к.е.н., ст. викл. Іваніченко О. Ф., Бузівська Д.

Харківський торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету

НЕОБХІДНІСТЬ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОУТВОРЕННЯМ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ

Прояви світової фінансової кризи та сучасні тенденції економічного розвитку України вимагають професійної уваги регулюючих та наукових інституцій до процесів капіталоутворення у банківській системі України на макроекономічному рівні. Дана позиція обґрунтовується тим, що рівень капіталізації банківської системи України залежить від вартісних та структурних характеристик капіталу, яким володіють, розпоряджаються та який використовують у своїй діяльності комерційні банки.

Розробці теоретичних основ управління капіталоутворенням присвячені роботи таких вітчизняних учених, як: М.Д. Алексєєнко, А.П. Вожжов, К.І. Волкова, О.Д. Заруба, О.А. Кириченко, Л.О. Омелянович, Л.О. Примостка та інших, а також зарубіжних економістів –Ю. Брігхема, Л. Ганенскі, Ф. А. Ліса, В. В. Кисельова, І. О. Лаврушина, Ю.С. Масленченкова, Л.Дж. Мауера, М. Міллера, Ф. Мадільяні та інших.

Переважна більшість праць вказаних вчених зорієнтована на дослідження економічної сутності банківського капіталу взагалі, особливостей його формування та управління. Водночас потребує глибшого вивчення питання сутності й ролі капіталоутворення у забезпеченні достатньої капіталізації банків і банківської системи.

Практично відсутні розробки щодо визначення внутрішньої здатності банків до підвищенні рівня капіталізації, не повною мірою дослідженими є питання застосування новітніх інструментів підтримання адекватності власного капіталу та стратегій управління капіталоутворенням у банківській системі.

Власний капітал банківської системи України зріс на 17762 млн. грн. (12,9 %) і на 01.01.2012 р. становив 155487 млн. грн. [5]. Але ж розмір власного капіталу і надалі продовжує бути меншим за розмір статутного капіталу, що пояснюється значними збитками банківської системи. Поряд із цим розмір регулятивного капіталу перевищує значення статутного капіталу на 6589 млн. грн. станом на початок 2012 р. Показник адекватності регулятивного капіталу (Н2) для банківської системи перевищує критичне значення, та становить 18,9% станом на 01.01.2012 р., що свідчить про достатню капіталізацію банків [5, с.60].

Процес управління капіталом, як і будь-яким іншим аспектом банківської діяльності, має декілька рівнів (етапів), пов'язаних між собою. У спрощеному вигляді управління капіталом складається з аналізу (діагностики стану), вироблення тактичних заходів або планування, реалізації даних заходів через активний менеджмент і контроль за результатом від прийнятих рішень.

При управлінні капіталоутворенням у банківській системі України варто виходити з того, що основною його метою є – формування і підтримка адекватного рівня капіталу. Необхідно зазначити, що при управлінні капіталоутворенням необхідно враховувати наступне:

1. Суть капіталу розкривається в тому, що:

а) капітал – це самозростаюча вартість і необхідні планування та контроль її зростання;

б) капітал - це центральна частина банківських ресурсів і необхідно визначити підходи в її формуванні і використанні;

в) капітал – це вартість банківського бізнесу і необхідна її підтримка на прийнятному рівні.

2. Управління власним капіталом носить трибічний характер (акціонери банку, держава, керівництво банку).

3. Основна мета управління власним капіталом банку – досягнення певного рівня його адекватності.

4. Управління власним капіталом є частиною банківського менеджменту і підпорядковано корпоративній стратегії банку.

5. Управління власним капіталом банку є цілим комплексом заходів і інструментів, які відображені в банківській стратегії.

6. На процес управління капіталоутворенням у банківській системі впливає безліч чинників.

7. Якість управління банківським капіталом безпосередньо впливає на якість банківського менеджменту і на стан банківської системи у цілому.

Таким чином, ключовим елементом управління капіталоутворенням у банківській системі є стратегія. Саме стратегія визначає систему критеріїв оцінки капіталу і чинників, які на нього впливають, а також пріоритети в управлінні капіталом і заходи активного менеджменту, тобто інструменти управління капіталом. Тому, при формулюванні корпоративної стратегії банку, необхідно особливо виділити стратегію управління власним капіталом і визначити її складові.

Список використаних джерел:

1. Про банки і банківську діяльність :закон України від 07.12.2000 року № 2121 –III (зі

змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. –2001. -№ 5. –С. 30.

2. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні: постанова

Правління НБУ від 28.08.2001 р. -№ 368 // Офіційний вісник України. –2001. -№ 40. –С. 83.

3. Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України: постанова НБУ від 09.06.2010 р. № 273 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.bank.gov.ua.

4. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: підручник / Л. О. Примостка –К., КНЕУ, 2004. –468 с.

5. Структура власного капіталу банків України за станом на 01.01.2012 р. (у розрізі банків) // Вісник НБУ. -2012. -№ 3. –С. 60-65.