Д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН Вергунов В.А.

Національна наукова сільськогосподарська бібліотека

Національної академії аграрних наук України, Україна, м. Київ

КЛЄПІНІН М.М. (1869–1936) - Видатний вітчизняний учений ґрунтознавець та один з організаторів сільськогосподарської дослідної справи

на Кримському півострові

Микола Миколайович Клєпінін народився 23 грудня 1869 р. у м. Єкатеринбурзі Пермської губернії (нині м. Єкатеринбург Свердловської області) в багатодітній сім'ї одного з найвідоміших земських діячів Уралу. Середню освіту отримав в Єкатеринбурзькій класичній гімназії. Протягом 1890–1891 рр. – студент природничого відділення фізико-математичного факультету Імператорського Московського університету. З 19 січня 1891 до 1895 р. – студент фізико-математичного факультету Імператорського Санкт-Петербурзького університету. Найбільший вплив на формування особистості, наукового світогляду й особливо подальшу спрямованість досліджень мали лекційні курси фундатора морфолого-генетичного ґрунтознавства, професора кафедри мінералогії та геології Університету В.В. Докучаєва, а також його послідовника і не менш знаного вченого ґрунтознавця К.Д. Глінки.

Після успішного захисту в 1895 р. дипломної роботи на тему «Нарис рільництва Катеринославського повіту Пермської губернії» під керівництвом професора О.В. Совєтова отримав випускне свідоцтво за розрядом природничих наук. По закінченню річної військової служби під науковим керівництвом професора К.Д. Глінки досліджує ґрунти та створює карти Новоржевського і Великолуцького (1897), Холмського і Торопецького повітів (1898) Псковської губернії. У 1898 р. при агрономічній лабораторії Ново-Олександрійського інституту сільського господарства та лісівництва (м. Пулави Люблінського воєводства Царства Польського) виконав роботу «Дослідження механічного складу і фізичних властивостей ґрунтів». Упродовж 1899-1902 рр. займав посаду земського ґрунтознавця Володимирської губернії, де вивчав ґрунти Шуйського і Ковровського повітів. За результатами дослідження видав відповідні карти ґрунтів у масштабі 6 верст у дюймі.

Протягом 1903-1917 рр. працює спочатку земським ґрунтознавцем, а згодом завідувачем ґрунтової лабораторії Таврійської губернії. Вивчав ґрунти Сімферопольського (1903), Мелітопольського (1904), Бердянського (1904, 1906), Перекопського (1906), Євпаторійського (1907), Дніпровського (1908), Феодосійського (1909–1910) і Ялтинського (1911) повітів. Із 1914 р. проводив дослідження з вивчення зрошення в річкових долинах і на Кримській Яйлі за дорученням Партії Кримських водних вишукувань. Усе разом втілилось у низку монографій, нарисів і ґрунтових карт. Водночас обіймав посаду редактора газети «Південні відомості» (1906–1907), «Записки Імператорського Нікітського саду» (1916) та серії «Бібліотека Криму» (1923).

23 вересня 1910 р. обраний дійсним членом Таврійської ученої архівної комісії. З 1914 р. – член комісії, відповідальної за спорудження музею Таврійського губернського земства в пам'ять 300-річчя царювання Будинку Романових.

Один з організаторів (1910) та дійсний член (20 лютого 1911 р.) Кримського товариства природознавців і любителів природи, де виконував обов'язки заступника голови (1911–1915) та редактора (1915–1916) «Записок ...» цього творчого об’єднання. У межах статутної діяльності цих організацій проводив вивчення Кримського півострову в краєзнавчому аспекті (печера Бузлук, Карабі-яйла, Бабуган-яйла, печерне місто Бакла), був членом редакційного комітету зі складання путівника «Крым» (21 серпня 1912 – літо 1914 р.).

У 1912 р. заснував Майстерню наочних посібників Таврійської губернії, а також контрольно-насіннєву станцію для потреб регіону.

З 1920 р. призначений старшим асистентом по кафедрі ґрунтознавства Таврійського університету. Влітку 1920 р. обраний членом ради Комісії з вивчення продуктивних сил Криму. З 1920 по 1921 р. займав посаду завідувача дослідною справою підвідділу сільського господарства земельного відділу Кримського революційного комітету. З 1921 р. працював завідувачем відділу дослідною справою Управління сільського господарства НКЗ Кримської АРСР. У січні 1921 р. призначений професором на кафедрі агрономічної хімії Таврійського університету. З вересня 1921 р. займав посаду голови Особливого комітету з управління Таврійського природно-історичного музею. У період з 11 листопада 1921 по 1923 р. – завідувач ґрунтової лабораторії НКЗ Кримської АРСР. Протягом 1922–1923 рр. викладав курси ґрунтознавства, геології з мінералогією в Кримському інституті спеціальних культур, а у 1923 р. призначений його ректором. Упродовж 1931–1936 рр. завідував кафедрою ґрунтознавства Кримського інституту спеціальних культур ім. М.І. Калініна.

Протягом 1924–1931 рр. очолює організовану ним Кримську обласну сільськогосподарську дослідну станцію в Красногвардійському районі. Розроблена вченим наукова програма досліджень станції стає першим зразком системного і, головне – комплексного вивчення проблем наукового забезпечення ведення сільського господарства на півострові. Водночас співпрацює з Кримським науково-дослідним інститутом із питань ґрунтознавства та геології. 14 травня 1926 р. обраний дійсним членом установи. У 1932–1936 рр. викладає спеціальну дисципліну «Ґрунтознавство» у Кримській вищій комуністичній сільськогосподарській школі. У 1935 р. ним була організована і проведена експедиція по території півострова з метою фотографування уражених ерозією місцевостей.

Учений пішов з життя 28 серпня 1936 р. у м. Сімферополі, де і був похований. У 1982 р. у зв’язку з ліквідацією старого кладовища капсула з його прахом перезахована у с. Клєпініно Красногвардійського району АР Крим.

Наукова спадщина М.М. Клєпініна налічує 151 працю, а творча – близько 40 фотографій і картин. Велику наукову цінність мають брошури та статті з техніки ведення сільськогосподарської дослідної справи як галузі знань: «Від чого в Криму часто бувають неврожаї і як з ними боротися» (1926), «Як працює Кримська дослідна станція. Кримським селянам» (1927), «Солонцюваті ґрунти Криму і питання про їх зрошення» (1932), «Фосфат-шлак у Кримському сільському господарстві» (1933), «Підвищення врожайності і зрошення» (1933). Важливим внеском у розвиток вітчизняного морфолого-генетичного ґрунтознавства було видання монографії «Ґрунти Криму» (1935) і карти ґрунтів Криму, що вперше узагальнювали дані багаторічних досліджень вченого на півострові та збірників з основної статистики Таврійської губернії (1906–1909).

Викладені М.М. Клєпініним теоретико-методологічні основи районування ґрунтів Криму, запропоновані агротехнічні заходи, спрямовані на підвищення врожайності сільськогосподарських культур, дотепер використовуються науковцями. Вдосконалені сучасними дослідниками наукові результати М.М. Клєпініна стали підвалинами для розвитку наукового ґрунтознавства та дослідної справи для потреб агропромислового виробництва Кримського півострова.

Література:

1. Балджи Д. Г. Основные вехи жизни и деятельности Н.Н. Клепинина – основателя Опытной станции в центре Степной зоны Крыма / Д. Г. Балджи, М. Д. Балджи // Проблемы современного земледелия и животноводства и пути их решения. – К. : Нора-Принт, 1999. – Вып. 1. – С. 38–39.

2. Бобровская Л. Братья Клепинины / Л. Бобровская // Студия : независимый русско-немецкий лит. журн. – Берлин-Москва, 2008. – № 12. – С. 116–140.

3. Прасолов Л. И. История и современное состояние почвоведения. Памяти Н.Н. Клепинина / Л. И. Прасолов // Почвоведение. – 1936. – № 6. – С. 870–872.

4. Секуров Н. К. Слово о Клепинине-краеведе / Н. К. Секуров // Полуостров природы. – 1996. – № 1. – С. 27–33.