доцент Карлик Ю.Ю. , студент Дерев ’янко К.О.

КрНУ імені Михайла Остроградського, м. Кременчук, Україна

Особливості розвитку сільського зеленого туризму в Україні

Зелений туризм в Україні – це найбільш перспективний та новий напрямок українського туризму. Українське село має надзвичайно багату історико– архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, даровані природою мальовничі ландшафти, а також лікувально – рекреаційні ресурси. Наші села багаті індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Водночас гострою проблемою багатьох сіл є зростаючий надлишок робочої сили. Враховуючи відсутність капіталовкладень на створення нових робочих місць у сільській місцевості України, на загальнодержавному рівні більше уваги варто приділяти тим галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. Адже в селах з відповідною рекреаційною базою завжди було багато відпочиваючих. Найбільше це стосується сіл, що розташовані на берегах річок, морів та в гірській місцевості [3].

Окремі аспекти у галузі сільського зеленого туризму висвітлено у працях відомих учених,зазначених нижче у таблиці.

Таблиця 1 Поняття зеленого туризму

Автор	Поняття “зелений туризм ”
1.Кузик С.П.	Сільський зелений туризм – це проведення вільного часу в сільському середовищі, якому притаманна відповідна забудова, сільський побут, мальовничий ландшафт.
2.Васильєв В., Зінько Ю.	Сільський туризм (rural tourism) – відпочинковий вид туризму, сконцентрований на сільських територіях. Він передбачає розвиток туристичних шляхів, місць для відпочинку, сільськогосподарських і народних музеїв, а також центрів з обслуговування туристів з провідниками та екскурсоводами.
3.Рутинський М.Й.,Зінько Ю.В.	Сільський зелений туризм – це вид туризму, що передбачає відпочинок у сільській, курортній чи природоохоронній місцевостях з використанням належно облаштованих приватних садиб чи інших закладів розміщення.
4. Кифяк В.Ф.	Сільський туризм – це туризм, який пропонує більше робочих місць, плюри-активність режиму робочого часу, більш диверсифіковану структуру зайнятості в сільських районах і засоби життєзабезпечення послуг, сільського господарства і лісового господарства.

Сільський туризм виступає важливим чинником стабільного динамічного збільшення надходжень до бюджету, активізації розвитку багатьох галузей економіки (транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство тощо). Сільський відпочинок в Україні за рахунок збереження етнографічної самобутності повинен набути національного значення:

- по – перше, він дає поштовх для відродження й розвитку традиційної культури: народної архітектури, мистецтва, промислів – усього, що складає місцевий колорит, і що, поряд із природно – рекреаційними чинниками, є не менш привабливим для відпочиваючих;

- по – друге, через сільський відпочинок мешканці урбанізованих територій з масовою культурою мають можливість пізнати справжні українські традиції;

- по – третє, етнокультура села репрезентує Україну світові й приваблює також іноземних туристів. Тому як передумову успішного розвитку відпочинку в сільських етнографічних районах треба розглядати формування ідеології відродження й розвитку всього спектра традиційної культури, починаючи від форм господарських занять до надбань духовної сфери, що діятимуть як сприятливі чинники для індивідуального відпочинку в етнографічних районах України [1].

Сільське населення України здатне отримувати реальні доходи у сфері сільського туризму від таких видів діяльності, як:

- облаштування туристичних маршрутів;

- облаштування й експлуатація стоянок для туристів;

- робота гідом чи екскурсоводом;

- транспортне обслуговування туристів;

- єгерська діяльність (полювання, аматорське та спортивне рибальство);

- прокат туристичного спорядження;

- послуги приймання туристів;

- підготовка культурних програм;

- виробництво та реалізація туристам екологічно чистих продуктів харчування;

- реалізація туристам ягід та грибів.

Темпи зростання сільського зеленого туризму оцінюються від 10 – 20% до 30% на рік,а його частка в доходах від міжнародного туризму сягає 10 – 15%. Ринок сільського туризму в нашій державі знаходиться на стадії становлення. Кількість господарств, що працюють на цьому ринку незначна. На сьогоднішній день – це райони, що мають для цього соціально-економічні передумови – Українські Карпати, Слобожанщина, Полісся, Поділля [2].

Слабкі сторони сільського зеленого туризму:

- на всеукраїнському рівні відсутня реклама сільського туризму;

- проблеми в отриманні гарантованих та якісних послуг,недостатня можливість захисту прав сторін;

- складність доступу до інформації щодо невикористаних туристичних можливостей села;

- недостатньо використовується доступ сусідніх країн [4].

До моделей сільського зеленого туризму відносять:

1.Розвиток сільського туризму на базі домогосподарства або особистого селянського господарства.

2.Будівництво приватних туристичних об’єктів в сільській місцевості.

3.Перспективною вважається модель яка включає сільськогосподарські тематичні парки,центри.

Щоб надати поштовх розвитку сільському туризму потрібно вирішити низку питань:

- розробити нормативно – правову базу щодо визначення організаційних умов надання послуг з сільського зеленого туризму в межах особистого селянського господарства;

- надати методичні рекомендації з добровільної категоризації житла, передбаченого для розміщення відпочиваючих;

- впровадити систему пільгового довгострокового кредитування сільського населення на розвиток сільського туризму;

- створити інформаційні засоби та технології з даними щодо клієнтської бази та інформування клієнтів про пропозиції з послуг відпочинку в селі.

Отже, можна зазначити, що сільський зелений туризм безсумнівно є дуже перспективним і важливим видом діяльності, і не зважаючи на певні проблеми, розвиток його в нашій державі з кожним роком набуває все більше обертів.

Список використаних джерел:

1. Кифяк В.Ф. Організація туризму: Навч.посібник / В.Ф. Кифяк. –Чернівці, 2008. – 344 с.

2. Рутинський М. Й. Сільський туризм: Навч. Посіб. / М. Й. Рутинський, Ю.В. Зінько – Київ: Знання, 2006. – 271с.

3. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство: Навч. Посіб. / Є.В. Панкова– Київ: «Альтерпрес», 2003. – 347с.

4. Товтп М. Правове регулювання та стандарти сільського туризму. Досвід окремих країн, проблеми законодавства України // Відпочинок в українському селі. Порадник організатору відпочинку та власнику садиби. – 2003. – Вип. 5. Туризм сільський зелений. – № 1. – С. 9 – 15.