Педагогічні науки / 2.Проблеми підготовки спеціалістів.

Аспірант Смалько О. В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

ОСОБИСТІСНИЙ ВИМІР ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ

Проблема формування особистості майбутнього фахівця є актуальною, багатоаспектною і потребує негайного конструктивного її вирішення. Над її розв’язанням плідно працювали і продовжують нині працювати відомі учені Г. Суходольський, С. Чистяков, Н. Захаров, Г. Щукіна та ін.. Так, наприклад, Г. Суходольський поділяє моделі фахівця на два види – "професіографічні" та "персонологічні" [4, с.17-18]. Якщо професіографічні моделі передбачають створення професіограм задля визначення професійної придатності та здійснення професійного відбору та підбору, то персонологічні моделі ґрунтуються на вивченні особистості як унікальності та неповторності.

Аналізуючи сьогодення, важливим на нашу думку, є гуманістичний підхід у професійному становлення особистості майбутнього фахівця. З приводу цього актуальним є твердження А. Маслоу про те, що „Гуманістична освіта – це процес, який проходить через усе життя, а не обмежується стінами певної будівлі” [1, с. 135].

Конструктивною у контексті нашого дослідження є складна трьохкомпонентна структура професіограми, яка включає: 1) трудограму, тобто опис праці в певній професії; 2) психограму, як опис людини у праці; 3) соціограму, тобто вивчення та аналіз особистості у професії [6, С. 20-23.]. Саме психограма містить дослідження мотивів, потреб майбутнього фахівця, його ціннісних орієнтацій, соціального інтелекту, соціальної фасилятивності, емоційного задоволення від праці, від професійного вдосконалення тощо.

Отже, у ході дослідження нами встановлено, що для професійного становлення майбутнього фахівця велике значення має розвиток його особистісних рис, чому сприяють такі внутрішні чинники, як цілі, мотиви, установки та ідеали. Йдеться насамперед про дослідження психологів (О.Леонтьєв, Л.Божович та ін.), які переконливо доводять, що без позитивної мотивації неможна досягти високих результатів у професійному становленні особистості майбутнього фахівця. Продовжуючи, В. Кутєєва називає такі мотиви навчально-пізнавальної діяльності, як: інтерес до навчання, прагнення пізнавати нове, почуття обов'язку та відповідальності, задоволення від одержання нових знань, пошуку чогось нового, усвідомлення значущості творчого оволодіння майбутньою професією тощо[3].

У цьому контексті В. Шубкін називає вік від 17 до 25 років доленосним, оскільки саме цей період є найбільш сприятливим для формування різних психічних функцій і можливостей особистості. Саме в цьому періоді формуються самосвідомість, світогляд та індивідуальність особистості. З іншого боку, М.Дьяченко та Л.Кандибович окреслюють наступні напрями розвитку особистості майбутнього фахівця:

- розвиток необхідних для професійної спрямованості здібностей;

- удосконалення психічних процесів, станів, досвіду, актуальних для тієї чи іншої професії;

- формування почуття відповідальності, індивідуальності, самостійності, творчості, життєвої позиції;

- формування громадянськості, соціальної та духовної зрілості;

- розвиток умінь і навичок самопізнання та самовиховання;

- формування готовності до майбутньої професійної діяльності [ 2].

Таким чином, як зауважують учені М.Нечаєв та Г.Різницька, сучасний вищий навчальний заклад має здійснювати не лише професійну підготовку, але й психологічну підготовку до виконання своїх професійних завдань, що власне й передбачає розвиток у студента тих форм психічної діяльності, які є найбільш властивими для майбутньої професії і дають змогу йому в майбутньому ефективно та успішно розв’язувати професійні завдання [5].

Отже, як висновок, ми стверджуємо, що цілком своєчасною є думка К. Роджерса про те, що головна мета освіти – сприяти особистісному зростанню людини. А отже, особистість майбутнього фахівця, нинішнього студента необхідно не тільки всебічно розвивати, але й створювати умови, за яких молода людина буде здатна до самопізнання, самовиховання, самовдосконалення, саморозвитку, самоактуалізації, самодисципліни.

Становлення майбутнього професіонала неможливе без його особистісного становлення, тобто без розвитку його позитивних особистісних рис і якостей, формування його комунікативної та світоглядної культури, планетарного мислення, толерантності, гнучкості, мобільності.

Література.

1. Асташова Н.А. Концептуальные основы педагогической аксиологии / Н.А. Асташова // Педагогика. – 2002. – № 8. – С. 8–13.

2. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы: Учеб. пособие для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - Мн., 1981. - 83с.

3. Кутеева В.П. Формирование познавательной активности будущих специалистов // Психологические проблемы формирования специалиста в вузе: Межвуз. сб. науч. труд. - Саранск, 1989. - С. 105-109.

4. Никифоров Г.С. Самоконтроль как механизм надежности человека-оператора / Г.С. Никифоров. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. – 112 с.

5. Нечаев Н.Н., Резницкая Г.И. Профессиональное сознание как предмет психолого-педагогического исследования в высшей школе // Психологические проблемы формирования специалиста в вузе: Межвуз. сб. науч. труд. - Саранск, 1989. - С. 4-15.

6. Рыжаков М.В. Ключевые компетенции в стандарте образования: возможности реализации. / М.В. Рыжаков // Стандарты и мониторинг. – 1999. – №4. – С. 20-23.

7. Скрипченко О.В., Лисянська Т.М., Скрипченко Л.О. Довідник з педагогіки і психології. - К., 2000. - 216с.