холдинговими компаніями.
На сьогодні практично всі найбільші корпорації США і Західної Європи мають
у своєму складі фінансовий центр у вигляді холдингової компанії. Перевага
холдингових структур пояснюється достоїнствами централізованою
фінансово-економічного управління ланцюгами технологічно пов’язаних
підприємств, у тому числі зі зниженням ризиків інвестицій і взаємних поставок,
економією трансакційних витрат, ростом можливостей фінансового і податкового
маневрування та ін. Прикладом є концерн «Нестле» (Швейцарія), який
спеціалізується на виробництві і продажі продуктів харчування. В холдингу сконцентровані контрольні пакети шести
основних дочірніх фірм, які є також змішаними холдинговими компаніями.
З юридичної точки зору холдинг – це
об’єднання з частковою правоздатністю. Підприємства, що перебувають під
контролем холдингу не втрачають своєї юридичної самостійності, а холдингова
компанія, як сукупність організацій, не набуває статусу юридичної особи.
На практиці відомі два основних види холдингових компаній – чисті й
змішані. Чистий холдинг створюється з метою фінансового контролю і управління
щодо дочірніх підприємств. Змішаний – здійснює підприємницьку діяльність – промислову, торговельну, транспортну,
кредитно-фінансову. Одним із варіантів формування холдингу є обмін акціями між
материнською та дочірньою компаніями. Більш тісний взаємозв’язок між материнською
та дочірньою компаніями при такому варіанті формування холдингу підсилює
переваги чистого й змішаного холдингів.
Одною з головних проблем управління холдингом стає визначення ступеня
господарської самостійності дочірніх підприємств. Це залежить від багатьох
факторів, в першу чергу, від концепції комерційної діяльності і від тактики
досягнення ринкових цілей холдингу.
Українській економіці властиві об’єктивні процеси виникнення сучасних
утворень корпоративного типу – холдингових компаній, промислово-фінансових груп
та інших об’єднань підприємств. Такі інтегровані корпоративні структури
створюють на засадах як економічної субординації та контролю, так і
добровільної кооперації. Економічна база для заснування холдингових компаній в
Україні почала створюватися у процесі акціонування і приватизації великих
державних підприємств і об’єднань. Аналіз створення холдингових компаній в
Україні дозволив виділити такі мотивації щодо їх заснування:
‒
холдинг створюється за ініціативою підприємства на його
базі при виділенні структурних одиниць у самостійні юридичні особи або при
поглинанні одного іншим;
‒
холдинг створюється за ініціативою групи підприємств чи
об’єднання підприємств. Визначаються холдингові компанії, дочірні і асоційовані
підприємства та акціонери холдингу;
‒
холдинг створюється за ініціативою державних органів
управління.
Холдингові компанії України, можливо, будуть мати особливості, обумовлені
станом економіки країни. Середні і навіть крупні підприємства, які мають
потребу в налагоджуванні стійких зв’язків з суміжниками, віддадуть перевагу
«дружньому» поглинанню холдинговою компанією. В українській економіці можуть
себе добре зарекомендувати банківські холдингові компанії. З одного боку, вони
зможуть кваліфіковано здійснювати фінансовий контроль за діяльністю підприємств
і видавати їм кредити. З іншого боку, за власним характером їх діяльності
банкам не характерно втручання у внутрішні виробничі проблеми підприємств. В
Україні налічується близько 15 державних холдингових структур. Негативне
ставлення з боку громадськості в Україні до холдингових об’єднань призводить до
сприйняття великих інтегрованих структур як «корпоративних монстрів» та
монополістів. Неврегульованість відносин між державою та великими холдинговими
об’єднаннями – причина нерозуміння урядом можливостей холдингів з участю
держави у найважливіших сферах економіки та життєзабезпечення.
Серед основних завдань наступного десятиріччя – суттєве вдосконалення
механізмів корпоративного управління, реалізація та демократизація акціонерної
власності, удосконалення законодавства щодо регулювання діяльності акцірнерних
товариств, холдингових компаній та інших інтегрованих об’єднань і судової
практики щодо забезпечення гарантій прав акціонерів.
Отже, за результатами проведених досліджень, з’ясовано, що відокремлюють
наступні основні моделі створення та розвитку холдингових компаній: утворення
шляхом перетворення великих компаній з виділенням з їхнього складу підрозділів
як юридично самостійних (дочірніх) компаній, контрольні пакети акцій яких
закріплюються у власності головних компаній; об’єднання пакетів акцій юридично
самостійних компаній та передачі цих пакетів холдинговій компанії; утворення
шляхом купівлі існуючою компанією пакета акцій інших компаній, що стають
дочірніми стосовно неї; заснування нових компаній, що із самого початку
здобувають право домінуючої участі в інших компаніях.