Економічні науки / Маркетинг і менеджмент

Мітроніна М.Є.

Науковий керівник Романюк Н.Г.

Криворізький національний університет, Україна

Управління інноваційними ризиками

Для подолання розриву із економічно розвиненими країнами та забезпечення економічної незалежності українська економіка має орієнтуватися на інноваційний напрям розвитку. Для промисловості, провідної галузі України, перехід на інноваційний шлях є особливо актуальним. Але, як показує вітчизняна практика, інноваційною діяльністю займається незначна кількість промислових підприємств, більшість з яких займається лише розробкою та впровадженням нової або вдосконаленої продукції, оскільки традиційні її види у значній мірі є неконкурентоспроможними як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках.

Одним із головних факторів, які стримують інноваційну активність підприємств, поряд із недостатніми обсягами фінансових ресурсів, нерозвиненістю і слабою результативністю механізмів державної підтримки, невдосконаленістю законодавчої бази та іншим; є високий ризик. Підприємства відмовляючись від ризикованих варіантів, просуваються повільно, обережно, орієнтуючись лише на часову модернізацію. Такий шлях більш спокійний, але абсолютно безперспективний з погляду НТП, більш того, він вганяє економіку в багатоміліардні обтяжливі і неефективні витрати. Іншим шляхом є створення принципово нових технологій, здатних конкурувати з товарами на світовому ринку. Він ризикований, важкий, але тільки він дозволяє створити конкурентоспроможну продукцію. У цьому зв’язку проблема аналізу, прогнозування, адекватної оцінки інноваційних ризиків та розробка ефективних заходів по їхньому запобіганню, зниженню або компенсації є дуже актуальною.

Інноваційні ризики вивчали Р.Базел, І.Балабанов, Т.Бачкаі, В.Витлинський, С.Вайлдайцев, В.Ведяхін, Г.Клайнер, Р.Купер, С.Філін, які розглядають різні аспекти аналізу ризиків на етапах інноваційного процесу. Проблема невизначеності та ризику яскраво висвітлена в роботах багатьох учених: С.І.Наконечного, С.М.Клименка, В.В.Лук’янової, Н.І.Машиної, В.П.Баранчеев, Н.П.Масленников, В.М.Лимишин, А.А.Бовин, В.О.Василенко, В.Г.Шматько, К.Ю.Вергал, Б.Ф.Заблоцький, С.М.Ілляшенко, О.І.Волков, М.П.Денисенко, А.П.Гречан, О.В.Ісаєва, М.А.Йохна, В.В.Стадник.

Аналіз сучасної економічної літератури дає підстави констатувати, що в даний час у вітчизняній та зарубіжній теорії і практиці немає єдиного підходу до управління інноваційним ризиком. Значна частина наукових праць містить теоретичні дослідження та методи вимірювання рівня ризику в сфері фінансів, інвестицій та інших сферах.

Проблема ризиків є дуже актуальною особливо в епоху високорозвинених технологій, швидке поширення яких у всьому світі прискорює науково-технічний прогрес. Тому зараз багато підприємств займається інноваційною діяльністю, щоб їх обладнання та продукція, що виробляється на даному обладнанні, відповідали вимогам споживачів. Але інноваційна діяльність як ніяка інша найбільш пов’язана із ризиком, оскільки підприємство вимушено приймати важливі рішення в умовах невизначеності часу, невизначеності витрат, невизначеності результату. В інших галузях можливо хоча б приблизно спрогнозувати обсяги виготовлення та реалізації продукції, витрати на її виготовлення, прибуток, спираючись на ринкове середовище. А в інноваційній діяльності дуже важко зробити прогноз навіть на короткий термін, оскільки у даному випадку велике значення має час. Від швидкості та правильності прийняття рішення стосовно нововведень залежить подальший успіх інноваційної діяльності. На кожному кроці через невизначеність існує багато різних ризиків, тому підприємство має уважно та ретельно проводити контроль, мати гнучку систему управління і у випадку непередбаченої ситуації швидко переорієнтуватися, запобігати виникнення ризикових ситуацій. Але уникнути ризику неможливо. Кожна людина стикаючись із проблемою обирання одного вірного рішення із багатьох, ризикує. Тому підприємство має мінімізувати вплив ризиків на інноваційну діяльність.

Надамо власне визначення ризику в інноваційній діяльності. Інноваційним ризиком є ймовірність виникнення несприятливої ситуації або відхилення реального результату від запланованого при здійсненні інноваційної діяльності (на кожному її етапі при розробці, впровадженні та використанні нововведень), яка може спричинити незаплановані збитки, що виникають при вкладенні підприємством засобів у виробництво нових товарів або надання послуг, у розробку нової техніки і технології, при вкладенні засобів у розробку управлінських інновацій, які не принесуть бажаного ефекту; при цьому чим більше етапів розробки (або закупівлі), впровадження та використання нового обладнання або просування нового товару здійснило підприємство тим більші його витрати, які у випадку провалу вже неможливо компенсувати.

Управління ризиком представляє собою процес вивчення параметрів об’єкта і суб’єктів ризику, зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на об’єкт і поведінку суб’єкта ризику, його оптимізації, планування, обліку і контролю, мотивації і регулювання виконання робіт з управління ризиком.

Управління ризиками можна звести до п’яти функцій, наведених на рис. 1.

1. Планування управління ризиками – планування діяльності з управління ризиками проекту, включаючи набір методів, засобів і організації управління ризиками

2. Ідентифікація факторів ризику – визначення ризиків, здатних вплинути на проект, і документування їх характеристик

3. Оцінка ризиків – якісний і кількісний аналіз ризиків з метою визначення їх впливу на проект

4. Планування реагування на ризики – розробка заходів, що забезпечують мінімізацію ймовірності та ослаблення негативних наслідків ризикованих подій при загальному підвищенні ймовірності успішного завершення проекту

5. Моніторинг та контроль ризику – моніторинг настання ризикованих подій, визначення нових ризиків, виконання плану управління ризиками проекту та оцінка ефективності дій з мінімізації ризиків

Рис.1 Функції управління ризиками

На рисунку 2 сформовано систему управління принципів.

УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

рішення, пов’язане з ризиком, має бути економічно грамотним і не повинна надавати негативного впливу на результати фінансово-господарської діяльності підприємства

управління ризиками має здійснюватися в рамках корпоративної стратегії організації

в управлінні ризиками прийняті рішення повинні базуватися на необхідному обсязі достовірної інформації

при управлінні ризиками прийняті рішення повинні враховувати об’єктивні характеристики середовища, в якому підприємство здійснює свою діяльність

управління ризиками має носити системний характер

управління ризиками має припускати поточний аналіз ефективності прийнятих рішень і оперативну коректуру набору використовуваних засад державного і методів управління ризиками

Рис.2 Система принципів управління ризиками [5; c. 289]

Процес управління інноваційними ризиками охоплює такі етапи, наведені на рис. 3.

ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ

1. Постановка цілей управління ризиками

2. Аналіз ринку

3. Якісний аналіз

4. Кількісний аналіз

5. Вибір методів впливу на ризик

6. Аналіз ефективності прийнятих рішень й коректура цілей управління ризиками

Рис.3 Схема управління ризиками

Метою управління ризиком є дотримання розумного сполучення ризиків та вигід проектів. Технологія управління ризиком охоплює дії, що наведені на рис.4.

АНАЛІЗ

ВИЯВЛЕННЯ

ОЦІНКА

Вибір методів впливу на ризик при порівнянні їхньої ефективності

Зниження

Зберігання

Передача ризику

Виняток ризику

Відмова від дій, які направленні на компенсацію збитків

Страхування

Зниження ймовірності виникнення ризику

Створення резервного фонду

Отримання фінансових гарантій

Зниження можливого збитку

Залучення зовнішніх джерел (дотацій, позик)

Інші методи (договірні та ін.)

Рис.4 Модель управління ризиками [2, с. 262 — 263]

Таким чином, ризик інноваційного проекту являє собою складну, багатокомпонентну дефініцію і є сукупністю ризиків, які поєднують у собі елементи, пов'язані конкретно з даним інноваційним проектом, реалізованим у середовищі конкретного економічного суб'єкта і традиційних складових, характерних для стандартних бізнес-процесів. Крім того, даний вид ризику є невід'ємною частиною інноваційного проекту, і його характеристики тісно взаємопов'язані як з природою інноваційного проекту, так і з характеристиками продукуючого його суб'єкта.

Литература:

1. Вергал К.Ю. Інноваційний розвиток підприємства через інтеграцію стратегічного та інноваційного менеджменту. Економічний вісник Донбасу. Науковий журнал, № 1 (15), 2009 р.

2. Глущенко В.В., Глущенко И. И. Разработка управленческого решения. Прогнорзирование-планирование. Теория проектирования экспериментов. — Железнодорожный: ТОО НПЦ «Крылья», 1997.

3. Грачева, Марина Владимировна. Управление рисками в инновационной деятельности: Учебное пособие для студентов вузов, обучающихся по экономическим спеціальностям / М. В. Грачева, С. Ю. Ляпмна. — М.: ЮНИТИ — ДАНА, 2010. — 351 с.

4. Донцова Л. В. Инновационная деятельность: состояние, необходимость государственной поддержки, налоговое стимулирование. //Менеджмент в России и за рубежом. № 3, 1998.

5. Івченко І.Ю. Економічні ризики: Навчальний посібник. — Київ.: «Центр навчальної літератури», 2004. — 304 с.

6. Ілляшенко С. М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навч. посіб. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2003. - 278с.

7. Інноваційний розвиток промисловості України / О.І. Волков, М. П. Денисенко, А. П. Гречан та ін.; Під ред. проф. О.І. Волкова, проф. М. П. Денисенко. — К.: КНТ, 2006. — 648 с.

8. Ісаєва О. В. Концептуальний підхід до рівнів формування економічної дестабілізації та класифікації чинників. Економічний вісник Донбасу. Науковий журнал, № 1 (15), 2009 р.