Экономические науки/6.Маркетинг и менеджмент

Аспірантка Овчарська О.М.

Одеський національний політехнічний університет, Україна

ІННОВАЦІЙНА ПОВЕДІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ:

ОСОБЛИВОСТІ ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ

Однiєю з найважливiших задач будь-якої держави є її динамiчний розвиток в рамках світової економіки, що неможливе без пiдвищення національної конкурентоспроможності, рівень якої в сучасних умовах здебільшого визначається розвитком інноваційної поведінки національних економічних систем. Інноваційна поведінка є головним засобом забезпечення економічного зростання, конкурентоспроможності та фінансової стабільності будь-якої економічної системи. Але у формуванні позитивної динаміки економічних результатів виникає проблема в використанні інноваційного підходу при розробки та реалізації програм соціально-економічного розвитку, тому виникає необхідність в детальнішому вивчені особливостей інноваційної поведінки та факторів, які на неї впливають.

У пошуку причин господарського успіху одних і відставання інших країн видатний австрійсько-американський економіст і соціолог Йозеф Шумпетер дійшов висновку, що магістральний шлях до досягнення прогресу щодо цього лежить у площині підприємницької діяльності й економічного розвитку, заснованого на широкому впровадженні нововведень у соціально-економічну практику й швидкої дифузії інновацій.[1]

Практичними аспектами оптимізації інноваційної поведінки займалися П.Ф. Друкер, Ф. Йоханссон, Дж. П. Коттер, Д.С, Коен, М. Симагути, У. Чан Кім, Р. Моборн, Р. Чесбро, К. Кристенсен, Е. Скотт, Е. Рот, Ф. Янсен.
Також різними аспектами цієї проблеми займалися Богатирьов Д.В., Завадовський В.В., Ісхакова А.М., Ковальов В.В., Купців М.М., Лавров О.І. та Капогузов Е.А., Лужанський Б.О., Маєвський В., Маркова О.В., Мизнікова Б.И., Переведенцева Н.В., Новіков Д.А і Іващенко О.А., Редько Ц.Р., Сєрков Л.А., Сілкіна Г.Ю., Сухарєв М.В., Фролова Н.Л. та ін.

Термін "інноваційна поведінка" як такий остаточно не устоявся і в науковому обороті використовується досить рідко. Найчастіше даний термін застосовується як синонім інноваційної діяльності чи навіть інвестиційного поведінки. Тому, перш ніж перейти до розгляду інноваційного поведінки, спочатку необхідно відзначити двояке розуміння інновацій в економічній літературі. З одного боку, інновації розуміються як процес впровадження нововведень, з іншого боку під інноваціями розуміються самі нововведення. Це значною мірою зумовлено самою сутністю інновації, її двоєдиною природою.
Разом з тим, незважаючи на багатоваріантність визначення інновації і деякі розбіжності у формулюваннях, існує щось загальне, що притаманне всім без винятку трактуванням поняття інновації. Цим об'єднуючим різні точки зору початком є одностайне визнання того факту, що в основі кожної інновації лежить нове знання. І саме та обставина, що кожна інновація являє собою нововведення, створене на основі наукового знання, дає підстави стверджувати, що джерелом і генератором ідей інноваційної діяльності є творчий процес наукового пошуку, а її найважливішої складової - науково-технічна діяльність, спрямована, в першу чергу, на розвиток способів діяльності, вдосконалення і модернізацію виробленої економічною системою продукції.
Переходячи до розгляду інноваційної поведінки, треба відзначити, що в загальному сенсі поведінка будь-якої системи - це сукупність реакцій на зовнішні подразники.[2]

Інноваційний тип поведінки суб’єкта господарювання можна охарактеризувати наступними основними рисами, які реалізуються в його стратегії конкуренції:

- передбачення і формування нових потреб теперішніх і потенційних споживачів у їх реальному соціально-економічному просторі;

- створення та виробництво інноваційної продукції (підприємство повинне прагнути розробити якомога більш нову і більш якісну продукцію, яка б користувалася попитом на ринку, за допомогою нових технологій проектування виробництва);

- придбання машин, обладнання та інших основних засобів, безпосередньо пов’язані з впровадженням та розповсюдженням інновацій;

- готовність до змін (наприклад, створення нових або поглинання існуючих суб’єктів господарювання; співробітництво з новими партнерами).

На формування інноваційного типу поведінки суб’єктів господарювання впливають наступні фактори:

- складність напряму та зміст розвитку підприємства в заданому напрямку при активізації інноваційної діяльності;

- необхідність постійних інвестицій в персонал як основного джерела конкурентних переваг;

- індивідуальний характер сприйняття новизни і збільшення впливу суб’єктивного фактора;

- існування принципу «опори» змін у самій організації і в організаціях-партнерах.

Відсутність достатньої мотивації нововведень і креативної діяльності, інертність мислення, низький рівень залучення персоналу до інноваційної діяльності, слабка реакція на зміну попиту, що призводить до пристосовницького типу поведінки, що негативно впливають на інноваційну поведінку суб’єктів господарювання. [3]

Аналізуючи викладений матеріал, можна зробити висновок, що для того щоб економічна діяльність була успішною, результативною треба відходити від застарілих методів, принципів та форм розвитку та переходити на інноваційний тип господарювання, а для цього необхідно систематичне глибоке вивчення як самого поняття «інноваційна поведінка» так і факторів, що на неї впливають, адже не має ніяких сумнівів, що саме осмислений інноваційний тип розвитку є запорукою успіху будь-якої економічної системи.

Література

1. Єщенко П. С. Як Україні вирватися з пастки інерційної моделі розвитку / П. С. Єщенко // Економіка: теорія та практика. - 2013. - № 2. - С. 33-38

2. Исламутдинов В.Ф. Моделирование инновационного поведения экономических агентов: Монография. [Електронний ресурс] Режим доступа: http://lit.lib.ru/i/islamutdinow_w_f/modelling.shtml

3. Левченко, Г.М. Особливості інноваційного типу поведінки суб'єктів господарювання [Текст] / Г.М. Левченко, О.В. Кліменко // Економічні проблеми сталого розвитку : тези доповідей науково-технічної конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту, присвяченої дню науки в Україні, Суми, 18-22 квітня 2011 року / Відп. за вип. А.Ю. Жулавський. — Суми : СумДУ, 2011. — Ч.4. — С. 69-70.