Економіка
КУРТЄВА
М. К.
ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ
ПИТАНЬ ПРОВЕДЕННЯ
НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТУ
КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
На сучасному етапі розвитку банківської системи України постає завдання
створення ефективної системи незалежного аудиту установи банку, яка б
охоплювала політику та процедури кожної банківської установи, сприяючи її
успішній діяльності.
Незалежний аудит є важливим
елементом структури контролю діяльності банку, сприяє підвищенню його якості.
Свою ефективність система аудиту
підтверджує за умов прибуткової, високорентабельної діяльності
комерційного банку як господарюючого суб'єкта,
що зумовлює необхідність
досліджень порядку проведення
незалежного аудиту. Серед вітчизняних
авторів цю тему розглядали М. Хомицкая, Т.
Войтенко, Ю. Нестерова, С. Голов, І. Велієва.
Мета статті – дослідження
окремих питань проведення незалежного аудиту
комерційного банку та визначення його
впливу на фінансову діяльність фінансової установи.
Незалежний аудит проводиться
аудиторськими фірмами у відповідності з вимогами ст. 69 Закону
України «Про банки та банківську діяльність»[1], п. 3.3 «Положення про порядок
подання банками до Національного банку України аудиторських звітів за
результатами щорічної перевірки фінансової звітності», затвердженого Постановою
Національного банку України від 09.09.2003р. №389 (із змінами і
доповненнями)[3].
Незалежним аудитом надається
інформація (оцінка), яка стосується річної фінансової звітності установи Банка за рік стосовно:
- відповідності (достовірності відображення) обсягу активів і зобов'язань банку за строками погашення, яка має базуватися на підставі аналізу статистичної форми N631 «Звіт про структуру активів та пасивів за строками», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19.03.2003 N124, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2003 за N 353/7674 (із змінами)[5];
- якості управління активами та пасивами банку;
-достатності резервів та капіталу банку, яка повинна визначатися на підставі аналізу якості активів банку, а також операцій з інсайдерами/пов'язаними особами відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку;
- адекватності системи управління ризиками банку;
- адекватності бухгалтерського обліку, процедур внутрішнього аудиту та заходів контролю банку.
Думка аудитора розкривається у відповідному аудиторському висновку.
Питання, які викладені у Висновку розглядаються у рамках проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності Банку за рік на основі вибіркового тестування та у обсягах, необхідних для планування та проведення аудиторських процедур відповідно до вимог Міжнародних стандартів аудиту[2].
Джерелом інформації для проведення незалежного аудиту є дані річної фінансової звітності Банку за рік та пов’язана з нею інформація.
При здійсненні аудиторської перевірки використовуються документи банку: Статут, Ліцензії, протоколи загальних зборів акціонерів, Облікова
політика на рік, внутрішньобанківські положення та інструкції, акти перевірок Служби внутрішнього аудиту банку, кредитні, депозитні та інші угоди,
реєстри аналітичного та синтетичного обліку тощо.
Аудиторську перевірку проводять
у відповідності до Міжнародних стандартів аудиту. Ці стандарти вимагають дотримання етичних вимог, а також планування
й виконання аудиторської перевірки для отримання достатньої впевненості в тім,
що фінансова звітність не містить суттєвих викривлень.
Суттєвість викривлень визначається відповідно до Положення про
формування коригуючих проводок, що здійснюються банками України, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 09.10.2001 № 427, а саме:
-
Порогом
суттєвості окремих об'єктів обліку (помилок), що належать до активів,
зобов'язань, капіталу, доходів, витрат банку, є величина в один відсоток
відповідно до підсумку всіх активів, усіх зобов'язань, капіталу, усіх доходів і
всіх витрат банку;
- у статтях
звіту про фінансові результати всі суми для порівняння подаються з урахуванням
впливу податку на прибуток (базова сума також визначається з урахуванням впливу
податку на прибуток). Суттєвою (як кількісний критерій) уважається сума, що
становить один або більше одного відсотка відповідної базової суми.
Розрахунок межі суттєвості, який використовувався
аудиторами для прийняття рішення відносно того, що фінансова звітність досліджуваного банку за 2013 рік в усіх суттєвих аспектах
відображає (або не відображає) дійсний фінансовий стан банку наведений в таблиці 1
Таблиця1
|
|
Сума,
тис. грн. |
Баланс
-5%, Звіт про прибутки та
збитки-3% від суми |
|
Розмір активів |
1 364 691 |
68 235 |
|
Розмір зобов'язань |
1 180 251 |
59 013 |
|
Розмір власного капіталу |
184 440 |
9 222 |
|
Регулятивний капітал |
183 873 |
9 194 |
|
Доходи |
266 261 |
2 663 |
|
Витрати |
266 165 |
2 662 |
Розмір активів, зобов'язань, капіталу визначався
станом на 31.12.2013 року (кінець дня), а розмір доходів та витрат банку - за
2013 рік, з урахуванням коригуючих проводок.
При
розрахунку суттєвості помилки також враховувався вплив помилки на розрахунок
економічних нормативів банку, відповідно до вимог Інструкції «Про порядок
регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої Постановою Правління
Національного банку України № 368 від 28.08.2001
зі змінами та доповненнями (п. 5.7, гл. 5, розд. IX)[4].
Управління ризиками – моніторинг і контроль рівня і концентрації
ризиків, що виникають у зв'язку з діяльністю Банку.
Банк використовує різні методи захисту від численних ризиків. Серед них
можна виділити управління якістю та диверсифікацію.
Основні категорії ризику, що властиві бізнесу Банку є: кредитний ризик,
ринковий ризик, географічний ризик, ризик ліквідності, операційний ризик,
юридичний ризик.
Політика управління ризиками, моніторинг і контроль здійснюються
Кредитним Комітетом та Комітетом з
управління активами та пасивами під спостереженням Наглядової Ради, як
найвищого наглядового органу Банку.
Основними принципами управління ризиками є:
·
лімітування;
·
прийняття
забезпечення;
·
диверсифікація
ризику;
·
створення
резервів;
·
отримання
додаткової інформації.
·
Операційно-технологічний
ризик
Операційний ризик – ризик
фінансових втрат, пов'язаних з управлінськими помилками, шахрайством,
неефективністю наданих послуг, неможливістю своєчасного вживання Банком заходів
по усуненню загроз інтересам Банку, зокрема, з боку його співробітників, що
зловживають своїми повноваженнями або тих, хто веде свою діяльність з
порушенням етичних норм і невиправдано високими ризиками, які призводять до
послаблення позицій Банку на ринку. На основі класифікатора і підходів до
кількісної оцінки розробляється карта операційних ризиків Банку. Цей вид
ризику неухильно зростає разом із
операціями роздрiбного i
карткового кредитування.
В досліджуваному банку сукупний операційно-технологічний ризик на звітну дату помірний.
Юридичний ризик
Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик для
надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком
вимог законів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики або етичних
норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення. Банківські установи
наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю
зацікавлених сторін, наприклад, клієнтами, контрагентами, посередниками тощо,
органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами. Юридичний
ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень,
необхідності грошового відшкодування збитків, погіршення репутації, погіршення
позицій банку на ринку, звуження можливостей для розвитку і зменшення
можливостей правового забезпечення виконання угод. Зниження ризику досягається
удосконаленням кваліфікації
співробітників з метою недопущення помилкових трактувань законів та
нормативних актів. Оптимальний варіант, якщо в банку сукупний юридичний ризик
на звітну дату незначний.
В ході незалежного аудиту
доцільно дослідити ринковий ризик.
Ринковий ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу,
який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і
курси іноземних валют за тими інструментами, які є в торговому портфелі.
Ринковий ризик виникає через несприятливі коливання вартості портфелів
фінансових інструментів.
Враховуючи те, що частка активів досліджуваного банку (46,28%)
та зобов’язань (52,85%) в іноземній валюті є досить значною, вплив змін валютних курсів на надходження та
капітал може бути суттєвим.
Групу ризиків, визначених як ринкові ризики, Банк класифікує таким
чином: валютний і процентний ризики.
Валютний ризик .Позиції банку у валютах станом на звітну дату
приводиться у Примітках до річного
звіту Банку. Станом на кінець дня
31.12.2013 року Банк мав довгу валютну позицію у всіх валютах, загальна відкрита валютна позиція становить
7 908 тис.грн.
З метою виконання вимог Національного банку України банк
проводить моніторинг відкритої валютної позиції банку та контроль за
дотриманням нормативів валютного
ризику.
За звітний рік
нормативи змінилися наступним чином:
|
Найменування нормативу |
Фактичне значення |
|
|
На 31.12.2013 (кінець дня) |
На 31.12.2012 (кінець дня) |
|
|
Норматив загальної довгої відкритої валютної
позиції банку (Л13-1), %. Нормативне
значення: не більше 5,0% |
4,3007 |
6,5679 |
|
Норматив загальної короткої відкритої валютної
позиції банку (Л13-2), %. Нормативне
значення: не більше 10,0% |
0,0000 |
4,2351 |
Розрахунок нормативів відкритої
валютної позиції приведений за даними файлу 01. Дані таблиці свідчать, що сукупний валютний ризик банку є помірний.
Процентний ризик
Банк наражається на ціновий процентний ризик, переважно, в
результаті надання позик та авансів клієнтам та іншим банкам за фіксованими
процентними ставками в сумах та за періоди, які відрізняються від сум та
періодів строкових депозитів та інших позикових коштів за фіксованими
процентними ставками.
Процентна політика затверджується та, при
необхідності, переглядається рішеннями Кредитного комітету. Головним органом,
що забезпечує реалізацію процентної політики банку, є Кредитний комітет Банку
як найбільш оперативний колегіальний орган.
При
оцінці процентного ризику в якості допоміжного інструменту Банком
використовується метод і модель „ГЕПу” (розриву), як спрощений індикатор
процентного ризику. Банк намагається звести значення розриву (ГЕПу) до
мінімуму, щоб нейтралізувати вплив зміни процентних ставок на свою доходність.
Однак, він розуміє, що повністю нейтралізувати процентний ризик неможливо.
Загальний аналіз відсоткового ризику за звітний рік за основними валютами для монетарних фінансових інструментів
приведені банком у Примітці до річного
звіту Банку.
Аналіз коефіцієнтів співвідношення чутливих до
зміни процентної ставки активів та
пасивів у різних періодах свідчить про незахищеність банку від коливань
процентних ставок за пасивами в періодах «Від 1 до 6 міс.» та «Від 6 міс.до 12
міс.». При цьому кумулятивний розрив за процентними ставками на кінець дня 31
грудня звітного року позитивний та становить 106 678 тис.грн.
При зростанні процентних ставок на ринку
(одночасно збільшуються на одну і ту же величину) може призвести до того, що
витрати Банку по виплаті відсотків зростуть швидше, ніж процентний дохід по
активах.
Процентний ризик для банку помірний.
Кредитний ризик
З метою обмеження кредитного ризику, що приймає на себе Банк, при проведенні активних операцій Банк використовує систему
лімітування. Ліміти повноважень
встановлюються централізовані відповідно до ієрархії системи. Повноваження
встановлюються конкретному співробітнику і являються іменними. У разі
перевищення ліміту повноважень керівника регіонального підрозділу дозвіл на
видачу кредиту видається Головним Офісом, згідно діючим процедурам Банку.
В той же час, вплив кредитного ризику є підвищеним внаслідок того, що
оцінка фінансового стану позичальників-фізичних осіб здійснюється не достататньо якісно: незважаючи на те, що у позичальника регулярно на протязі року виникають проблеми із своєчасною сплатою боргу за кредитом та відсотками за ним, показник оцінки фінансового стану позичальника «кредитна історія» вказується як «відмінна».
Наявність в
кредитному портфелі Банку високого рівня бланкових кредитів збільшує кредитний
ризик. В досліджуємому банку з урахуванням того, що станом на кінець звітного
періоду відсутній активний ринок нерухомості, а визначення справедливої
вартості житлової нерухомості, отриманої Банком в якості забезпечення за
кредитними операціями, в умовах кризових явищ не стандартизовано, Банком
зазначені об’єкти враховуються по оціночній вартості на момент видачі, а також
в наявності концентрація кредитних вкладень за обмеженою групою позичальників.
За звітний рік показники нормативів змінилися наступним чином:
|
Найменування нормативу |
Фактичне значення |
|
|
На 31.12.2013 (кінець дня) |
На 31.12.2012 (кінець дня) |
|
|
Максимальний
розмір кредитного ризику на одного контрагента (Н7),%. Нормативне
значення: не більше 25% |
21,79 |
24,81 |
|
Норматив великих
кредитних ризиків (Н8) Нормативне значення: не
має перевищувати 8- кратний розмір регулятивного капіталу |
78,41 |
88,07 |
|
Норматив максимального
розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), %. Нормативне
значення: не більше 5,00% |
0,04 |
4,12 |
|
Норматив максимального
сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10), %. Нормативне
значення: не більше 30,00% |
0,05 |
4,28 |
Розрахунок нормативів
кредитного ризику приведений за даними
файлу 01.
Дані таблиці доводять, що вплив
кредитного ризику є підвищеним для капіталу Банку. Таким чином, висновки, зроблені
незалежним аудитом стосовно:
-наявності незначного ризику за операціями банку- юридичного ризику;
-наявность помірного ризику за операціями банку:
операційно-технологічного ризику,
валютного ризику, процентного ризику;
-наявності підвищеного ризику за операціями банку: кредитного ризику свідчать про стабільний
фінансово-економічний стан банку.
Висновки. Система незалежного
аудиту в банку охоплює всі процедури та оцінює
ризики, притаманні банку,
спрямована на надання
об’ективної оцінки щодо фінансової діяльності фінустанови.
Література:
1. Закон України «Про банки і банкіську
діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III
із змінами. [Електронний ресурс]: Режим
доступу:
http://zakon2.
rada. gov.ua/laws/ show/2121-14/conv/print1333259103411316
2. Міжнародний стандарт аудита (МСА) 705 «Модифікації
думки у звіті незалежного аудитора»
[Інтернет ресурси: Режим
доступу: www.nbuv.gov.ua]
3. Положення «Про
порядок подання банками до Національного банку України аудиторських звітів за
результатами щорічної перевірки фінансової звітності», затв. Постановою
Правління Національного банку України
від 09.09.2003 № 389 із змінами. [Електронний ресурс]: Режим
доступу: http://www. http://www.bank.gov.ua/NBU/.
4. Інструкція «Про порядок регулювання
діяльності банків в Україні», затв. Постановою Правління Національного банку
України № 368 від 28.08.2001
зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.
http://www.bank.gov.ua/NBU/.
5. Інструкція «Звіт про структуру активів та пасивів за
строками», затв. Постановою Правління НБУ від 19.03.2003 N124, зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 07.05.2003 за N 353/7674 (зі змінами) [Електронний
ресурс]: Режим доступу: http://www. http://www.bank.gov.ua/NBU/.
6. Велиева И. Что кроется за рейтинговыми показателями
банка? / И. Велиева // Экономическая безопасность предприятия. – 2008. – № 1. –
C. 31 – 34.